Летюча сажка

Симптоми хвороби можна виявити в період цвітіння рослин кукурудзи. Особливістю летючої сажки є здатність збудника хвороби уражувати тільки волоті та качани.

Типові симптоми хвороби на волоті характеризуються її перетворенням на чорну порошисту масу. Часто волоть уражується не повністю, і тоді патоген руйнує її нижню частину, яка складається із спорової маси. Іноді руйнуються тільки окремі частини суцвіття і навіть окремі квітки. Також бувають випадки, коли під впливом гриба відбувається зростання волоті. Замість неї формуються листкові утворення. Хворі рослини відстають у рості. Також можливе сильне розростання листя.

Уражені качани повністю перетворюються в овально-конусовидне жовно, покрите зовні укороченими обгортками, а всередині складається із залишків провідних пучків качана і чорної спорової маси. Спочатку обгортки жовна щільні, зелені, у фазі молочної стиглості жовтіють, висихають і розкриваються. Спори в жовні утримуються залишками волокон качана, тому вони розпилюються поволі.

Збудником хвороби є гриб SorosporiumreilianumMc Alpine f. zeae Geschele. Теліоспори гриба дозрівають приблизно до періоду викидання ниток кукурудзи. Розпилюючись, вони в значній кількості осідають на грунт, а під час збирання врожаю потрапляють на здорові качани і зернівки, а також залишаються в сажкових утвореннях у ґрунті.

Спори збудника летючої сажки кукурудзи здатні, не втрачаючи життєздатності, зберігатися в ґрунті триваліший термін, ніж спори інших видів сажки, особливо якщо вони знаходяться не у розпорошеному стані, а у вигляді грудочок. З цієї причини грунт є важливим джерелом інфекції. Заспореним також може бути насіння.

Зараження кукурудзи патогеном зазвичай відбувається під час проростання насіння і з’явленні проростків рослин до виходу їх на поверхню ґрунту. При формуванні генеративних органів гриб проникає в качани і волоті. Часто у рослин уражуються тільки качани, а волоть залишаються здоровою. Це відбувається в тих випадках, коли міцелій гриба не встигає досягти точки росту. Водночас ураження волоті завжди супроводжується захворюванням качанів.

Найбільш інтенсивно теліоспори проростають за температури 28-30 °С і 70 % вологості. Підвищена вологість в період проростання кукурудзи не посилює зараження рослин. Протягом року проростають не всі теліоспори. Частина їх може зберігати життєздатність до п’яти років, що слід враховувати при складанні сівозмін і розробці захисних заходів. Загалом тривалість збереження схожості спор гриба S. reilianum залежить від грунтово-екологічних умов.

Сильно уражені посіви в більшості випадків знаходяться на таких полях, де кукурудза безперервно вирощується протягом ряду років. Ступінь ураження рослин кукурудзи летючою сажкою також залежить від строків сівби. В умовах ранніх та оптимальних термінів висіву насіння летюча сажка майже відсутня порівняно з пізніми посівами. Нижча температура ґрунту під час проростання насінин є несприйнятливою для гриба, а, підвищена температура ґрунту, навпаки, сприяє ураженню проростків. Сильне проявлення летючої сажки відбувається у районах з теплою весною і жарким літом, а також на ділянках пізніх термінів висіву насіння.

Шкідливість летючої сажки кукурудзи полягає не лише в недоборі зерна унаслідок ураження качанів, але і в прихованих (що не враховуються) втратах, пов’язаних з випаданням окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів.