Системи ведення кущів винограду

ЛЕКЦІЯ 4

Тема: Системи ведення кущів та основні форми кущів.

4.1. Системи ведення кущів винограду

4.2. Основні форми кущів винограду

4.3. Влаштування опор кущів винограду

Системи ведення кущів винограду.

Мета заняття. Ознайомитися з системами ведення кущів у минулому та па сучасних виноградниках.

Загальні відомості. Системи ведення кущів — це природні і штучні опори для винограду, які влаштовуються з метою кращого освітлення та провітрювання рослин, раціонального використання повітряного і ґрунтового простору, механізації технологічних процесів на винограднику тощо.

До стародавніх систем ведення кущів належать: розстил очна, на деревах, штамбова, на кілках, бесідкова; до сучасних — шпалерні системи: вертикальні, горизонтальні, комбіновані тощо.

Кожній системі ведення кущів винограду відповідають певні способи садіння, формування, обрізування і підв'язування пагонів. Проте за однієї і тієї ж системи ведення можуть застосовуватися різні формування, і навпаки, одне формування кущів може бути застосоване для різних систем їх ведення.

Розстилочна (сланка) система ведення кущів. Застосовується в районах з жарким сухим кліматом на Близькому Сході, в Середній Азії, Вірменії, Азербайджані та на півдні Європи. Запроваджують здебільшого для сортів винограду, що використовують на сушіння, або на маточниках філоксеростійких підщеп.

За цієї системи кущі не мають спеціальних опор, тому пагони стеляться по землі. Недоліком розстилочної системи є неможливість механізувати догляд за кущами, тому її не використовують у великих промислових насадженнях.

Дещо вдосконаленою розстилочною системою є тумбова система і богаз. Виводячи кущі за цими системами, пагони підіймають на низькі опори — кілки з рогатками заввишки до 50 — 70 см або жердини, які вкладають па кілки з розгалуженнями. Ці системи поєднують із зрошенням, копаючи між кущами арики завглибшки до 50 см.

Система ведення кущів на деревах зустрічається в країнах Європи, особливо в Італії (альберата), в Грузії (магларі), Азербайджані, Узбекистані, па Північному Кавказі і в нашій країні на присадибних ділянках у неукривній зоні.

За цієї системи опорами для кущів винограду служать дерева з рідкими кронами. Між деревами укладають тички або натягують дріт, а в міжряддях висаджують овочеві чи технічні культури.

При використанні цієї системи догляд за кущами дуже ускладнюється, особливо боротьба з шкідниками і хворобами та збирання врожаю.

Штамбова (типова) система ведення відома в Європі, Америці, Туркменістані. Як опору використовують штамб рослин. Застосовують в умовах неукривного виноградарства. Штучна опора (кілок) потрібна лише у період формування штамба рослин. У сформованому вигляді кущі мають міцний штамб заввишки 0,6— 1 м з розгалуженнями. Пагони не підв'язують, а дають їм вільно звисати донизу.

Система ведення кущів винограді на кілках застосовується на старих виноградниках Молдови, Грузії, Північного Кавказу, України. При цьому

пагони підв'язують до одного або кількох кілків. Штамб може бути відсутнім. Форма кущів — головчаста, чашоподібна. Розташування пагонів за цієї системи загущене, і хоча використання сонячної енергії і якість урожаю високі, проте досить ускладнений механізований догляд за рослинами.

Бесідочні і стелажні системи ведення кущів відомі ще з часів Стародавнього Єгипту. Збереглися в Середній Азії — узбецька дуга. Рукави і пагони розташовують па прутах, дроті або похилих стелажах із жердин. Застосовують для сильнорослих сортів винограду східної еколого-географічної групи.

Останнім часом ці системи вдосконалюються і одержали назву поліпшений воїш та алейна система ведення кущів.

Широко відома також система, яка називається пергола (поширена у Південній Америці, СІЛА, Австралії, Німеччині, Франції, Югославії та Італії). Вона буває одно- і двобічною, має різні конструкції.

Вертикальна шпалера — найбільш поширена система ведення кущів, яка характеризується наявністю вздовж кожного ряду виноградинка вертикальної площини, утвореної дротами, натягнутими між шпалерними стовпами. При веденні кущів па вертикальній шпалері використовують одноплощинні форми з штамбом або без нього. Розрізняють низькі вертикальні шпалери (до 150 см від поверхні ґрунту) і високі (понад 150 см). Низькі застосовують за слабкого росту кущів, високі — за сильного росту і більш великих форм кущів. Залежно від кількості натягнутих дротів шпалера може бути дво-, три- і багатоярусна з розташуванням дротин на різній відстані від ґрунту та одна від одної, що визначається особливостями форм куща і способом ведення його однорічного приросту.

У кожному ярусі шпалери може бути встановлена одна дротина або дві паралельні. У першому випадку по мірі росту зелені пагони підв'язують до дротів, а в другому — заводять між ними.

Одноплощинна вертикальна шпалера відзначається простотою будови, достатньо раціональна, дозволяє механізувати догляд за кущами, Вона може бути двоплощиниою, її використовують для сильнорослих сортів за умови доброго забезпечення вологою, при зрошенні з великими площами живлення і на родючих ґрунтах.

Горизонтальна шпалера відома давно. Використовується на присадибних ділянках у районах неукривного виноградарства для сильнорослих столових сортів з високим штамбом і великою кількістю рукавів.

За цією системою на штамбах заввишки 1,8 — 2,6 м формують крону, яку розташовують у горизонтальній площині на сітці з дротин або на рамах з дерев'яних брусків, закріплених на високих опорах.

Комбінована шпалерна система. Поєднує в собі вертикальну і горизонтальну шпалери. За формою може бути Г-, Т-та П-подібною, одно- і двобічною. Багаторічні частини кущів при цьому розташовують на вертикальній площині, а основну кількість зелених пагонів — на похилій (20—30° до горизонталі) або горизонтальній поверхні шпалери. Продуктивність виноградних рослин на комбінованій шпалері зростає порівняно з вертикальною завдяки кращому освітленню листків.

Системи ведення кущів повинні відповідати біологічним особливостям сортів, сортопідщепних комбінацій, екологічним умовам, технології вирощування, напрямку використання продукції, забезпечувати механізацією технологічних процесів, сприяти підвищенню кількості і поліпшенню урожаю.

Для сильнорослих сортів добирають великі системи ведення кущів: комбіновані, горизонтальні або вертикальні шпалери з 4 — 5 рядами дроту. На родючих грунтах за достатньої зволоженості або на зрошуваних виноградниках системи ведення кущів також повинні бути великими. Для слабо- і середньорослих сортів або на бідних ґрунтах влаштовують низькі шпалери з меншою кількістю дротів.

Для столових сортів порівняно з технічними добирають більші системи ведення. '