Як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів 2 страница

вузлом, що сам затягується, це дозволяє після зняття навантаження швидко його розв'язати.

По відношенню до стіни, що підлягає руйнуванню, трактор повинен стояти під прямим кутом. У момент падіння стіни, трактор повинен продовжувати рух уперед, щоб запобігти можливому пошкодженню від уламків, що розлітаються.

Велика небезпека пов'язана з неправильним вибором параметрів трактора. При малій потужності стіна розхитується, нахиляється і знову вертається у вертикальне положення, тягнучи за собою трактор. Велику небезпеку становить трос, що відірвався від стіни в момент натяжіння його трактором.

Руйнування стін будівлі за допомогою шар-молота здійснюється таким чином: до стріли крана підвішують на необхідній висоті стальну кулю масою 1-2 т; кран розкачує підвішену кулю, яка вдаряється в горизонтальному напрямку по кладці стіни будівлі чим її дробить і обвалює.

Аварійно-рятувальні роботи в осередках бактеріологічного ураження. При організації робіт з ліквідації осередків бактеріологічного ураження враховують: здатність бактеріальних засобів викликати масові інфекційні хвороби і зберігатися тривалий час у зовнішньому середовищі, наявність і тривалість інкубаційного періоду розвитку хвороби. Перш за все встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається об'єм і послідовність проведення заходів із ліквідації осередку.

В усіх випадках в осередках бактеріологічного ураження перш за все проводиться профілактичне лікування населення від особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Після визначення виду збудника, здійснюється термінова профілактика, щоб скоротити кількість жертв і швидко ліквідувати осередок ураження.

Осередок бактеріологічного ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, що дорівнює максимальному строку інкубаційного періоду для даного захворювання.

Аварійно-рятувальні роботи в осередках ураження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). При виникненні осередку ураження СДОР населення оповіщається сигналом "Хімічна тривога". Визначається місце, час, тип отруйної речовини і напрямок розповсюдження забрудненого повітря. Організовуються формування з ліквідації хімічного забруднення.

Для проведення рятувальних робіт виділяються транспортні засоби, вказується порядок надання першої медичної допомоги і шляхи евакуації потерпілих і населення з осередку ураження. Вказуються місця усунення аварій на комунікаціях СДОР, методи організації праці, пункти підготовки дегазуючих розчинів, час початку і закінчення робіт. Влаштовують загороджувальні вали, канали, щоб обмежити розтікання СДОР.

Осередок ураження оточується, проводиться знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка населення. Знезаражуються проїзди, проходи, територія, споруди, техніка.

Аварійно-рятувальні роботи при бурях і ураганах. Ці роботи включають попередження, рятування і аварійне відновлення. В районах, де часто спостерігаються урагани, будівлі і споруди будують з найбільш міцного матеріалу, ставлять найбільш міцні опори для ліній електропередач і зв'язку для укриття людей споруджують заглиблені споруди. Про час появи урагану оповіщають населення.

До підходу ураганного вітру закріплюють техніку, окремі будівлі, у виробничих приміщеннях і житлових будинках закривають двері, вікна, відключають електромережу, газ, воду.

Населення укривається в заглиблених чи захищених спорудах.

Після ураганів проводяться рятувальні і аварійно-відновлю-вальні роботи.

Аварійно-рятувальні роботи при землетрусах. При землетрусах, для проведення рятувальних і невідкладних робіт, залучаються рятувальні команди і формування, які мають на оснащенні бульдозери, екскаватори, крани, механізований інструмент і засоби малої механізації. При проведенні рятувальних робіт у центрах землетрусів перш за все необхідно подбати про те, щоб звільнити з-під завалів, із напівзруйнованих і палаючих будівель людей і надати їм першу медичну допомогу. Для цього в завалах влаштовують проїзди, локалізують і усувають аварії на інженерних мережах, які загрожують життю людей або перешкоджають проведенню рятувальних робіт. За необхідності приступають до обрушення чи укріплення конструкцій будівель і споруд, що знаходяться в аварійному стані, обладнують пункти для евакуації потерпілих і медичні пункти для надання допомоги, організовують водопостачання.

