Заходи щодо запобігання збиткам від надзвичайних ситуацій. 3 страница

Нікотин — алкалоїд, що міститься в листі й насінні тютюну та махорки. Нікотин — безбарвна рідина з неприємним запахом, добре розчиняється у воді, на повітрі жовтіє. Тютюн завезено до Європи з Америки в 1560 р. французом Ж.Ніко (звідси його назва).

Нікотин одна з найсильніших отрут (за ступенем дії наближається до синільної кислоти). При курінні нікотин разом з димом потрапляє в дихальні шляхи, легко всмоктується слизовими оболонками, спочатку діє як збуджуючий засіб, згодом, при застосуванні великих доз, як паралізуючий, і спричиняє хронічне отруєння організму.

Номенклатура небезпек — це перелік назв, термінів, систематизованих за відповідними ознаками. В даний час є можливість представити загальну номенклатуру небезпек у алфавітному порядку.

Алкоголь; аномальна температура; аномальна вологість повітря; аномальна рухомість повітря; аномальний барометричний тиск; аномальне освітлення; аномальна іонізація повітря.

Блискавка; блисткість.

Вакуум; вибух; вибухові речовини; вогонь; вібрація; вогненебезпечні речовини; вода; висота; втома.

Гази; гербіциди; глибина; гіподинамія; гострі предмети; гарячі поверхні.

Динамічні перевантаження, дощ, дим.

Електрична дуга; електричний струм; електричне поле; електромагнітне поле; емоційний стрес; емоційне перевантаження та інше.

Їдкі речовини, інфразвук; інфрачервоне випромінювання; іскри.

Захворювання; замкнутий об'єм; зброя (вогнепальна, холодна і інша).

Отруєння; охолоджені поверхні; ожеледиця; отруйні речовини.

Падіння (без встановленої причини); пара; перевантаження машин і механізмів; пестициди; підвищена яскравість світла; пожежа; психологічна несумісність; пульсація світлового потоку; пил; прискорення.

Робоча поза; радіація; рухомі предмети; резонанс; розумове перевантаження.

Слизька поверхня; снігопад; сонячна активність; сонце (сонячний удар); сонливість; статичне перевантаження; статична електрика; струм високої частоти.

Тайфуни; туман.

Ударна хвиля; ультразвук; ультрафіолетове випромінювання; ураган.

Шум; швидкість руху і обертання.

При розробці конкретних заходів складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (виробництв, цехів, робочих місць, процесів, професій і інше).

Норма робочого часу — нормування тривалості робочого часу. Відповідно для робітників і службовців встановлена тривалість робочого часу не може перевищувати 41 години на тиждень.

Підприємства та організації при укладанні колективного договору можуть встановити меншу норму тривалості робочого часу.

Скорочена тривалість робочого часу для працівників у віці 16-18 років — 36 годин; у віці 15-16 років — 24 години; для працівників зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці — 36 годин на тиждень.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим органом разом з профспілковим комітетом з врахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу та за згодою місцевої Ради.

Нульові провідники — на повітряних ЛЕП повинні бути прокладені на тих самих опорах, на яких прокладені фазні провідники і в безпосередній близькості від них. Прокладають їх під фазними провідниками та провідниками вуличного освітлення; в нульовому проводі забороняється встановлювати запобіжники або інше обладнання, що може призвести до його обриву; електропровідність нульових проводів повинна становити не менше 50% електропровідності фазних проводів.

О

Обвал — раптове обрушення гірських порід на крутих і високих схилах гір, берегів морів та річок і переміщення їх вниз схилом. Причинами обвалів є послаблення зв'язності гірських порід внаслідок вивітрювання, діяльності підземних і поверхневих вод, землетрусів, неправильної господарської діяльності при будівництві споруд тощо.

Внаслідок великих обвалів в долинах річок іноді утворюються озера (Ріца на Кавказі та ін.). Вивчення і прогнозування обвалів має велике значення для будівництва в районах, де вони можливі.

Обвалування — огородження території вздовж берегів рік, озер і водосховищ земляними валами (дамбами) для захисту їх від затоплення під час проходження повені. При обвалуванні бокові дамби доводять до позатоплюваних відміток. На випадок прориву води передбачають створення поперечних дамб (траверсів), що розділяють захисну територію на секції, які виключають її повне затоплення.

Гребінь дамби роблять на 1-2 метри вище рівня води під час повені, ширина дамби по верху 3 м. Коефіцієнт закладки для мокрого укосу дамби 2-3,5 м, сухого 1,5-3 м. При просочуванні води за дамбу на обвалованій ділянці створюють допоміжну осушувальну сітку.

Обставини нещасного випадку — методика описування і коротка характеристика місця події, дії потерпілого та інших осіб, що мають відношення до нещасного випадку, послідовність події. При описуванні показують, що передувало події, як відбувався трудовий процес, хто ним керував, що сталося з потерпілим. Називають машину, інструмент, обладнання, вказують конкретно небезпечний чинник, від дії якого виник нещасний випадок, а також умови, за яких виникла дія чинника на людину (описують порушення правил і норм охорони праці). Після цього описують характер травм, їх важкість, попередній діагноз і заходи вжиті для надання першої допомоги.

Обтирання — лікувально-профілактична процедура, що полягає в швидкому обтиранні тіла (частинами) мокрим шматком грубої тканини або резиновою губкою, змоченою у воді. Процедура широко застосовується з метою загартування організму, підвищення його стійкості до простудних захворювань, при перевтомі тощо, здійснюється після консультації лікаря.

Огородження — засіб захисту, який запобігає проникненню людини або частини її тіла в небезпечну зону. Залежно від виробничих чинників огороджувальні пристрої можуть мати різноманітне конструктивне виконання.

Огороджувальні пристрої повинні мати надійну міцність, розраховану на випадок аварійної ситуації. В огороджувальні пристрої можуть вмонтовуватись елементи блокування. Огородження бувають стаціонарні (металообробні верстати, диски, пил), рухомі і переносні (огородження для захисту від дотику до струмопровідних частин, огородження ям, траншей, котлованів тощо).

Огородження повинні мати міцне кріплення до основного обладнання, легко відкриватись і надійно зачинятись. Сіткове огородження (решітки) розміщують не ближче 50 мм від рухомих деталей.

Огороджувальні пристрої повинні не знижувати продуктивність праці та якість робіт, не погіршувати спостереження за роботою, максимально захищати від проникнення в небезпечну зону та дії небезпечних та шкідливих виробничих чинників, знижувати шум і вібрації.

Озноб (лихоманка) — відчуття холоду, пов'язане зі спазмом поверхневих (шкірних) кровоносних судин і відпливом крові від поверхні тіла, супроводжується підніманням волосків на шкірі ("гусяча шкіра"). Виникає при значному підвищенні температури тіла або при охолодженні.

Опік — ушкодження тканин, яке викликане впливом високої температури (термічні опіки на покровах тіла людини виникають під дією полум'я, твердих розпечених речовин, гарячих рідин, пари та ін.), хімічних речовин (хімічні опіки — під дією кислот, лугів, солей важких металів тощо), електричного струму, сонячних і рентгенівських променів.

Опір ізоляції в електроустановках для силової або освітлювальної електропроводки вважається достатнім, якщо він не менше 500000 Ом. Така ізоляція може бути між провідниками кожної фази і землею, між фазними провідниками на ділянках мережі.

Стан ізоляції електричних установок визначають періодичними зовнішніми оглядами, вимірюванням електричного опору та випробуванням підвищеною напругою. Опір ізоляції вимірюють спеціальними електровимірювальними приладами (МС-06, М-1191). Строки оглядів та випробувань залежать від категорії та класу приміщення, в якому змонтовано електрообладнання. У приміщеннях без підвищеної небезпеки огляди проводять один раз на шість місяців, а випробування ізоляції — один раз на два роки; у небезпечних приміщеннях — через кожних три місяці, а випробування — кожний рік. Якщо під час випробувань ізоляція витримує напругу і не пробивається, її залишають до планової заміни.

Обприскування — нанесення крапельно-рідинної речовини на поверхню об'єкта, який обробляється. Найбільш розповсюджений засіб — використання пестицидів. Проводиться за допомогою наземних (ранцевих і тракторних) і авіаційних обприскувачів. Ефективність обприскування залежить від метеорологічних умов і властивостей пестицидів, а також від розмірів крапель, їх в'язкості, швидкості випаровування, здібності розтікатись по обробленій поверхні й утримуватись на ній.

Оптичне (видиме) випромінювання (світло). Викликає світлові відчуття і дає 80% інформації з зовнішнього світу. Світло добре впливає на організм, стимулює життєдіяльність, посилює обмін речовин, покращує загальне самопочуття, емоційний настрій, підвищує працездатність. Недостатнє, освітлення негативно впливає на функції зорового аналізатора, підвищує втому, а на вироб-

ництві знижує продуктивність праці, і є причиною збільшення рівня виробничого травматизму.

