Еквівалентна електропровідність — це електропровідність розчину, який містить 1 кг – екв. електроліту, розташованого між двома електродами площею , відстань між якими

Очевидно, що між параметрами існує зв'язок:

(2.4)

Якщо між електродами, що мають площу і розташовані на відстані , розмістити розчин одно- нормального електроліту (), то виконується співвідношення:

(2.5)

Коли концентрація виражається в одиницях моль/л, використовують поняття молярної електричної провідності . Взаємозвязок між молярною та еквівалентною електропровідністю виражається рівнянням:

; , (2.5а)

де та –величини зарядів катіонів та аніонів,що утворились при дисоціації молекули; та - число катіонів і аніонів,що утворилось.

Еквівалентну електропровідність можна розглядати і як функцію розведення V.

Розведення — це об’єм розчину, який містить 1 екв.електроліту:

(2.6)

При додаванні великої кількості розчинника еквівалентна електропровідність за рахунок повної дисоціації зростає і досягає максимального значення .

Цю величину називають граничною еквівалентною електропровідністю при нескінченному розведенні

(2.7)

Це математичний запис закону незалежного руху іонів Кольрауша: при нескінченному розведенні розчину електроліту іони рухаються незалежно один від одного, а електрична провідність його складається з електропровідності, обумовленої кожним з видів іонів.

Для розчинів сильних електроліті вводять поняття коефіцієнта електропровідності :

(2.8)

Параметр за своїм фізичним змістом близький до поняття ступеня дисоціації слабких електролітів:

(2.9)

Визначивши дослідним шляхом питому електропровідність можна розраховувати згідно рівняння (2.5) еквівалентну електропровідність , а також ступінь дисоціації (2.9) та константу дисоціації слабкого електроліту:

(2.10)

(2.11)