Послідовність і термін виконання робіт встановлюється залежно від конкретних умов і наслідків землетрусу.

Аварійно-рятувальні роботи при повенях. Для проведення рятувальних робіт залучаються спеціальні та відомчі команди, що оснащені плавзасобами, а також механізовані бригади ремонтно-будівельних організацій, створюються санітарні і гідрометеорологічні пости.

Рятувальні роботи при повенях спрямовуються на пошук людей, посадку їх на плавзасоби і евакуацію з затопленої території. Розвідувальні групи, визначають місця скупчення людей на затопленій території, їх стан і періодично подають звукові та світлові сигнали.

Невеликим групам людей, що знаходяться у воді, викидають рятувальні круги, гумові кулі, дошки, жердини чи інші плавучі предмети. При цьому необхідно враховувати течію води, напрямок вітру. Для рятування і вивозу з затопленої території великої кількості людей використовують баржі, баркаси, катери й інші плавзасоби. Посадку людей на них здійснюють безпосередньо з берега. При цьому необхідно вибрати зручне місце підходу плавзасобів до берега чи влаштувати причали.

Для зняття людей з напівзатоплених будівель, споруд чи де-рев, плавзасоби, оснащують необхідним обладнанням і пристосу-ваннями.

Боротьбу з повінню (в період льодоходу) ведуть шляхом усунення заторів, що утворюються на річках.

Проведення рятувальних робіт пов'язане із загрозою для життя рятувальників. Тому залучені до рятувальних робіт повинні знати правила поведінки на воді та володіти прийомами рятування людей.

Аварійно-рятувальні роботи при селях і зсувах. Основні засоби боротьби з селями — закріплення і стимулювання розвитку ґрунтового й рослинного покриву на гірських схилах, особливо в тих місцях де зароджується сель, зменшення надходження поверх-невих вод, спуск талої води, перекачка води за допомогою насосів, правильне розміщення на схилах гір різноманітних інженерних гідротехнічних споруд. Ефективний спосіб боротьби з селями — улов-лення їх спеціальними котлованами, а також штучне розріджування селевого потоку водою.

З початком утворення селю, протиселева служба попередження сповіщає про це населення і формування, які відправляються до загрозливих ділянок. Рятувальні й аварійно-технічні групи рятують людей і здійснюють їх евакуацію в безпечні райони, розчищають оглядові колодязі і камери у комунально-енергетичних мережах,

влаштовують проїзди, поновлюють дороги, гідротехнічні і дорожні споруди.

В осередках зсуву здійснюють пошук потерпілих людей і рятують їх із завалів і зруйнованих будинків і споруд, надають першу медичну допомогу. Після зупинки зсуву приступають до робіт із відновлення доріг, мостів, ліній і засобів зв'язку, спорудження водопровідних каналів, очищення доріг і вулиць від заносів і завалів.

При ліквідації зсувів необхідно дотримуватись заходів безпеки, небезпечні зони огороджувати спеціальними знаками, особливу увагу приділяти роботі транспортно-підйомних механізмів.

Аварійно-рятувальні роботи при снігових лавинах і заносах. Для боротьби з цими явищами залучають спецслужби, формування і все працездатне населення даного району, а за необхідності й сусідніх районів.

Снігоочисні роботи в містах в першу чергу проводять на основних транспортних магістралях, відновлюється робота життєза-безпечуючих об'єктів енерго-, тепло- і водопостачання. Сніг з дорожнього полотна прибирають у підвітряну сторону, використовуючи для цього снігоочисну та навантажувальну техніку, а також весь наявний транспорт.

При обледенінні найбільш вразливими є лінії електропередач і зв'язку, контактні мережі електротранспорту. В боротьбі з цим явищем використовують механічний, тепловий та інші методи.

