Впровадження логістики в практику господарювання

Головна ідея логістики — організація у межах єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж усього ланцюга від виробника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи у кожній з цих сфер і міжгалузеву ефективність.

Таким чином, мета логістики — оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції.

Найчастіше мету логістичної діяльності пов'язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш поширеним підходом є виділення «шести правил логістики», або логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) чи комплексу логістики:

• продукт — потрібний продукт;

• кількість — у необхідній кількості;

• якість — необхідної якості;

• час — необхідно доставити у потрібний час;

• місце — у потрібне місце;

• витрати — з мінімальними витратами.

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит за найменших витрат. При цьому головна мета логістики є вираженням ідеальної ситуації, якої слід прагнути.

Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:

• глобальні;

• загальні;

• часткові (локальні).

У процесі управління господарською діяльністю логістика по суті виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної систем и до її глобальних завдань відносять:

• створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, то й інших потоків;

стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей у сферах виробництва й обігу;

• постійне вдосконалення логістичної концепції в межах обраної стратегії у ринковому середовищі;

• досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є розв'язання таких загальних завдань:

• здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

• розробка та вдосконалення способів управління матеріальними потоками;

• багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т.д.;

• виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також між потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

• стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

• раціональне формування господарських зв'язків;

•виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

•оптимізація технічної і технологічної структури транспортно-складських комплексів;

•визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

•формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:

•оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах руху товарів;

•максимальне скорочення часу зберігання продукції;

•скорочення часу перевезень;

•швидке реагування на вимоги споживачів;

•підвищення готовності до постачань;

•зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

•раціональний розподіл транспортних засобів;

•гарантування якісного післяпродажного обслуговування;

•постійна готовність до прийому, обробки й видачі інформації;

• послідовність і поетапність просування через трансформаційні об'єкти і т.д.