Основні етапи розвитку логістики

Як вже зазначалося, логістика є досить молодою наукою, однак вона вже пройшла певний історичний шлях розвитку. В економічній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Аналізуючи їх, неважко помітити, що основна відмінність полягає в різному ступені деталізації періодів розвитку логістики, при цьому всі варіанти періодизації дають змогу простежити зміну концептуальних підходів до цього нового науково-практичного напрямку. Уникаючи зайвої деталізації, можна виділити три етапи розвитку логістики:

Перший етап (1960-ті роки) — характеризується використанням логістичного підходу для управління матеріальними потоками в сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

• потоки матеріалів у виробництві, зберіганні і транспортуванні, що існують начебто незалежно один від одного, можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

• інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матеріалів може дати істотний економічній ефект.

Задачі оптимізації фізичного розподілу вирішувалися і раніше. Наприклад, оптимізація частоти і розміру партій, які постачаються; оптимізація розміщення і функціонування складів; оптимізація транспортних маршрутів, графіків і т.п. Однак традиційно ці задачу вирішувалися окремо одна від одної, що не могло забезпечити належного системного ефекту.

Специфіка логістичного підходу полягає в спільному вирішенні задач з управління матеріальними потоками, наприклад, задач організації роботи складського господарства і пов'язаного з ним транспорту.

На першому етапі розвитку логістики транспорт і склад, раніше пов'язані лише операцією завантаження і розвантаження, здобувають тісні взаємні зв'язки. Вони починають працювати на один економічний результат, за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, в якій відправляється вантаж, обирається з урахуванням специфіки транспорту, в свою чергу, характеристики вантажу, що перевозиться, визначають вибір транспорту. Спільно вирішуються й інші задачі з організації транспортно-складського процесу.

Другий етап (1980-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика стала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

• швидке зростання вартості фізичного розподілу;

• зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами;

• довгострокове планування у сфері логістики;

• широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

• централізація фізичного розподілу;

• різке скорочення запасів у матеріалопровідних ланцюгах;

• чітке визначення дійсних витрат розподілу;

• визначення і здійснення заходів щодо зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складування і транспортування підключається планування виробництва, — це дозволило скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап — це сучасність. Він може бути охарактеризований так:

• з'являються фундаментальні зміни в організації та управлінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

• сучасні комунікаційні технології, що забезпечують швидке проходження матеріальних та інформаційних потоків, дозволяють здійснювати моніторинг усіх фаз переміщення продукту від первинного джерела до кінцевого споживача;

• розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логістики;

• концепція логістики, ключовим положенням якої є необхідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва й розподілу;

• сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває цілісного характеру.