Боротьба зі сніговими лавинами має довготривалий характер і організовується протилавинними службами. У місцях снігонакопи-чення влаштовують щити і паркани, висаджують дерева, встановлюють металеві решітки. На шляхах можливого сходу лавин споруджують відбійні дамби, лавинорізи, галереї тощо. Небезпечні ділянки, що загрожують обвалом, обстрілюють з артилерійських гармат і мінометів.

В районах постійної загрози влаштовують лавинні станції, які ведуть спостереження і попереджають про небезпеку.

Снігоочисні і снігозбиральні машини обладнують звуковою і світловою сигналізацією, а також приладами оповіщення. При роботах з ліквідації снігових заносів, обледеніння та їх наслідків організовуються місця для обігріву та відпочинку людей.

Аварійно-рятувальні роботи при техногенних аваріях і катастрофах. Організація цих робіт здійснюється з урахуванням обставин, що склалися після аварії чи катастрофи, ступеню руйну-вання і пошкодження будівель та споруд, технічного обладнання, агрегатів, характеру аварій на комунально-енергетичних мережах та пожеж, особливостей забудови території об'єкту.

Роботи з організації ліквідації наслідків аварій і катастроф проводяться в стислі строки: необхідно швидко врятувати людей, що знаходяться під уламками будівель, в завалених підвалах, і надати їм термінову медичну допомогу, а також запобігти іншим катастрофічним наслідкам пов'язаним з загибеллю людей і великої кількості матеріальних цінностей.

Після аварій чи катастроф техногенного характеру приймаються термінові рішення щодо ліквідації наслідків і розробляються першочергові завдання, та методи виконання робіт, визначається матеріально-технічне забезпечення, строк закінчення цих робіт та ін.

Найбільш ефективним заходом є розробка в проектах будівництва технічних і технологічних рішень, що максимально зменшують імовірність виникнення аварії чи значно знижують можливі матеріальні втрати на випадок, якщо аварія виникне, — розробляються й впроваджуються комплексні заходи з охопленням всіх питань, від яких залежить безаварійна робота об'єктів, враховуються їх виробничі й територіальні особливості, використовуються всі ланки управління виробничою діяльністю.

Автоматичні пристрої пожежогасіння — це спринклерні та дренчерні установки пожежогасіння. Основні положення для їх проектування подані в СН 75-76 "Інструкція по проектуванню установок пожежогасіння".

Автоматична спринклерна установка являє собою мережу водопровідних труб, розташованих під перекриттям приміщення, обладнаних спринклерними головками, отвори яких закриті легкоплавкими замками.

В трубах спринклерної системи завжди знаходиться вода під тиском, яка при пожежі безпосередньо подається у полум'я. Як тільки при пожежі відкривається хоч би один спринклерний замок, спеціальний контрольний, клапан спрацьовує і подає воду.

При захисті приміщень, що не опалюються влаштовують спринклерні установки повітряної системи, в яких водопровідні труби заповнені не водою, а стиснутим повітрям.

У спринклерних установках відкриваються лише ті головки, які знаходяться в зоні високої температури.

Дренчерні установки сухотрубні не мають замків, постійно відкриті, і вода з них надходить після відкриття водовипуску на магістральному водопроводі.

Обладнують дренчерні системи для захисту поверхні стін, вікон, дверей, для створення водяних завіс всередині будинку.

Спринклерні і дренчерні установки завжди повинні бути готовими для гасіння пожеж. Стан системи, перевіряють раз на тиждень (перевіряють систему та її обладнання), а контрольно-сигнальну апаратуру щоденно, до початку зміни.

Адаптація — це будь-яка поведінкова, популяційна чи інша особливість, що забезпечує можливість життя організму у відповідних умовах.

Адаптацією називають процес як індивідуального, так і еволюційного пристосування організмів до умов існування. Індивідуальні адаптації формуються протягом всіх стадій життєвого циклу.