Організація пожежної охорони полягає у профілактиці пожеж і обмеженні їх розмірів. Пожежі завдають великих матеріальних збитків і майже завжди супроводжуються нещасними випадками, забезпечення пожежної безпеки має державний характер.

Контроль, за дотриманням норм і правил пожежної безпеки на об'єктах народного господарства, здійснюють органи Державного пожежного нагляду (ДПН), управління пожежної охорони МНС України. Керівництво пожежною охороною і державний пожежний нагляд здійснює Головне управління пожежної охорони (ГУПО) МНС, а також обласні, міські управління і відділи пожежної охорони.

Органи ДПН проводять роботу із запобігання пожежам і забезпечення пожежної безпеки на об'єктах, здійснюють контроль за виконанням пожежно-профілактичних заходів і вимог пожежної безпеки. Мають право частково чи повністю зупиняти будівництво чи експлуатацію споруд, якщо порушуються правила пожежної безпеки та притягати винних посадових осіб до адміністративної, матеріальної чи кримінальної відповідальності.

ДПН розробляють рекомендації на проекти норм і правил, які підготовлені до впровадження; беруть участь у вирішенні питань про організацію пожежної охорони у населених пунктах і підприємствах; надають допомогу окремим підприємствам в навчанні з питань пожежної безпеки; проводять розслідування причин пожеж і грубих порушень правил пожежної безпеки.

Організація робіт з охорони праці — це створення здорових і безпечних умов праці шляхом: навчання усіх працюючих; виконання оперативних заходів з охорони праці; аналізу показників і причин виробничих травм і захворювань; оперативного контролю стану охорони праці; проведення паспортизації санітарно-технічного ста-

ну виробництва; розробки та впровадження заходів по оздоровленню працівників; проведення заходів з охорони праці жінок та молоді.

Освітлення природне — це таке, яке забезпечується Сонцем, розсіяним світлом від небосхилу, відбитим світлом від поверхні Землі, Місяця. Зоровий аналізатор людини, як і всіх тварин розвивався і вдосконалювався під впливом сонячного світла.

До недоліків природного освітлення належать його коливання залежно від географічної широти, пори року і доби, кліматопогодних умов, хмарності, а також від чистоти атмосфери, наявності затіняючих об'єктів, будівель, дерев, гір. Природне освітлення приміщень залежить також від їх архітектурно-планувальних рішень — орієнтації світлопрорізей за сторонами горизонту, кількості, розмірів і конфігурації вікон, товщини віконних рам, якості і чистоти скла, глибини приміщень, відбиваючої здатності стелі, стін тощо.

Нормування і оцінка природного освітлення здійснюється відповідно з БНіП 11-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування" інструментальним і розрахунковим методами.

Основним показником природного освітлення є коефіцієнт природного освітлення (КПО), що позначається буквою "є". Це процентне відношення природного освітлення в даній точці всередині приміщення (Е прим.) до освітлення (в той же час на горизонтальній поверхні) такої ж точки під відкритим небом (при виключенні прямого сонячного світла).

КПО нормується для різних приміщень з розрахунком їх призначення, характеру і точності виконуваної роботи. Для точних робіт КПО складає 1,5-2%; для житлових приміщень — 0.5-1% (а також для середньої і малої точності): для допоміжних приміщень (грубої роботи) — 0,3%; для коридорів, проходів, складів 0,1-0,2%.

Освітлення штучне — це важлива умова і засіб розширення активної діяльності людини. Для штучного освітлення викорис-

товують електричні і неелектричні джерела світла. До останніх належать карбідні лампи і ліхтарі, газові світильники, свічки, їх використання має обмежений характер — в аварійних ситуаціях, коли припиняється електропостачання, або в польових умовах.

Люмінесцентні лампи являють собою газорозрядні лампи низького тиску, в яких використовується явище люмінесценції. Спектр випромінювання люмінесцентних ламп близький до денного, що дозволяє легко і правильно відрізняти кольорові відтінки.

Недоліком цих ламп є пульсація світла.

У більшості джерел світла випромінювання світлового потоку відбувається більш менш рівномірно в усі сторони. Для перерозподілу світлового потоку використовується освітлювальна арматура. Вона захищає очі від блиску, а джерело світла — від механічних пошкоджень, вологи, вибухонебезпечних газів тощо.

