Індекс президентської влади Е. Тагієва в Східній Європі та Центральній Азії, за даними обрахунків автора на 2006 р

В середньому сила президентів у демократичних країнах (Естонія, Латвія та Литва) рівна 16,2. Цікаво те, що для цих країн не притаманні надзвичайні та інші повноваження президентів. А найчастіше в даному випадку мова йде про системи, які є парламентськими й прем’єр-президентськими напівпрезидентськими типами республік. Сила президентів у перехідних режимах (Грузія, Вірменія, Молдова та Україна) рівна 31,4. У даному випадку мова йде частково про парламентські, але в більшій мірі про напівпрезидентські республіки, які випробували (чи в близькому майбутньому випробують) досвід прем’єр-президенталізму (в момент дослідження це було властиво для Молдови у 1994-2000 рр., Вірменії із 2005 р., України з 2006 р.; у Грузії в 2013 р. також вступає в силу прем’єр-президентська модель влади). Сила президентів у авторитарних системах рівна 45,9. У даному випадку потрібно говорити про домінування тотальної тенденції президенціалізації, коли системи президенталізму і президент-парламентського напівпрезиденталізму функціонують за президентською логікою. Із цього погляду суперпрезидентськими системами фактично можна вважати Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Росію, Туркменістан та Узбекистан.

Цікава ситуація складається у кейсі звернення до надзвичайних повноважень президентів. Останні не властиві для консолідованих демократій (або ліберальних демократія) – членів ЄС. Окрім того, надзвичайні повноваження не властиві задля перехідних до демократії країн (чи представницьких демократій) – винятком тут є лише Вірменія та Грузія, в яких надзвичайні повноваження не є суттєвими. Задля усіх інших країн надзвичайні повноваження корелюють в межах від "4" до "6" – це означає, що президент щонайменше має два види надзвичайних важелів впливу на політичний процес й політичну систему.