Адаптація має велике життєве значення для людини і всіх живих істот, дозволяє не тільки переносити значні зміни в навколишньому середовищі але і активно перебудовувати свої фізіологічні функції, поведінку у відповідності до цих змін, іноді випереджаючи їх.

Проблема адаптації набула великого практичного значення тоді, коли людина стала освоювати нові території, працювати на глибині (під водою, під землею), в умовах високогір'я, космосу, коли навколишнє середовище, забруднюється продуктами діяльності людини, що вимагає напруження адаптаційних сил організму.

Розвиток процесу адаптації залежить не тільки від специфіки сили дії чинників навколишнього середовища, характеру подразників, але й від індивідуальної реактивності організму, що визначає швидкість адаптаційного процесу і його вираженість. Ступінь адап-тації може бути різною.

У кожного окремого організму діапазон адаптації залежить від ідивідуальної чутливості до особливостей діючого чинника. Одна група людей більш схильна до адаптації в умовах високогір'я (Болі вія), інша — до полярного холоду (північні народи), або до спеки Важливим компонентом адаптації є відповідність самооцінок і вимог суб'єкта його можливостям і реаліям середовища.

Акліматизація — це пристосування організмів до нових чи змінених умов існування (головним чином кліматичних). Акліматизація відбувається при переселенні організмів в нові для них місця.

Нові кліматичні умови виступають як стрес-фактор. Акліматизація — складний соціально-біологічний процес активного пристосування до нових кліматичних умов. Можливості такого пристосування залежать зокрема від умов праці, побуту й харчування.

При недостатній адаптації спостерігається зниження загального тонусу, працездатності, загострення хронічних захворювань. При дуже несприятливому протіканні спостерігаються, патологічні прояви, акліматизація не настає, і тоді людині необхідно повернутись у

попередні кліматичні умови. Повна акліматизація характеризується стабільністю обмінних процесів, відсутністю розладів харчування, нормальною продуктивністю пращ, звичайним рівнем і характером можливих захворювань.

Акліматизація настає тоді, коли нові кліматичні умови не висувають надмірних вимог, що виходять за межі компенсаторних можливостей організму.

Акт про нещасний випадок — це первинний документ для аналізу причин нещасних випадків і розробки заходів щодо їх усунення. Акт складається за формою Н-1 відповідно до Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві. В акті крім адресних даних про підприємство наводяться відомості про: стаж роботи потерпілого за основною професією, а також професією, при виконанні роботи за якою стався нещасний випадок; час проходження потерпілим інструктажів, навчання та атестації; час події; детальні обставини нещасного випадку; причини нещасного випадку; заходи з усунення причин нещасного випадку; наслідки й матеріальні збитки. Затверджує акт за формою Н-1 керівник організації.

Алергени — речовини, здатні змінювати реактивність організму при вторинних впливах на нього. Алергенами можуть бути різноманітні речовини білкової природи, хімічні речовини і сполуки як органічного так і неорганічного походження.

При первинному впливі алергенів відбувається підвищення чутливості до того чи іншого алергену.

Алергічні реакції можуть проявлятись в найрізноманітніших формах: бронхіальна астма, лейкопенія, анемія, гепатит, кропивниця, токсикодермії та ін. Найчастіше виникає професійний алергічний дерматит чи екзема.

Алергія — змінена чутливість організму людини і тварини до різних речовин білкової природи, повторних діях на нього (частіше

шляхом проникнення через шкіру і слизові оболонки, в кров, через дихальні шляхи) різних мікробів, продуктів їх життєдіяльності, чужорідних білків. Речовини, які здатні викликати відчутні зміни організму, називають алергенами. Прояви алергії виникають в тому випадку, коли між першим і повторним надходженням алергену проміжок часу 5-7 днів. До проявів алергії належать протилежні за своїми ознаками, але спільні за первинним механізмом явища зміненої реактивності організму—підвищення чутливості до шкідливої дії алергену та імунітет (зниження чутливості внаслідок посилення опорності організму).