Розрізняють світильники загального та місцевого освітлення, підвісні, настільні, настінні тощо. Правильний їх вибір визначається характером виконуваної роботи і призначенням приміщень.

Основними документами, що регламентують штучне освітлення є БНіП 11-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування". Цей документ передбачає загальне або комбіноване штучне освітлення і забороняє тільки місцеве освітлення робочого місця, так як це викликає швидку втому зорового аналізатора.

Осередок ураження — територія на якій діють небезпечні й шкідливі чинники надзвичайної ситуації, з розташованими на ній населенням, тваринами, будівлями і спорудами, інженерними мережами і комунікаціями.

Осередки ураження бувають прості (однорідні) та складні (комбіновані).

Простим осередком ураження називають осередок, який виник під дією одного чинника, наприклад, руйнування від вибуху, пожежі, тільки хімічного чи бактеріального ураження.

Складні осередки ураження виникають в результаті дії декількох уражуючих чинників надзвичайної ситуації. Наприклад, вибух на хімічному підприємстві несе за собою руйнування, пожежі, хімічне забруднення місцевості тощо.

Форма осередку ураження, залежно від природи джерела небезпечних чинників, може бути круглою — при землетрусах, вибухах, смуговою — при ураганах, смерчах тощо, неправильної форми — при пожежах, цунамі, зсувах тощо.

Особиста гігієна — це комплекс індивідуальних заходів, які здійснюються кожним працівником під час виконання певної роботи на виробництві, а також в побуті, з метою профілактики можливих захворювань чи отруєнь. Це такі заходи як режим харчування, дотримання відповідних вимог до стану одягу, білизни і захисних засобів, очищення (миття) окремих ділянок шкіри від забруднень тощо.

Особливості розумової праці. Основною специфічною рисою розумової праці є складна функціональна активність головного мозку. Серед професій розумового інженерного профілю можна виділити два типи: один, що пов'язаний з проектуванням виробничого процесу, і другий, який втілює експлуатаційні функції. Під час розумової праці добові витрати енергії, як правило, перевищують основний обмін всього на 600-1000 ккал на добу, в середньому 2400 2800 ккал. Порівняно зі станом спокою інтенсивність обміну збільшується: на 16% під час читання мовчки і на 48% під час читання вголос; на 83,5% при проведенні практичних занять і на 94% під час читання лекцій стоячи. При інтенсивній розумовій праці в значній мірі може змінюватися і протікання фізіологічних процесів (частішим стає пульс, збільшується кількість крові, що припливає до голови, зростає тиск від 20 до 40 мм рт.ст. та ін.). При інтен-

сивній розумовій праці складаються умови для перенапруги основних домінантних осередків та зростання втоми.

Особливе значення при виконанні розумової праці відіграє нервово-емоційна напруга. В зв'язку з цим існує точка зору, що нервові клітини не відновляють своїх фізіологічних можливостей після тривалого періоду збудження. Після розумової напруги може знижуватися гострота зору і слуху, збільшуватися роздратування, збудження, зменшуватися точність рухів, зростати кількість помилок.

Ефективність розумової праці зростає від позитивних емоцій, при переробці інформації, яка являє собою щось важливе для людини, зростає працездатність, збільшується вміст та концентрація уваги, зменшується кількість помилок, поліпшується запам'ятовування.

Під час інтенсивної розумової праці необхідні 5-10 хв. перерви на кожні 45 хв. праці, це зменшує перенапругу основних нервових процесів. При цьому особливого значення набувають фізкультурні паузи, крім того, необхідно 2 рази на день по 30 хвилин приймати горизонтальне положення, при якому ноги і таз були б підняті під кутом 30-45º. Працівник розумової праці повинен користуватися зручним кріслом, мати підставку для ніг, яка регулюється. Стіл повинен мати нахил 5-7°, що дозволяє зберігати вертикальне положення хребта під час роботи.

Особливості фізичної праці. Формування людського суспільства, розвиток виробничих відносин зумовили розподіл професій на такі найбільш загальні форми як праця фізична, праця розумова і групова (конвеєрна) форма праці.

Відмінними особливостями фізичної праці є:

1. Інтенсивне і тривале використання м'язової сили в процесі праці, що характеризується високою втратою енергії людини.

2. Здатність опорно-рухового апарату здійснювати велику кількість різноманітних рухів в одному чи декількох напрямках.

