Змішані перевезення

Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів. Укладена у Женеві 24 травня 1980 р. Положен­ня Конвенції застосовуються, згідно зі ст. 2, до всіх договорів змі­шаного перевезення з одного місця в інше, які розташовані у двох державах, якщо:

1) зазначене у договорі змішаного перевезення місце, в якому вантаж приймається оператором змішаного перевезення у своє відання, знаходиться в одній із договірних держав;

2) зазначене в договорі змішаного перевезення місце доставки вантажу оператором змішаного перевезення розташоване в одній з договірних держав.

Відповідно до ст. 5 Конвенції, коли вантажі приймаються опера­тором змішаного перевезення у своє відання, він повинен видати до­кумент змішаного перевезення, який за вибором відправника ванта­жу може бути оборотним або необоротним, а у ст. 8 наведено перелік даних, які повинен містити цей документ:

- загальний характер вантажу, основні марки, необхідні для іден­тифікації вантажу, пряме зазначення (у відповідних випадках) небез­печного характеру вантажу, кількість місць або предметів і маса вантажу брутто або його кількість, позначена іншим способом, причому всі ці дані вказуються так, як вони подані відправником вантажу;

- зовнішній стан вантажу;

- найменування і місцезнаходження основного комерційного підприємства оператора змішаного перевезення;

- найменування відправника вантажу;

- найменування вантажоодержувача, якщо він зазначений відправ­ником вантажу;

- місце і дата прийняття оператором змішаного перевезення ванта­жу у своє розпорядження;
- місце доставки вантажу;

- дата або термін доставки вантажу в місце призначення, якщо во­ни прямо погоджені сторонами;

- зазначення того, чи є документ змішаного перевезення оборот­ним або необоротним;

- місце і дата видачі документа змішаного перевезення;

- підпис оператора змішаного перевезення або уповноваженої ним особи;
- провізні платежі за кожним видом транспорту, якщо вони прямо погоджені сторонами,
або провізні платежі, у тому числі наймену­вання валюти, що підлягають сплаті вантажоодержувачем, чи інша вказівка на те, що провізні платежі сплачуються ним;

- передбачений маршрут перевезення, використовувані види транспорту і місця перевантаження вантажу, якщо вони відомі в момент видачі документа змішаного перевезення;

- зазначення того, що міжнародне змішане перевезення регулюється положеннями Конвенції, які позбавляють чинності будь-яку умову, що суперечить цим положенням, на шкоду відправнику вантажу або вантажоодержувачу;

- будь-які інші дані, що сторони можуть домовитися внести у доку­мент змішаного перевезення, якщо вони не суперечать законам країни, в якій видається документ змішаного перевезення.

Відповідно до п. "а" ст. 10 Конвенції документ змішаного переве­зення є доказом прийняття оператором змішаного пере­везення у своє розпорядження вантажу, як він описаний у документі.

Згідно зі ст. 16 Конвенції оператор змішаного перевезення несе відповідальність за збитки внаслідок втрати або ушкодження ванта­жу, а також затримки в доставці, якщо ці обставини мали місце під час перебування вантажу в його розпорядженні з моменту, коли він прийняв вантаж, до моменту видачі вантажу, якщо тільки оператор змішаного перевезення не доведе, що він, його службовці, агенти або будь-яка інша особа, послугами якої він користується для виконан­ня договору змішаного перевезення, вжив всі необхідні заходи для уникнення таких обставин та їх наслідків.

Межі відповідальності встановлені ст. 18 Конвенції. Згідно з ними у тих випадках, коли оператор змішаного перевезення відповідає за збитки, що є наслідком втрати або ушкодження вантажу, його відпо­відальність обмежується сумою, що не перевищує 920 розрахунко­вих одиниць за місце або іншу одиницю відвантаження (розрахунко­ва одиниця є одиницею "спеціального права запозичення", визначе­ною МВФ), або 2,75 розрахункові одиниці за 1 кг маси брутто втра­ченого або ушкодженого вантажу залежно від того, яка сума вища. Виняток становить міжнародне змішане перевезення, що не передба­чає, відповідно до договору, перевезення вантажу морем або внутрішніми водними шляхами. За нею відповідальність оператора змішаного перевезення обмежується сумою, що не перевищує 8,33 розрахункової одиниці за 1 кг маси брутто втраченого або ушкодже­ного вантажу.

Відповідальність оператора змішаного перевезення за збиток внаслідок затримки в доставці обмежується сумою, яка у 2,5 рази пе­ревищує провізні платежі, що підлягають сплаті за затриманий дос­тавкою вантаж, але не перевищує загальної суми провізних платежів, які підлягають сплаті відповідно до договору змішаного перевезен­ня. Проте сукупна відповідальність оператора змішаного перевезен­ня, пов'язана із втратою частини вантажу або затримкою доставки, не повинна перевищувати меж відповідальності за повну втрату вантажу.

Положення Конвенції встановлює також втрату права на обме­ження відповідальності оператора змішаного перевезення, якщо до­ведено, що втрата, ушкодження або затримка в доставці є наслідком його дій або недогляду, вчинених з наміром заподіяти цю шкоду або безвідповідально і з розумінням імовірності виникнення втрати, ушкодження або затримки доставки.

Службовець, агент оператора змішаного перевезення або інша особа, послугами якої він користується для виконання договору змішаного перевезення, не мають права на обмеження відповідальності, передбачене в Конвенції, якщо доведено, що втрата, ушкодження або зат­римка в доставці спричинені їх діями або недоглядом, вчиненими навмисно або безвідповідально, із розумінням імовірності виникнен­ня втрати, ушкодження або затримки в доставці (ст. 21).

Стаття 22 передбачає відповідальність відправника вантажу. Він відповідає за збиток, якого зазнав оператор змішаного перевезення, якщо такий збиток був заподіяний з вини або недбалості відправни­ка вантажу чи його службовців, агентів, якщо вони діяли в межах їхніх службових обов'язків. Службовець або агент відправника ван­тажу несуть відповідальність за такий збиток, якщо він був за­подіяний з їх вини або недбалості.