Позитивні інотропні агенти

• Показані, лише як короткочасна терапія або в період очікування трансплантації (короткими курсами)
• Терапія дає багато побічних ефектів
• Ефект на прогноз дискутується
• У випадку використання пролонгованих пероральних форм смертність знижується

Негативна дія:

• Збільшення ішемії міокарду
• Метаболічне виснаження міокарду
• апоптоз кардіоміоцитів
• Проаритмогенна дія
• Прогресування ХСН
• Підвищення летальності

Позитивна дія:

§ Покращення гемодинаміки

§ Зменшення симптомів СН

§ Допамін – ХСН за наявності артеріальної гіпотензії та олігурії інфузійно 2,5-5 мкг/кг/хв

§ Добутамін – ХСН перважно із наявності гіпотензії. Тривалість не більше 48-72 год внаслідок розвитку тафілаксії. Відміна повинна бути повільною

§ Левосімендан – кращий ефект порівняно з добутаміном, може застосовуватись з рівнем САТ > 85 мм рт ст. Спочатку болюс 12-24 мкг/кг протягом 10 хв, а потім інфузія 0,05-0,2 мкг/кг хв пртягом 24 год

Аритмії при СН:

• Користь від ААП обґрунтована лише при МА або важких симптоматичних шлуночкових аритміях
• Надається перевага аміодарону,
• однак його профілактичне призначення при асимптоматичних шлуночкових аритміях не асоціюється зі зниженням смертності.
• Препарати І класу повинні уникатись у хворих з СН, (чинять проаритмічну дію, призводять до пригнічення скоротливості ЛШ)
• ББ, як антиаритміки, зменшують ризик раптової смерті і можуть використовуватись в комбінації з аміодароном у хворих з шлуночковою тахікардією.

Антиаритмічні ЛЗ ІV класів:

І а клас – хінідин, прокаїнамід, дізопірамід

І b клас – лідокаїн, мексилетин, фенітоїн

І с клас – флекаїнід, пропафенон

ІІ – антагоністи β-адренорецепторів (бретилій, соталол)

ІІІ – аміодарон

ІV – антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем)

Основні лікарські засоби для лікування тромбозів:

1. Антикоагулянти: прямі АК (гепарин; гірудин; низькомолекулярні гепарини – нодропарин, еноксипарин, фраксипарин, дальтепарин); непрямі АК (варфарин, похідні синкумарину – дикумарин, неодикумарин, синкумар, фепромарон, нітрофарин; похідні феніліндандіону – омефілін, фенілін)
2. Антиагреганти: аспірин, дипіридамол, пентоксифілін, клопідогрел, тиклопідин, абсіксімаб
3. Тромболітики (фібринолітики): фібринолізин (плазмін) – виділений з плазми людини і активований трипсином плазміноген (профібринолізин); стрептокіназа (стрептаза, целіаза, авелізин, кабікіназа) – непрямий активатор плазміногена, одержаний з культури бета-гемолітичного стрептокока групи С. Ендогенний плазміноген перетворюється в плазмін. Вона володіє антигенними властивостями, тому повторне її введення можливе лише через 6 міс.; стрептодеказа – імобілізована у водному розчині стрептокіназа (має пролонговану дію – протягом 2-3 діб). Вона володіє фібринолітичною дією, а також – антикоагулянтною і антиагрегантною дією); тканинний активатор плазміногена (ТАП) – має високу вибіркову активність у відношенні пов’язаного з фібрином плазміногена, що забезпечує переважну активацію на поверхні фібринового тромба. Виділяють з культури людської меланоми (одноланцюговий ТАП – альтеплаза, дволанцюговий ТАП – дутеплаза); урокіназа – фермент, який безпосередньо перетворює плазміноген в плазмін.

1.	Фібринолізин (плазмін)	80-100 тис. од. в комплексі з гепарином – 40-50 тис., (після чого призначають гепарин в дозі 40 тис. од. на добу)	Довенно, краплинно, протягом 60 хв., в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
2.	Стрептокіназа (стрептаза, целіаза, авелізин, кабікіназа)	(Болюс 5-10 тис. гепарину), далі – 1,5 млн. од.препарату, одноразово, (після чого призначають гепарин в дозі 40 тис. од. на добу)	Довенно, краплинно, протягом 60 хв., в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
3.	Стрептодеказа	1,0 -1,5 млн. ФО розчиняють в 10 мл ізотонічного розчину натрія хлориду, вводять 2-3 мл болюсно, через 1 годину решту дози – протягом 5-10 хв., попередньо розчинивши її в 20- 40 мл ізотонічного розчину натрія хлориду. Одночасно застосовують гепарин в дозі 40 тис. од. на добу	Довенно, за схемою
4.	Тканинний активатор плазміногена (Альтеплаза)	(Болюс 5 тис. гепарину), 15 мг препарату (болюсом), далі по 0,75 мг/кг протягом 30 хв. (не більше 50 мг) та 0,5 мг/кг до 35 мг дози, що залишилась (загальна доза не більше 100 мг) протягом наступних 60 хв на фоні інфузії гепарину	Довенно, за схемою
5.	Ацетильований плазміноген (Аністреплаза)	30 мг болюсно, протягом 2-5 хвилин	Довенно
6.	Урокіназа	2 млн. од.	Довенно, струминно, протягом 10-15 хв.

Взаємодії ЛЗ: