До виконання курсового проекту та практичних занять. із дисципліни: “Деталі машин”

(ЧАСТИНА 2 – ДЕТАЛІ, ЩО ОБСЛУГОВУЮТЬ ПЕРЕДАЧІ)

для студентів механічних спеціальностей

Полтава 2004

Методичні вказівки до виконання курсового проекту із дисципліни “Деталі машин” (Частина 2 – Деталі, що обслуговують передачі) для студентів механічних спеціальностей - Полтава: Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2004 - 43 с.

Укладачі: А.В. Васильєв, к.т.н., доцент; С.В. Попов, асистент.

Відповідальний за випуск: заст. зав. кафедри технології машинобудування А.В. Калашников, к.т.н., доцент.

Затверджено радою університету

протокол №16 від 30.06.2004 р.

ЗМІСТ

Стор.

7. ЕСКІЗНЕ КОМПОНУВАННЯ................................................... 3

8. КОНСТРУЮВАННЯ ВАЛІВ...................................................... 6

9. ВИБІР МУФТИ............................................................................ 7

10. ПЕРЕВІРКА МІЦНОСТІ ВАЛА НА ЗГИН І КРУЧЕННЯ........ 8

11. ПЕРЕВІРКА ВАЛА НА ВИТРИВАЛІСТЬ................................. 10

12. РОЗРАХУНОК РАДІАЛЬНОГО КУЛЬКОВОГО

ПІДШИПНИКА............................................................................ 14

13. РОЗРАХУНОК РАДІАЛЬНО-УПОРНОГО РОЛИКОВОГО

ПІДШИПНИКА............................................................................ 20

14. РОЗРАХУНОК ШПОНКОВИХ З’ЄДНАНЬ.............................. 24

15. РОЗРАХУНОК ЗУБЧАСТИХ (ШЛІЦЬОВИХ) З’ЄДНАНЬ...... 28

16. КОНСТРУЮВАННЯ КОРПУСІВ РЕДУКТОРІВ...................... 31

17. КОНСТРУЮВАННЯ ПЛИТ....................................................... 34

18. ЗМАЩЕННЯ................................................................................ 37

19. ОПИС СКЛАДАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ.............................. 41

ЛІТЕРАТУРА............................................................................... 42

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНИХ ВІДЕОФІЛЬМІВ З КУРСУ „ДЕТАЛІ МАШИН”....................................................................................................... 43

7. ЕСКIЗНЕ КОМПОНУВАННЯ [2, с.134]

Двоступінчастий циліндричний редуктор із розгорнутою схемою.

7.1. Вихiднi дані:

Треба контролювати, щоб виконувалася умова: A_т / A_ш = 1,1...1,6, інакше необхідно перерахувати параметри зубчастих зачеплень.

Ескізне компонування бажано виконувати в масштабі М 1:1 на міліметровому папері (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 – Ескізне компонування редуктора

7.2. Наносимо положення осей за міжосьовими відстанями, потім спрощено зображуємо швидкохідний ступінь за параметрами d₁, b₁, d₂, b₂.

7.3. Наносимо спрощено за параметрами d₃, b₃, d₄, b₄ тихохідну ступінь, ураховуючи, що найменша відстань між колесами суміжних ступенів ,

де – товщина стінки корпусу; > 8; .

7.4. Наносимо контур внутрішньої стінки корпусу за параметрами:

а) найменша відстань між внутрішньою стінкою корпусу та бічною поверхнею зубчастого колеса: ;

б) найменша відстань між внутрішньою стінкою корпусу та торцем зубчастого колеса: ;

7.5. Орієнтовний розрахунок діаметра вала роблять на кручення за значно зниженими допустимими дотичними напруженнями:

[ τ_к ] = 15...30 МПа – допустиме напруження на кручення для валів з вуглецевої сталі. Менші значення – для швидкохідних, більші – для тихохідних.

Низькі значення допустимого дотичного напруження пояснюються тим, що не враховується згин вала, не беруть до уваги змінність у часi виникаючих напружень, не враховується концентрація напружень.

Діаметр вала d (мм) за обертовим моментом (Н×м):

,

[ τ_к ] – МПа.

7.6. Підшипники підбираються за діаметром вала, для вхідного та проміжного – середньої серії (3хх), для вихідного – легкої серії (2хх). Довжина шийок під підшипник – згідно з шириною підшипника.

7.7. Відстань між торцем підшипника кочення та внутрішньою стінкою корпуса залежно від колової швидкості V у зачепленні:

при V > 5 м/c – е = 3...5 мм;

V = 3...5 м/c – e = 0 мм;

V <3 м/c – e = 8...12 мм (встановлюються мазеутримуючі кільця).

7.8. Розміри кришки підшипника кочення на болтах приймаються згідно з таблицею 7.1.

Таблиця 7.1 – Деякі розміри, мм, кришки підшипника

з елементами кріплення

L

D₁ = D+(4,0...4,4)·d; C»d; C₁=0.

7.9.Зубчасті колеса невеликого діаметра виготовляють разом із валом, якщо виконується умова d_f < 1,6 ·d_в, (d_f < d_в + (7...9)· m), інакше шестірню доцільно виготовляти окремо.

Для визначення розмірів параметрів зубчастих коліс використовують такі емпіричні співвідношення:

7.10.Розміри кінців валів (ведучого i веденого) приймають згідно з таблицею 7.2.

Таблиця 7.2 – Розмири кінців циліндричних валів (мм)

ВИХІДНІ ДАНІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ

ЕСКІЗНОГО КОМПОНУВАННЯ РЕДУКТОРА

Ескізне компонування виконується згідно даних, які отримані при розрахунках циліндричних зубчастих передач. Дані для передач тихохідного ступеня призначаються відповідно як для геометричних розмірів швидкохідних, але у 1,2 рази більші.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Порядок побудови ескізного компонування.

2. Як визначити діаметр вала за обертовим моментом?

3. Коли застосовують вал-шестерню?

4. Від чого залежить відстань між торцем підшипника та внутрішньою стінкою корпуса?

5. Як призначаються геометричні розміри підшипників?

8. КОНСТРУЮВАННЯ ВАЛІВ [2, с. 177]

8.1. Знайшовши орієнтовний діаметр характерного перерізу вала iз конструктивних особливостей з урахуванням зручності складання i фіксації деталей на валу в осьовому напрямі, визначають діаметри решти ділянок вала. При цьому слід забезпечувати мінімальні перепади діаметрів, але достатні для створення упорних буртикiв.

Радіуси галтелей брати достатньо великими для зменшення концентрації напружень, їх значення повинні бути однаковими для зменшування номенклатури різців.

Розміри консольних ділянок призначають за рекомендаціями:

деталь, установ­лену на вал, притиска­ють до буртика t, висота якого t ³2 ·f, де f – розмір фаски деталі.

Таблиця 8.1 – Конструктивні елементи вала

Для можливості обробки непрохідних поверхонь шліфуванням виконують канавки для виходу шліфувального круга.