Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв’язання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травматизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

Достойна праця – це, в першу чергу, безпечна праця. Однак щорічно в світі По всіх основних показниках безпеки життєдіяльності наша країна з провідних позицій у минулому перемістилась на рівень слаборозвинених країн.

Відомо, що в системі „засоби праці – предмети праці – людський фактор”, найбільш слабким ланцюгом є людина. Вона за психофізичними можливостями відстає від потреб техніки. Особливо це відставання характерне для сучасної України у всіх сферах економіки, науки, культури, освіти, соціальній інфраструктурі та ін.

Все це призводить до негативних показників нашої країни у порівнянні з розвиненими країнами по травматизму, аваріям і техногенним катастрофам.

В Україні щорічно травмується близько 20 тис. людей, з яких приблизно 1,3 тис. – гине, близько 10 тис. – стають інвалідами, а більш 7 тис. людей одержують профзахворювання.

Стан виробничого травматизму за 12 місяців 2013 та 2012 року по галузях нагляду представлено у табл. 1.

Таблиця 1 ‑ Стан виробничого травматизму за 12 місяців 2013 та 2012 року по галузях нагляду (осіб)

	12 місяців 2013 р	12 місяців 2012 р	Різниця, + -
Галузі нагляду	Всього	в т.ч.	Всього	в т.ч.	Всього	в т.ч.
	"См"	"См"	"См"
Вугільна					-503	-21
Гірничорудна та нерудна					-17
Нафтогазовидобувна та геологорозвідка					-5	-3
Енергетика						-3
Будівництво					-100
Котлонагляд, підйомні споруди					-1	-3
Машинобудування					-193
Металургійна					-82	-10
Хімічна					-33
Транспорт					-70	-4
Зв’язок
Газова промисловість					-7	-5
Житлокомунгосп					-2	-4
Агропромисловий комплекс					-132	-28
Деревообробна промисловість					-15	-3
Легка та текстильна промисловість					-24	-1
Соціально-культурна сфера та торгівля					-104	-16
Р а з о м					-1248	-85

Аналіз травматизму свідчить, що кількість нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилась на 13%, а кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком – на 14%. Зменшення кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком, пов’язаних з виробництвом, спостерігається на підприємствах майже усіх галузей економіки. Найбільш суттєвий результат - на підприємствах вугільної промисловості, агропромислового комплексу та соціально-культурної сфери.

Слід зазначити, що рівень виробничого травматизму у найбільш травмонебезпечній вугільній галузі в останні роки має позитивну тенденцію до зниження в середньому на 10%. У 2013 році загальний травматизм на вугледобувних та переробних підприємствах зменшено на 14 %, а смертельний – на 17. На 100 тисяч працівників у вугільній галузі минулого року загинуло 33 і травмовано 1042 гірники. При цьому через неефективне функціонування системи управління виробництвом та охороною праці на шахтах з організаційних причин гине від 60% до 80% відсотків шахтарів.

Відповідно до рішень Уряду пріоритетними заходами з підвищення рівня промислової безпеки в галузі є впровадження на шахтах автоматизованих систем запобігання аваріям. Наразі уніфіковані телекомунікаційні системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними комплексами (УТАС) запроваджено на 35 вугільних підприємствах Донецької, Луганської та Львівської областей. З них 22 – у керуючому режимі. Контроль за роботою УТАС здійснюється у Центрі комплексної безпеки підприємств вугільної промисловості, який створено у червні минулого року у Луганську.

2014 рік Держгірпромнаглядом оголошено роком нагляду на малих приватних шахтах, де травмовано значний відсоток шахтарів, а саме чверть від їх загальної кількості.

Другою за травмонебезпечністю серед галузей економіки після вугільної є агропромисловий комплекс. Впродовж минулого року на підприємствах АПК травмовано 846 та загинуло 88 працівників. Водночас, слід зауважити, що зниження рівня виробничого травматизму у галузі досить вагоме і складає 14 відсотків від загального та 24 % - від смертельного.

Останнім часом викликає занепокоєння стан охорони праці та промислової безпеки на підприємствах і виробництвах великої хімії. Протягом минулого року рівень смертельного травматизму на підприємствах галузі зріс майже у 2,4 рази.

Держгірпромнагляд розробляє заходи та закликає роботодавців до більш активного впровадження систем управління виробничими ризиками шляхом проведення відповідних превентивних заходів. Також це стосується нагляду і в інших галузях.

