Продуктивність праці персоналу: сутність, методи вимірювання та фактори зростання

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість продукції власного виробництва.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт або послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання одиниці роботи чи послуг).

Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого є два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку:

В = Т: в, або В = Т: Ч,

де В – виробіток;

Т – об’єм товарообороту (об’єм випуску);

в – витрати робочого часу;

Ч - середньооблікова чисельність працюючих.

Приклад 1. У ресторані в другому кварталі поточного року об’єм товарообороту склав 240 тис.грн., середньооблікова чисельність працівників – 11 чоловік. Визначити виробіток, який припадає на одного середньо- облікового працівника.

Виробіток, який припадає на одного середньооблікового працівника складає 21,8 тис.грн (240: 11).

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції. У підприємствах харчування використовуються слідуючі методи вимірювання продуктивності праці: вартісний (грошовий), умовно - вартісний, натуральний, умовно-натуральний, трудовий. Необхідність використання умовних показників обумовлено тим, що витрати на виробництво і реалізацію різних видів кулінарної продукції неоднакові.

Продуктивність праці в умовно-вартісному вимірюванні розраховується за формулою:

В_{у.вар. =} Оп.в.в. + ⅓ Оп.т._.,

Ч

де О_п.в.в. - обіг з продукції власного виробництва, тис.грн.;

О_п.т. - обіг покупних товарів, тис.грн.

Приклад 2. У кафе товарооборот за рік склав 760 тис.грн, в тому числі обіг з продукції власного виробництва – 548 тис.грн., середньооблікова чисельність – 8 чоловік. Визначити продуктивність праці в умовно- вартісному виразі.

Розрахуємо товарооборот щодо покупних товарів:

760 – 548 = 212 тис.грн.

Звідси продуктивність праці в умовно – вартісному виразі становитиме:

548 + 212: 3 ₌ 548 + 70,7 ₌ 618,7 ₌ 77,3 тис.грн.

8 8 8

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховується в натуральних одиницях і визначається шляхом ділення обсягу випуску продукції в натуральному вимірі (страва, порція, кілограм) на середньооблікову чисельність працівників виробництва.

Об’єм випуску продукції в умовному вимірі визначається шляхом множення натуральної кількості продукції на відповідний коефіцієнт трудомісткості.

Приклад 3. У кафе випуск страв (супи) в натуральному вимірі склав 76 тис.,

середньогруповий коефіцієнт трудомісткості – 1,9.Середньооблікова чисельність – 5 чоловік. Визначити продуктивність праці в умовно- натуральному виміри.

Розрахуємо випуск перших страв в умовному вимірі:

76 × 1,9 = 144,4 тис. страв.

Тоді продуктивність праці в умовно – натуральному вимірі

становитиме:

144,4: 5 = 28,8 тис. страв.

Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Тр = в: Т,

де Тр – трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг).

Трудомісткість відображає суму затрат праці виробничого персоналу

(живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино – годинах.

У процесі аналізу важливо установити, яка частина приросту товарообороту отримана за рахунок росту продуктивності праці.

Рахунок здійснюється по формулі:

_{П =} Тп – Чп _× 100%,

Тп

де П – частка (у %) приросту товарообороту за рахунок

продуктивності праці;

Тп – приріст товарообороту (%);

Чп - приріст чисельності працівників (%)

Приклад 4. Приріст об’єму товарообороту кафе склав 5%, приріст

середньооблікової чисельності працівників 1,3 %.

_{П =} 5,0 – 1,3 _{×100% = 74%}

5,0

За рахунок росту продуктивності праці забезпечено 74% приросту товарообороту, інші 26% - за рахунок збільшення чисельності працівників.

Залежно від можливості впливу на діяльність підприємства усі фактори зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи – зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх факторів належать ті, що об’єктивно перебувають поза контролем підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні - законодавство; політика і стратегія; ринкова інфраструктура; природні ресурси тощо), а до внутрішніх – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (вид продукції, технологія та обладнання, персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо).

Усі фактори зростання продуктивності праці на підприємствах харчування можна об’єднати у такі групи:

1) матеріально- технічні (вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини та ін.);

2) організаційні (поглиблення спеціалізації, вдосконалення системи управління, організації праці та ін.);

3) економічні (вдосконалення методів планування, системи оплати праці, участі працівників у прибутках та ін);

4) соціальні (створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу та ін.).