Аналіз виробничого травматизму — це правильне встановлення причин виробничих травм чи аварій, вжиття заходів щодо їх запобігання.

Показники виробничого травматизму враховані при аналізі, застосовуються для визначення динаміки їх росту чи зниження, для і порівняння рівня виробничого травматизму між окремими дільницями, галузями, господарством і ін.

Для цього застосовують відносні величини — показники частоти, важкості і загального травматизму.

Показник частоти травм характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на тисячу працюючих за певний період.

Показник важкості показує, скільки днів втрати непрацездатності в середньому припадає на одну травму. Показник загального травматизму характеризує кількість днів втрати працездатності, що припадає на 1000 працюючих за період, що аналізується. Загальний рівень виробничого травматизму потрібно визначати за всіма показниками.

При порівнянні показників окремих дільниць, підрозділів можна виявити найбільш несприятливі умови і вжити відповідних заходів щодо запобігання виробничому травматизму і створення здорових і безпечних умов праці.

Аналізатор нюховий і смаковий. Абсолютний поріг нюху у людини вимірюється долями міліграма речовини на літр повітря. Диференційний поріг досить високий, в середньому 38%. Запахи можуть сигналізувати людині про порушення технологічного процесу і небезпеку. Загальноприйнятої класифікації нюхових відчуттів на даний час немає.

У фізіології та психології розповсюджена чотирьохкомпонент-на теорія смаку, згідно з якою існує чотири види елементарних смакових відчуттів: солодкого, гіркого, кислого, солоного. Всі інші смакові відчуття являють собою їх компоненти. Абсолютні пороги смакового аналізатора, виражені у величинах концентрацій розчину, приблизно в 10000 разів вищі, ніж нюхового.

Смакові і нюхові відчуття відображають не тільки властивості речовин, але і стан самого організму. Розпізнавальна чутливість смакового аналізатора досить груба, в середньому вона складає 20%.

Аналізатори — органи чуття, що сприймають подразники з зовнішнього середовища нервовою системою і правильно на них реагують.

Будь-який аналізатор складається з трьох головних частин: 1) рецептора — нервового закінчення; 2) провідних нервових шляхів; 3) центру (мозкового кінця) в корі великих півкуль головного мозку.

Основною функцією рецептора є перетворення енергії діючого подразника в нервовий процес. Умовою виникнення нервового процесу є фізична взаємодія рецептора з подразником.

Кожна жива тканина має здатність у відповідь на подразнення приходити в стан збудження.

Збудження, що виникло в рецепторі, супроводжується біоелектричними явищами — струмами дії, які у вигляді нервових імпульсів передаються нервовими шляхами до центру.

У центрі аналізатора нервові імпульси проходять аналіз, а по-

тім каналом зворотного зв'язку повертаються в рецептор. Тут вони декодуються і перетворюються в психічне зображення, відчуття, сприймання.

Антропогенні катастрофи — якісна зміна біосфери, викликана дією антропогенних чинників, що породжуються господарською діяльністю людини і мають шкідливий вплив на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому. Деградація навколишнього середовища є наслідком розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господарської діяльності людини, бездумного споживацького ставлення до природи.

Антропогенні чинники — це чинники, які пов'язані з діяльністю людини. Вони принципово відрізняються від чинників природних, які виникли ще до появи людини і існують до нашого часу.

Антропогенні чинники з'явились з появою людини при її взаємовідносинах з природою.

Антропогенні чинники набули специфічності з появою вогню і знарядь праці, з розвитком тваринництва і рослинництва, з появою великих поселень.

З появою промисловості і збільшенням чисельності людей зросли масштаби антропогенних чинників і з'явились нові, які не мали аналогів в природі (хімічне забруднення та ін.). Особливо небезпечною є поява в природі антропогенних мутагенних чинників, що викликають зміни спадковості організмів і зміни характеру еволюції живої природи.

