Монтаж прямокутних резервуарів

Монтаж резервуарів. Методи й послідовність монтажу прямокутних резервуарів багато в чому визначаються типом і габаритами збірних конструкцій, зокрема типом стінової панелі. Для монтажу резервуарів різної місткості застосовують практично однотипні збірні елементи при загальній невеликій кількості їхніх типорозмірів (стінові панелі, перегородки, підколонники, колони, балки або ригелі й плити покриття). Крок колон, розміри балок, ригелів і плит також уніфіковані, а кількість прольотів перебуває в прямій залежності від місткості резервуарів. Все це дозволяє застосовувати однотипну технологію й схеми монтажу резервуарів практично незалежно від їхньої місткості.

Монтаж невеликих у плані резервуарів ведуть із пересуванням крана навколо них по бермі котлована, а середніх і більших розмірів - з пересуванням монтажного крана по їхньому днищу й з розбивкою на монтажні ділянки по поздовжніх осях А, Б, В і т.д. (рис. 1.22). Монтаж конструкцій у межах резервуара доцільно виконувати по прольотах, прийнятих як монтажні ділянки. Роботи на кожній ділянці можна виконувати трьома спеціалізованими потоками: 1) установка стінових панелей і фундаментів під колони (підколонників); 2) монтаж колон і циркуляційних перегородок з одночасним замонолічуванням стиків; 3) укладання балок (ригелів) і плит покриття.

Монтажні роботи можуть бути організовані двома основними способами: з розкладанням (складуванням) збірних конструкцій в зоні робочого вильоту монтажного крана та установкою конструкцій у проектне положення безпосередньо з транспортних засобів („з колес”). Можливий також змішаний спосіб організації монтажних робіт, при якому частину конструкцій складують, а частину встановлюють з транспортних засобів.

Послідовність монтажу збірних конструкцій повинна забезпечувати стійкість і міцність їх у межах монтажної ділянки. З огляду на значні розміри в плані великих резервуарів їхній монтаж роблять в основному з пересуванням крана всередині резервуара по його днищу. Установлювати збірні елементи резервуарів можна комплексним, роздільним або комбінованим методами.

При комплексному методі після установки частини стінових панелей одночасно монтують колони, циркуляційні перегородки й плити покриття. Але цей метод поряд з перевагами має недоліки, оскільки вантажопідйомність крана при цьому підбирають за масою найбільш важких елементів (стінових панелей), а кран за ходом руху монтує й більш легкі елементи (колони, балки, ригелі, плити). Крім того, робота крана в стиснутих умовах котлована, при необхідності завезення туди й складування всіх елементів, ускладнює організа-цію робіт і сповільнює темпи зведення резервуарів. Тому іноді більш ефектив-ним є роздільний або комбінований метод їхнього монтажу, при якому основні збірні елементи встановлюють у три етапи: на першому - гусеничним краном, що пересувається по готовому днищу або бетонній основі, монтують роздільно панелі стін, за винятком монтажного прорізу, що залишається для в'їзду крана й панелевозів; на другому - пневмоколісним краном установлюють комплексно колони, циркуляційні перегородки й плити покриття; на третьому - гусеничним краном установлюють збірні елементи у місці монтажного прорізу. Останній етап робіт виконують після завершення всіх робіт усередині резервуарів, у тому числі оздоблювальних, гідроізоляційних, монтажу трубопроводів й обладнання.

Рис. 1.22 – Схеми руху монтажних кранів при зведенні двох великих резервуарів:

1— стінові панелі; 2 — колони в котловані; 3 — циркуляційні перегородки; 4, 5— виїзд із котлована й в'їзд у нього; 6 — робочий хід крана (→); 7 — зворотний хід (– – →);

8— напрямок руху транспортних засобів (– ∙ – ∙ →)

Поряд із зазначеним роздільно-комбінованим методом ефективним є так званий кільцевий метод монтажу резервуара з використанням двох паралельно працюючих кранів (рис. 1.23). При цьому одним краном (більшої вантажо-підйомності), що пересувається навколо резервуара по бермі котлована, установлюють стінові панелі, а також балки й плити покриття крайнього прольоту, а другим (більш легким) краном, що пересувається по днищу паралельно першому, монтують колони, балки й плити покриття другого прольоту. Завершивши монтаж панелей, колон, балок і плит покриття по двох рядах прольоту зовнішнього периметра резервуара, переходять до монтажу конструкцій центральної частини резервуара (2-а черга будівництва). Монтаж чотирьох прольотів центральної частини роблять комплексним методом. Останній етап монтажу - заповнення монтажного прорізу стіновими панелями після виходу крана з резервуара.

Монтаж покриттів прямокутних резервуарів можна вести одночасно по декількох прольотах. Так, перекриття дев’ятипрольотного резервуара можна монтувати одночасно по трьох - п'ятьох прольотах (рис. 1.24). При одночасному монтажі трьох прольотів один з них залишають для пересування крана, а в других розкладають збірні елементи; при монтажі п'яти прольотів під розкладку елементів може бути зайнято чотири прольоти.

При такій організації робіт до початку монтажу на днище резервуара наносять осі колон і точні місця установки підколонників. Елементи покриття монтують комплексним або комбінованим методом. При комплексному методі з однієї стоянки крана встановлюють послідовно підколонники, колони, балки й плити, а при комбінованому - спочатку всі підколонники, а потім (під час другої проходки крана) колони, балки й плити покриття. Попередній монтаж підколонників дозволяє заздалегідь визначити відмітки дна стаканів й при потребі вирівняти їх укладанням невеликої кількості цементного розчину або бетону. При комплексному методі відмітки стаканів підколонників визначають у процесі монтажу. Підколонники встановлюють на шар цементного розчину, а колони після монтажу тимчасово кріплять у стаканах підколінників кондукторами або клинами з наступним закладенням стиків бетоном. Завершивши вивірку колон і зварювання їхніх з'єднань із балками й плитами, роблять омонолічування швів. Схему руху крана при цьому вибирають таку, щоб до кінця монтажу кран міг вийти з резервуара через залишений проріз. Після установки стінових панелей в місці прорізу плити покриття, що залишились, монтують, установивши кран поза резервуаром. Для цього біля в’їзду в котлован повинна бути влаштована горизонтальна площадка.

Рис. 1.23 – Кільцевий монтаж збірних елементів прямокутного резервуара двома кранами:

1 – стінові панелі; 2 – установлені колони; 3 – плити покриття; 4 – невстановлені колони;

5 – кран для монтажу стінових панелей, балок, плит; 6 – напрямок його руху; 7 – балки;

8 – кран для монтажу колон, балок і плит покриття; 9 – напрямок його руху

Рис. 1.24 – Схема організації робіт при одночасному монтажі трьохпрольотів перекриття прямокутного резервуара:

I — підколонники; ІІ — колони; ІІІ — плити перекриття; IV — напрямок руху монтажного крана (цифри 1, 2, 3, 4 і т.д. указують послідовність монтажу підколонників і колон; цифри

в кружках показують кількість плит, що лежать в одному місці при розкладці)