Естерія

В Україні поширена повсюди, де вирощують рис. Невелика ракоподібна тварина завдовжки 8 – 10 мм, завширшки 4 – 5 мм, з білуватим тілом під прозорою черепашкою. На черевному боці розміщені численні плавальні ніжки. У самців перші дві пари кінцівок добре розвинені, пристосовані для утримання самиць під час копуляції. Яйця діаметром 0,13 мм, білі, круглі. Личинки імагоподібні.

Зимують яйця, які добре зберігаються за несприятливих умов упродовж 2 – 3 років. Навесні, під час затоплення чеків починається ембріональний розвиток, і невдовзі за температури 18 – 20 °С відроджуються личинки. Молоді личинки живляться органічними речовинами мулу, личинки старшого віку та дорослі рачки, риючись на дні, пошкоджують насіння і сходи, які спливають на поверхню. У травні — червні відбувається парування і відкладання самками яєць, які заглиблюються у мул. Плодючість їх становить до 2000 яєць.

Максимальна чисельність і шкодочинність естерії спостерігається у третій декаді травня — першій червня. У цей час щільність шкідника може сягати 500 – 900 особин/м2, що знижує урожай рису на 15 %. За рік розвивається одне покоління.

У естерії ті самі вороги, що й у щитня, — личинки бабок, жуки плавунці, водяні клопи, амфібії та ін. Вони можуть впливати на чисельність шкідника, але вагомої ролі не відіграють.

Заходи захисту такі самі, як і проти щитня. ЕПШ становить 50 – 60 особин/м2 під час проростання — появи сходів рису.