Стратегія прискорення

етап (1985-1988 рр.) - період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови:

· прийняття програми прискорення соціально економічного розвитку країни (квітень 1985 р.);

· реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна (червень 1987 р.), суть якої полягала у запровадженні принципу трьох "С" - самостійність, самоокупність, самофінансування. Були ухвалені "Закон про державне підприємство (об'єднання)", "Закон про кооперацію" та ін.;

· перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточення якого віддавало перевагу адміністративно-командним методам керівництва; курс не змінився і при його наступнику В. Івашку);

· початок політичних реформ (лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв'язнів тощо).

У результаті запропоновані економічні реформи виявилися утопічними й непослідовними, проводилися невпевнено і зазнали провалу. Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочаловся їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції.

Політика прискорення - це політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, спробу вирішити традиційні соціальні проблеми - житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку тощо.

II етап (1988-1991 рр.) - період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки:

· XIX партійна конференція (червень 1988 р.), на якій було ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забуття історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, що раніше свідомо приховувалися, публікації творів радянських та зарубіжних авторів, розповсюдження яких раніше заборонялося; у більш широкому ознайомленні радянського загалу з масовою культурою Заходу, у відмові від класових і партійних оцінок суспільних явищ на користь загальнолюдських тощо;

· проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради (1990 р.)

· погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляції, черги, перехід підприємств України на бартер - натуральний обмін, низька продуктивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13% тощо);

· неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки;

· прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.), яка з самого початку виявилася нежиттєздатною.

У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.

Гласність - політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.