3. Зростання питомої ваги статичної роботи та зниження динамічних навантажень, що призводить до м'язових функціональних зрушень.

4. Необхідність обліку при нормуванні фізіологічних навантажень між членами бригади. М'язова сила залежить від статі і віку обмінних процесів, що відбуваються в м'язах. М'язова сила жінок складає всього 60-65 % м'язової сили чоловіків.

5. Значне споживання кисню і велика кількість крові, що протікає через працюючі м'язи. Споживання кисню під час роботи великого напруження може досягти величин, що в 10-15 разів перевищує стан спокою.

6. Зміна функціонального стану центральної нервової системи Залежно від складності і інтенсивності м'язової роботи виникають процеси втоми, що поширюються на коркові центри.

7. Необхідність дотримання режиму праці й відпочинку, інакше в організмі можуть статися зміни, що будуть сприяти виникненню патологічних станів.

8. Збереження індивідуального ритму людини, полегшує координацію рухів, економно витрачає м'язову енергію.

9. Координація рухів — важливим фактором, що забезпечує точність, розміреність робочих рухів, збереження заданого робочого ритму й постійного рівня працездатності.

10. Спеціальна класифікація рухів за ступенем їх координаційної складності: найпростішими є рухи односторонні і однонаправлені, наступні за ступенем складності — рухи різносторонні і різнонаправлені і найбільш складні в координаційному відношенні — рухи ніг і рук в різних площинах і особливо зі зміною площини.

У підвищенні ефективності фізичної праці важливу роль відіграє робоча поза людини. Оптимальна робоча поза повинна забезпечувати зручність для розвитку необхідних м'язових зусиль, виконання точних і швидких дій руками, мінімальну витрату енергії і максимальну виробничу результативність руху.

Охорона повітря. Основним документом, що регламентує діяльність з охорони повітряного басейну, є закон України "Про охорону атмосферного повітря".

Встановлено ГДК ряду шкідливих речовин в повітрі робочої зони і в атмосфері населених пунктів, а також ГДВ. Для зменшення забруднення повітря промисловими викидами використовують хімічні і фізичні методи очистки. Хімічна очистка передбачає зменшення забруднення шляхом абсорбції газів рідинами, адсорбції твердими речовинами, каталітичного перетворення домішок або спалювання їх у топках.

Фізичні методи очистки полягають у відокремленні твердих часток і рідин домішок від газової фази. З цією метою використовують різноманітні пристрої, що працюють за принципом інерційної сепарації, фільтрації через пористі матеріали, мокрої очистки, електростатичного осадження пилу та ін.

Очистка водного середовища — це видалення з нього забруднюючих речовин (чи їх руйнування). Знезаражування стічних вод, передбачає видалення з них патогенних мікроорганізмів.

Існує декілька методів очистки стічних вод: механічний, біологічний, хімічний, дезінфекція.

Механічна очистка полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин. З цією метою застосовуються решітки, пісколовки, сита, уловлювачі, відстійники). При механічній очистці стічні води розділяють на рідку і тверду фази.

Хімічна очистка полягає у тому, що в стічні води додають реагенти, які вступають в реакцію з забруднюючими речовинами, утворюючи нешкідливі сполуки чи речовини, що випадають в осад.

Після хімічної очистки рідка частина стічних вод переважно має ще значну кількість небажаних компонентів. Для їх видалення чи знезаражування забруднена вода підлягає біологічній очистці.

Біологічна очистка полягає у використанні природних чи штучних водойм, в яких під дією сонця і повітря, а також відповідних мікроорганізмів відбувається природний процес очищення стічних вод. Очистка може бути природною і штучною.

Природна біологічна очистка стічних вод здійснюється на полях фільтрації, зрошення, в біологічних окислювальних ставках тощо.

Для штучної біологічної очистки використовують спеціальні споруди. Утворену в цих спорудах біологічну масу мікроорганізмів-деструкторів (активний мул) періодично видаляють і обробляють. Ці споруди називаються біологічними фільтрами.

Проходячи через фільтруюче обладнання, брудна вода залишає в ньому органічні речовини, які не осіли в первинних відстійниках.

Для очистки стічних вод використовують також аерофільтри. Аеротенок — це резервуар, в якому вода постійно переміщується стиснутим повітрям чи спеціальними пристроями, суміш активного мулу і очищуваної стічної рідини.

Активний мул це маса мікроорганізмів, що утворюється при аеруванні стічних вод він складається з бактерій, найпростіших, водоростей, які ефективно руйнують органічну речовину стічних вод до більш простих сполук.