Стан виробничого травматизму за 12 місяців 2013 та 2012 року по областях выдображено у таблиці 2.

Таблиця 2 ‑ Стан виробничого травматизму за 12 місяців 2013 та 2012 року по областях (осіб)

Області	12 місяців 2013 р.	12 місяців 2012 р.		Різниця, +-
	Всього	В т.ч. "См"	Всього	В т.ч. "См"	Всього	В т.ч. "См"
Україна					-1248	-85
АР Крим					-69
м. Севастополь					-1	-1
Вінницька					-10	-4
Волинська					-25	-3
Дніпропетровська					-59	-7
Донецька					-583	-10
Житомирська					-28	-1
Закарпатська					-25	-3
Запорізька					-32	-8
Івано-Франківська					-32	-3
Київська					-10	-2
м. Київ
Кіровоградська					-43	-4
Луганська					-111	-12
Львівська					-30
Миколаївська					-2
Одеська					-43
Полтавська					-21
Рівненська					-10	-9
Сумська					-25	-3
Тернопільська						-4
Харківська					-46	-7
Херсонська					-25
Хмельницька					-14	-3
Черкаська					-7	-5
Чернівецька					-19	-3
Чернігівська					-9	-2

у 2013 році кількість нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилась з 9816 випадків у 2012 році до 8568 – у 2013 році (на 1248 випадків або на 13%). Кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком, пов’язаних з виробництвом, зменшилася з 623 у 2012 році до 538 випадків у 2013 році (на 85 нещасних випадків або на 14%). Найбільш травмонебезпечними галузями економіки в Україні в абсолютних цифрах є вугільна та машинобудівна промисловість, агропромисловий комплекс та соціально-культурна сфера.

Так, Міжнародне бюро встановило, що в світі на 100 тис. працюючих кожен рік припадає 6 чол. загиблих, а в Україні – 11 чол., або майже в 2 рази більше (і це з урахуванням слаборозвинених країн).

Рівень травматизму у Франції, яка по площі, кількості населення і ступеню промислового розвитку близька до України, в 10 разів нижчий за наш. На кожен 1млн. т. вугілля в Україні при видобутку гинуть 5 шахтарів, а в США – в 20-30 разів менше.

Слід відзначити, що офіційна статистика відмічає як зменшення за останні роки кількості нещасних випадків (з 90 тис. до 47 тис. за рік), так і кількість смертельних травм на виробництві (з 3,25 тис. до 1,6 тис.). Але це не свідчить про поліпшення охорони праці, а лише про економічну кризу, зменшення обсягів виробництва чи зупинення діяльності багатьох підприємств.

На думку експертів МОП, незадовільний стан з охорони праці в Україні викликаний такими чинниками:

- незадовільна підготовка найманих працівників і роботодавців з питань охорони праці;

- відсутність належного контролю за станом безпеки праці на робочих місцях і виконанням встановлених норм;

- недостатнім забезпеченням працівників засобами колективної та індивідуальної безпеки;

- повільним впровадженням прогресивних і безпечних технологічних процесів;

- зносом (до 80 відсотків) технологічного обладнання;

- недостатньою роллю держави в організації, фінансуванні і контролю за системою охорони праці.

Установлено, що так званий «людський фактор» присутній у формуванні причин майже 90% нещасних випадків. Уроджене почуття небезпеки в людини розвинене недостатньо й у ряді мотивацій її діяльності «безпека» стоїть на другому місці після «вигоди». Тому нещасні випадки частіше пов'язані зі ставленням до питань охорони праці, ніж із кваліфікацією працюючих або конструкцією машин.

Психологи праці стверджують, що психічно нормальна людина не прагне до самознищення, травмування себе й оточуючих її людей. Тому причини порушення правил і норм охорони праці варто шукати не тільки в психічних властивостях особистості, характеристиках і особливостях самої людини, але й у впливах зовнішніх подразників, одним із яких є стрес.

В період переходу до ринкової економіки, зміною форм власності, суттєвим зменшенням державного сектору економіки, непродуманою політикою приватизації, яка супроводжувалась масовою тінізацією і порушенням законодавства, зубожінням більшості верств населення, ростом інфляції та ін. негативними явищами увага до проблем охорони праці значно зменшилася. Держава, по суті, залишила за собою дві функції – нагляд за станом охорони праці і фіскальні функції до порушників діючого законодавства.

