 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Репліки і висловлення вчителя, що створюють бар'єри комунікації
|
|
| Характер реплік і висловлень | Зміст |
| Наказ, вказівка, команди | Повтори ще раз. Не говори зі мною таким тоном. Дивися мені в очі. Підніми голову. Вийми руки з кишень. Я усе зрозумів. Викинь цю гидоту 3 голови |
| Категоричне судження | Це погано. Те, що зробив, нерозумно (жахливо, бридко). Це брехня |
| Повчання | Ти зробив неправильно. Треба було... (так-то) Я попереджав тебе, що цим усе скінчиться. У вашому віці нам це і не снилося. У ваші роки я вже... Вам би наше життя... У письмовій роботі все зроблено не так, як я сказала |
| З'ясування -допит | І хто тебе навчив цього? Знову викинув номер? Ну що, знову? І що ж ти скоїш наступного разу? |
| Осуд, звинувачення | Це все, що ти хотів сказати? І тільки в цьому твоя провина? А в іншому — усе чудово? |
| Підозра, недовіра | Коли це було? Доведи! Щось не пам'ятаю такого, не було цього |
| Попередження, погроза | Ще раз повториться — викликаю батька (напишу батькам, йду до директора...). Ти ще пожалкуєш про свою поведінку |
| Оголошення неприємних висновків | Більше не вірю тобі. Це — межа. Це неможливо. Не хочу мати з тобою справи. Ти брехун (злодій, відчайдушна людина...). Ти не зробиш кроку, щоб не збрехати. Як ви мені набридли, розбійники |
| Зневажливе ставлення | Ви повинні написати всі ці ознаки — ні більше, ні менше... Ну що ви ду-у-маєте (роздратовано), у тексті усе написано! |
| Глузування | Сядь нормально!.. Подушку треба було тобі принести: ти вище любиш сидіти! |
| Образливі зауваження | Пишеш, як курка лапою. У тебе язик, як мітла. Ходиш, як старий дід з радикулітом. Чого ти не можеш заспокоїтися, як цирковий кінь? Сидиш, мов квочка. Чим займаються твої батьки, що не розписуються у щоденнику? |
| Зауваження, в яких наявне іронічно-цинічне переосмислення традиційних формул етикету | Здрастуйте, вельмишановний! А ось і ваша величність з'явилися! Боже, хто це перед нами! Може, всім встати і вклонитися із вдячністю?! |
| Безадресні зауваження | Скільки можна говорити одне й те саме?! Кому я кажу?! Ніхто не слухає |
Осуд, критика, звинувачення («Все, що ти зробив, нікуди не годиться», «У мене більше нема сил з тобою сперечатися», «Все це сталося виключно через тебе») унеможливлюють досягнення комунікативної мети. Адже будь-яка особистість непросто сприймає негативну інформацію про себе, часто відгороджується від неї, шукає виправдань або слабких місць у позиції опонента, менше аналізуючи в цій ситуації свою поведінку чи намагаючись її змінити.
Уникнення проблеми, відволікання уваги («Викинь це з голови», «Давай поговоримо про інше», «Знайшов про що хвилюватися», «Ти так переживаєш, начебто світ руйнується») сигналізує учневі, що педагога його проблеми або не хвилюють, або він вважає їх дріб'язковими, або вважає учня дитиною, яка нічого не розуміє. В усіх випадках він негативно сприймає слова вчителя.
Нерідко навіть і заслужена похвала учня («І як воно у тебе так добре виходить?», «Крім тебе, цього не може зробити жоден») може негативно сприйматися ним. Бо таким прийомом вчитель може скористатися для того, щоб увійти в довіру до дітей, забувши, що вони дуже чутливі до фальші, нещирості. Якщо в учня неадекватно занижена самооцінка, то навіть щира, відверта похвала може ним відторгатися («Він мене навмисно хвалить, бо жаліє або чогось від мене хоче»).
Слово є дуже сильним інструментом у руках вчителя. Щоб досягти взаєморозуміння з учнями і їхніми батьками, він мусить уникати (не демонструвати в словах, тоні, інтонації) скептицизму, нестриманості, недовіри чи сумніву в позитивних якостях дітей, навіть якщо вони погано вчаться, порушують дисципліну. Вчитель є однією із знакових, авторитетних фігур для батьків і їхніх дітей, його оцінки, прогностичні судження мають для них неабияке значення. Тому його слова повинні містити в собі і бачення позитивних якостей дитини, і оптимістичний сценарій її майбутнього. При цьому доречно мати на увазі, що неврози (неврастенія, істерія, психостенія), психічні травми (страх, закомплексованість, різноманітні синдроми), моральна втома і виснаженість учня є результатом неосвіченості і низької етичної, мовленнєвої культури вчителя.
Мовленнєва взаємодія вчителя з учнями має вибудовуватися на засадах рівноправності, взаємоповаги, моральності партнерів, супроводжуватися вживанням у мовленні необхідних формул етикету. Не менш важливою особливістю є її адекватний тон (спокійний, нейтральний) і вмотивований темп мовлення, уникнення різких оцінних суджень, іронічних зауважень, уїдливих натяків та інших негативних мовленнєвих проявів на адресу співрозмовника. Його слово може вселити дитині віру в себе, наснажити її силами, надихнути на добрі справи, а може принизити, зневірити, відгородити від людей. Тому вчитель має завжди про це пам'ятати.
Дата публикования: 2015-04-10; Прочитано: 1071 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