Самим радикальним вирішенням проблеми охорони вод від забруднення є безвідходні технології, що скорочують до мінімуму кількість шкідливих домішок у стічних водах.

П

Паводок — порівняно короткочасне і неперіодичне підняття рівня води в річці, що виникає внаслідок танення снігу, льодовиків, сильних дощів, спускання води з водосховищ. Паводок відрізняється від повені тим, що він трапляється нерегулярно в будь-який час року.

Первинні засоби пожежогасіння використовують для боротьби з початковими загоряннями. До них належать: пожежні крани і вогнегасники, ручні насоси, відра, бочки з водою, лопати, ящики з піском, азбестові полотнища, войлочні мати, пили, багри, сокири та інший пожежний інвентар.

Найбільшого розповсюдження набули вогнегасники — хімічно-пінні, вуглекислотні і порошкові. Вогнегасники маркують буквами, що характеризують вид вогнегасника і цифрами, що позначають його ємність.

Найпоширенішими є хімічно-пінні вогнегасники (ВХП-10). Для приведення їх у дію повертають ручку запірного пристрою на 180°, перевертають балон горловиною вниз, що сприяє змішуванню кислотного і лужного заряду, в результаті відбувається хімічна реакція з виділенням вуглекислого газу й утворенням піни.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ВПП-5 і ВПП-10) та стаціонарні (ВПП-100, ВППУ-250). Зарядом в них є водяний розчин піноутворювача. Вони призначаються для гасіння загорянь різноманітних речовин і матеріалів, за винятком лужних матеріалів, речовин, що горять без доступу повітря, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.

Порошкові вогнегасники бувають переносні (ВП-1, ВП-2, ВП-2Б, ВП-5, ВП-10) та пересувні, змонтовані на спеціальних візках. Порошкові вогнегасники застосовують для гасіння загорянь лужних металів, легкозаймистих і горючих рідин, електроустановок, що знаходяться під напругою та на транспортних засобах. Порошкові вогнегасники відрізняються між собою тільки складом порошку, що служить для гасіння пожеж і пристроєм для його подачі.

Побут — сфера позавиробничого, соціального життя, що включає задоволення як матеріальних (їжа, одяг, житло, лікування, підтримка здоров'я), так і духовних потреб (культура, спілкування,

відпочинок, розваги). В широкому розумінні це уклад повсякденного життя, що має величезний вплив на працю, громадську діяльність, настрій і поведінку людей.

Повінь — значне затоплення водою місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері чи морі. Повені викликаються інтенсивним таненням снігу чи льодовиків, затяжними дощами, зливами, особливостями зимового режиму річок, та ін. Повені завдають прямих (руйнування господарських об'єктів, посівів тощо) і побічних збитків (тривале затоплення, заболочення тощо).

Повітря — основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини. Залежно від хімічного складу повітря, його фізичних й інших властивостей (температура, вологість, рухомість, тиск), а також наявності в ньому забруднень у вигляді пилу, патогенних мікроорганізмів, повітряне середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним.

Створення сприятливого середовища на виробництві є однією з основних умов його роботи.

Одиниця об'єму чистого атмосферного повітря містить в собі такі компоненти: азоту — 79%, кисню — майже 21 %, вуглекислого та інших газів — 0,03%.

Завдяки диханню людина поглинає з повітря кисень, а з організму виділяє вуглекислий газ. Склад повітря, що видихається такий: близько 15,6-16,0% кисню, 3,4-4,7% вуглекислого газу, 78,26% азоту.

Повітря — джерело кисню, який потрібен організму для окислювальних процесів і підтримання його життєдіяльності. Доросла людина протягом доби вдихає 15-20 м³ повітря. Дорослій людині, яка знаходиться в стані спокою, потрібно близько 350 мл. кисню за хвилину. При виконанні певної роботи, коли зростає м'язева діяльність, потреба організму в кисні зростає.

Встановлено, що доросла людина протягом 1 год. виділяє 22-23 л вуглекислого газу. Якщо концентрація вуглекислого газу в повітрі приміщення досягне 0,07-1%, то це може призвести до порушення функціонального стану організму.

За вмістом вуглекислого газу в повітрі виробничих приміщень оцінюється їх гігієнічний стан. Це має важливе значення при проведенні паспортизації виробничих приміщень, розробці проектів вентиляційних систем, для створення нормальних гігієнічних умов праці.