Все це не могло не призвести до тих показників травматизму, які є сьогодні в Україні у порівнянні з високорозвиненими країнами.

Нові умови господарювання вимагають і нових, ефективніших форм та методів профілактичної роботи. Мається на увазі обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, яке нарешті закріплене законодавчо.

Задачі

- ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливі і небезпечні умови виробництва;

- забезпечити надійне фінансування витрат, пов’язаних з виплатою компенсацій працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і у випадку смерті годувальника;

- організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві;

- значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Україна зробила спробу впровадження методів і досвіду вивчення охорони праці, що відповідає Світовим стандартам.

Ефективність вирішення проблем охорони праці у великому ступені залежить від якості підготовки фахівців у цій області, від їхнього уміння приймати правильні рішення в складних умовах сучасного виробництва, що постійно змінюються.

Методи вивчення: а) введення цього спеціального курсу у всіх навчальних закладах системи освіти України, починати підготовку фахівців з охорони праці у вищих навчальних закладах; б) забезпечення активної участі профспілок і ін. суспільних формувань, широких кіл найманих робітників у вирішенні проблем охорони праці; в) створення необхідних передумов для створення нових суспільних інститутів і можливостей створення комісій з охорони праці на підприємствах і в організаціях, а також уповноважених трудового колективу з цих питань і т.п.; г) забезпечення матеріально - технічної і методологічної бази по підготовці, перепідготовці, підвищенню рівня кваліфікації фахівців з охорони праці, забезпеченню їх необхідною нормативною і методичною базою.

Закордонний досвід показує, що в більшості країн - членів ЄС предмет „Охорона праці” включений у навчальні програми на різних ступенях освіти, щоправда, у різних обсягах. У більшості з них проводилися компанії за його введення в навчальні плани - на національному, регіональному або місцевому рівнях. Так само, майже у всіх державах ЄС діють законодавчі акти або урядові постанови, що стосуються вивчення або навчання правилам безпечної праці. В одних випадках потрібне глибоке знання предмета, в інших - навики, що здобуваються в ході навчальної практики. Використовуються і прогресивні методи занять, які призначають студента „представником по безпеці праці” або проведення ігор із залученням „міністерств”, „інспекцій”, „соціальних партнерів”. У багатьох випадках, насамперед, потрібні знання нормативних документів.

У цілому ряді країн охорону праці починають вивчати зі шкільної лави, і мова йде про ризики в „виробничому середовищі”, характерної для учнів, що вивчають, як уникати небезпек у школі і будинку.

Уряд Данії, який розробив і здійснює програму „Чисте продуктивне середовище, у розділі, присвяченому охороні праці молодих працівників, включає і школярів. У неї включені рекомендації, що стосуються школи і які дають можливість учням вносити в неї свій внесок. За допомогою Міністерства освіти, профспілок, об’єднання промисловців і підприємців, організацій вчителів і батьків для телебачення був створений мультиплікаційний серіал. Його герої (два тролі по імені Ар і Мі), розповідають школярам про правила поведінки, чому в класах потрібно підтримувати чистоту і порядок, а на перервах уникати ігор, у яких можна нанести один одному травму. Ці серіали доповнюються поясненнями учителів, що введені в текст занять по різних предметах. У Данії прийнятий Закон „Про викладання проблем навколишнього середовища школярам і студентам”, що закріпив обов’язковість їхньої підготовки в області охорони праці.

В Італії Національний інститут запобігання травматизму і безпеки на виробництві розробив і створив телевізійний мультфільм „Вдома у Луки”, у якому за допомогою хлопців і анімації роз’яснюється всій малечі, як треба поводитися у будинку і на вулиці, щоб уникнути різного роду нещасних випадків. За допомогою ігор дитина поступово призвичається дізнаватися і запобігати небезпечних ситуацій. З цим фільмом змагається програма „Окуляри, за допомогою яких можна бачити все”. У ролі окулярів виступає дідусь, що відповідає на запитання хлопців і рекомендує, як поводитися в різних ситуаціях.

Професійно - технічна освіта обов’язково включає навчання практичним навикам безпечної праці, умінню оцінювати ризики, а також розумінню необхідності підвищення кваліфікацій і рівня майстерності, ознайомлення з принципами і системою охорони праці.

