Зовнішньополітична діяльність в роки перебудови

Головним завданням зовнішньої політики СРСР в "перебудову" було забезпечення умов для реформи влади всередині країни. Причому в міру наростання проблем усередині країни зовнішня політика ставала все більш гнучкою і піддатливою. У зовнішньополітичному курсі країни можна виділити два великих етапи: 1985 - 1988 і 1989 - 1991 рр..

Новий політичний курс був затверджений вже на XXVII з'їзді КПРС. На ньому було офіційно оголошено про відмову від принципів соціалістичного інтернаціоналізму. Вперше за більш ніж 70 років радянської влади на перше місце стали висуватися загальнолюдські цінності замість соціалістичних. Було заявлено, що пріоритетними відтепер стають глобальні проблеми: економічні, соціальні, енергетичні, проблеми збереження миру.

У взаєминах з розвинутими країнами на першому етапі стояло завдання відновлення рівня взаємовідносин, що існувало в першій половині 70-х років. Це завдання було виконано в ході великої кількості офіційних візитів М. С. Горбачова. Були вирішені три питання: припинення гонки озброєнь і часткове скорочення озброєнь; висновок радянських військ з Афганістану; розширення контактів між країнами різних соціальних систем.

Проблема роззброєння складалася з двох основних частин: ліквідація ракет середньої і меншої дальності США і СРСР в Європі і стратегічна оборонна ініціатива (СОІ). У ході інтенсивних дипломатичних контактів, а також цілої серії зустрічей між М. С. Горбачовим і президентами США Р. Рейганом і Дж. Бушем у Рейк'явіку, на Мальті, у Вашингтоні та Москві були підписані угоди з питань роззброєння. У Європі у 1990 р. ліквідувати радянські та американські ракети середньої і меншої дальності. Крім того, СРСР ліквідував частину ракет середньої дальності в Сибіру і на Далекому Сході, спрямованих проти Японії, Південної Кореї та Китаю. Це було перше реальне скорочення цілого класу озброєнь, розпочате з часу закінчення Другої світової війни.

Відразу ж після укладення угоди про ракети середньої дальності активізувалися переговори про скорочення стратегічних озброєнь, але досягти реальних результатів у цій області не вдалося через різницю підходів до вирішення глобальних проблем. Не дали великих результатів і Віденські переговори про скорочення звичайних озброєнь у Центральній Європі. Країни НАТО як і раніше вказували на величезну перевагу країн Варшавського Договору в танках і особовому складі, а СРСР та інші країни - на ядерну перевагу НАТО.

Найважливішим питанням було питання про присутність радянських військ в Афганістані. Спроби реального поліпшення відносин СРСР із західними країнами постійно наштовхувалися на звинувачення СРСР у веденні агресивної війни проти афганського народу. Уряд М. С. Горбачова визнало безперспективність цієї війни і був зацікавлений у виході з неї. Але зробити конкретні кроки в даному напрямку було непросто.

З 1985 р. почався період інтенсивного розширення різноманітних зв'язків і контактів між радянськими організаціями та зарубіжними приватними особами. Радянське керівництво було зацікавлене насамперед у розвитку техніко-економічних зв'язків, сподіваючись отримати західні кредити і технології з тим, щоб полегшити кризовий стан економіки. Західні ж держави, насамперед США і Англія, йшли на розширення торгових зв'язків, обумовлюючи їх політичними змінами всередині СРСР, а також розширенням гуманітарних зв'язків, контактів між приватними особами. У результаті поступок радянської сторони багаторазово збільшився потік туристів і ділових людей як в СРСР, так і з СРСР.

Радянська дипломатія, на чолі якої в 1985 р. постало Е. А. Шеварднадзе, який змінив на цій посаді А. А. Громико, активно намагалася нормалізувати і підтримувати добросусідські відносини з максимально великою кількістю держав. Насамперед це стосувалося цілого ряду держав, відносини з якими у СРСР були не до кінця врегульовані.

З 1985 р. поступово поліпшувалися відносини СРСР з Китайською Народною Республікою. У травні 1989 р. відбувся перший за 30 років офіційний візит глави СРСР в КНР. Подібні процеси стали відбуватися і щодо окремих країн Південно-Східної та Південної Азії, таких, як Таїланд і Пакистан, латиноамериканських, таких, як Чилі, африканських, зокрема, Південно-Африканської Республіки. Однак і в 1985-1991 рр.. СРСР продовжував надавати військово-економічну допомогу арабським і африканським країнам, які здійснювали орієнтацію на "соціалістичні ідеали". До цих країн ставилися Алжир, Ангола, Ефіопія, Ірак, Сирія та ін

У 1985-1988 рр.. відносини СРСР з країнами "соціалістичного табору" будувалися на тих же засадах, що й раніше. Уряду в цих країнах залишалися колишніми, створеними ще за Брежнєва.

Якщо 1985-1988 роки з точки зору зовнішньої політики можна розглядати як підготовчий етап, то 1989-1991 роки стали часом "перебудови". Найчастіше її результати не відповідали висунутим завданням і нерідко були несподіваними для урядів багатьох країн.

Серед подій міжнародного життя, в якій активну участь брав СРСР, можна виділити кілька великих сфер:

1) висновок радянських військ з Афганістану, 2) перемога опозиційних сил в європейських соціалістичних країнах; 3) об'єднання Німеччини; 4) початок виведення радянських військ зі Східної Європи.

Згідно Женевським домовленостям 1988 р., навесні 1989 р. всі радянські війська покинули Афганістан. Цей крок радянського уряду викликав доброзичливий відгук у всьому світі і насамперед в арабських країнах та країнах Заходу. У той же час женевські угоди були порушені, так як СРСР продовжував надавати військово-економічну допомогу афганському уряду, а США і ряд арабських країн? Опозиційним силам. Незважаючи на вивід радянських військ, центральне афганський уряд зберегла контроль над стратегічними районами країни і продовжувало вести успішні бойові дії проти душманів.

Одним з найбільш серйозних змін політичного життя Європи було зникнення цілої держави. У жовтні 1990 р. НДР перестала існувати і стала частиною ФРН. Складність полягала в тому, що НДР була членом ОВС, а ФРН - НАТО, і в НДР знаходилися ударні частини Радянської Армії. У результаті переговорів була досягнута домовленість, що об'єднана Німеччина стане членом НАТО, радянські війська протягом 4 років будуть виведені з країни, а СРСР отримає великі пільгові кредити від ФРН, поставки техніки, технології і товарів широкого вжитку. Загальна сума кредитів і економічної допомоги ФРН СРСР повинна була скласти близько 10 млрд. марок.

У цей період практично всі розвинені країни і навіть Південна Корея, дипломатичні відносини з якою ще не були встановлені в повному обсязі, обіцяли СРСР многоміллардние кредити і надавали йому економічну допомогу. У 1990 р. США надали СРСР вперше в історії режим найбільшого сприяння в торгівлі. У квітні 1991 р. відбувся перший в історії радянсько-японських відносин візит глави СРСР до Японії.

У цілому період з 1985 по 1991 р. характеризувався кардинальними змінами в міжнародній обстановці. За якісь 5-6 років зникла конфронтація Схід - Захід, перестав існувати "соціалістичний табір".