Оскільки професійні ризики не сприймаються викладачами інших дисциплін кафедри, як показує практика, найважче переконати керівників Вузів включати в навчальні програми курсу охорони праці. Однак, у ряді країн ініціатором цього виявляються Міністерства праці. У Великобританії, наприклад, Комісія зі здоров’я і безпеки праці домоглася включення програм охорони праці в загальну сітку навчання, починаючи зі шкільної лави і кінчаючи університетським - у тих закладах і факультетах, де при вивченні різних профільних предметів виявляється необхідність забезпечення безпеки праці. Важливість вивчення цього курсу була підкреслена в урядовій програмі „Відроджуючи охорону праці” - одну з ключових у цій області. Вона з’явилася передумовою до створення Стратегічного плану по запобіганню травматизму Великобританії, відповідно до якого травматизм повинен бути скорочений на 10-20%. Особливо слід зазначити, що курс охорони праці вивчається на медичних факультетах, а також входять в аспірантські програми. У такий спосіб готуються кадри для галузі медицини.

У Португалії, де вважають важливим привернути увагу населення до проблеми запобігання травматизму починаючи зі шкільної лави, діє Національна програма вивчення охорони праці на роботі, девіз якої говорить: „Безпека праці на роботі: вивчай сьогодні - застосовуй знання все життя”. Автори програми виходять з необхідності інтеграції загальноосвітніх предметів з курсом по охороні праці у всіх Вузах, розглядаючи це в якості одного з засобів скорочення травматизму на виробництві. У Португалії вважають обов’язковим вивчення цього курсу в середніх, спеціальних і вищих учбових закладах і підготовку викладачів по цій дисципліні.

Аналогічна робота ведеться на університетському рівні в Іспанії і деяких інших країнах - членах ЄС, де на регулярну основу поставлений захист дисертацій на одержання ступеня магістра з проблем охорони праці. У розділі, що відображає основні положення Стратегії, є спеціальний розділ, присвячений зміцненню культури запобігання травматизму ЄС в області охорони праці. У ньому особливо підкреслюється значення навчання в області охорони праці. „Навчання починається не з приходом на ринок праці. Воно повинно бути невід’ємною частиною шкільних програм, або просто заради виховання в людях уваги до цієї проблеми (хоча б безпека на дорогах), чому учать у деяких країнах, або вивчення предмета професійно.

У Російській Федерації стан охорони праці, рівень травматизму та ін. показникі близькі до українського. Відомо, що стан умов охорони праці прямо залежить від економіки країни. По - перше, кризовий стан економіки, боротьба багатьох підприємств за виживання, коли першочерговим завданням є виплата зарплати працівникам і внесення чергових платежів, природно відсувають діяльність по поліпшенню умов і охорони праці на другий план.

По - друге, країна перейшла на ринкову систему господарювання, у якій рушійним мотивом господарської діяльності виступає доход. Ціль суб’єкта, що хазяйнує - одержання прибутку, тоді як капітальні вкладення в основні фонди, необхідні для поліпшення умов і охорони праці, призводять до росту собівартості продукції. В умовах, коли учасники виробничих процесів постійно віддають перевагу економічній вигоді, поліпшення умов і охорони праці виявляється важко розв’язуваною задачею.

Положення ускладнене також тим, що необхідні витрати, як правило, пов’язані з капіталовкладеннями в основні фонди, і вони значно перевищують економію на скорочення усіляких виплат у зв’язку з несприятливими умовами праці.

Виконаний огляд показує, що охорона праці є важливою сферою життя суспільства і їй приділяється підвищена увага в розвинених країнах. Україні є з кого брати приклад у цьому питанні.

За кордоном добре розуміють, що проблеми охорони праці мають не тільки соціальне, але і важливе економічне значення, а також правовий аспект.

Соціальне значення охорони праці: а) охороняти життя і здоров’я працівників від можливих виробничих шкідливостей; б) сприяти їхньому культурно - технічному зростанню: лише не надмірно утомлений від роботи в брудних, загазованих виробничих приміщеннях працівник здатний вечорами учитися, підвищувати свою кваліфікацію, читати, розважатися, займатися спортом, розвивати особистість; в) сприяти гуманізації праці.

Економічне значення охорони праці полягає в тому, що вона сприяє: а) росту продуктивності праці працівників, а тим самим і зростанню виробництва, економіки; б) скороченню втрат робочого часу від тимчасової непрацездатності працівників через виробничі травми, професійні захворювання; в) економії коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.