На відміну від природних антропогенні чинники створюються людиною. Однак сюди не можна віднести технічні засоби, технологічні процеси, або продукцію, що виробляється. Лише в окремих випадках технічні засоби (напр. греблі, лінії зв'язку й інші будівлі) можна назвати чинниками, якщо вони своєю присутністю викликають зміни в природі.

Більшість антропогенних чинників розповсюджена в зоні інтенсивного розвитку промисловості й сільського господарства.

Всі антропогенні чинники діють на фоні чинників природних, посилюючи, послаблюючи або повністю усуваючи їх вплив на середовище.

Будь-який антропогенний чинник діє на всі елементи середовища в зоні своєї діяльності, але завжди на якісь може діяти більш суттєво. Так, підвищення радіоактивності впливає на всю природу планети але найбільш суттєво на спадковість організмів. Вирубка лісів впливає на клімат, ґрунти, водойми і підземні води, але найбільше — на тваринний світ.

Можна констатувати, що в наш час на планеті діє величезне різноманіття антропогенних чинників, які в деяких випадках своєю дією значно переважають природні.

Антропологія — біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток. Антропологія — наука про людину, її частиною є соматологія, яка вивчає мінливість зовнішньої будови тіла методом антропометрії.

Антропометрія — вивчення анатомічних можливостей людини в трудовій діяльності. Антропометричні ознаки визначаються груповою мінливістю — етнічною, статевою, віковою і професіональною. Антропометричні дані використовуються на різних стадіях проектування, масштабного макетування. Будь-яка проектована система повинна оцінюватись з точки зору відповідності розмірам тіла людини. Особливе значення має антропометрія при проектуванні аварійних люків, спеціальних лазів, проходів тощо.

Конструктори повинні створювати такі конструкції машин, які пристосовані для роботи на них мінімум 90% населення, а в окремих випадках, задовольняти вимоги 95% населення. Можна не вра-

ховувати антропометричні дані 5% найбільших або найменших людей, залежно від того, що проектується.

Проектування робочих місць і технічних пристроїв, обслуговування яких вимагає певного напруження, зобов'язує знати фізичні властивості людини.

Сила людини залежить від цілого ряду чинників: віку, статі, тренованості, ступеня фізичного розвитку, зручності робочої пози, морального стану та інших причин. Найбільшої м'язової сили людина досягає в 20-29 років. Відмінність в силі між чоловіками і жінками складає в середньому 30%.

В трудових процесах використовується два положення — сидяче і стояче. Проте, яким би вигідним не було положення тіла в просторі, тривале безперервне перебування в одному і тому ж положенні стомлює (бо працюють одні й ті ж м'язи і нервові центри). Необхідно протягом робочого дня час від часу змінювати позу та положення. Робоче положення визначають такі основні чинники: величина робочого простору, фізичне навантаження, об'єм і швидкість робочих рухів, висота робочої поверхні, відстань від людини до лицьової стіни робочого місця, простір для розміщення ніг, розміри і тип сидіння.

Рухова активність людини повинна враховуватись при розробці і проектуванні робочого місця, нової техніки і людино-машинних систем. Неврахування цих характеристик знижує ефективність використання техніки, обладнання, веде до напруженості і передчасної втоми, підвищує імовірність травматизму.

Атмосфера Землі — це газове середовище навколо Землі, яке обертається разом з нею як єдине ціле. Склад атмосфери біля поверхні землі (в %) азоту — 78,1; кисню — 21; аргону — 0,9 у незначних частках відсотків присутні вуглекислий газ, водень, гелій, неон й інші гази. На висоті 20-25 км розташований шар озону, який захищає живі організми на Землі від шкідливого короткохвильового

випромінювання. В нижніх 20 км атмосфери ще є водяна пара, а також тверді та рідкі аерозольні частки (пил, дим, продукти конденсації пари). Залежно від висоти склад повітря змінюється, на більшій висоті зростає частка легких газів, і на дуже великих висотах переважаючим стає гелій і водень, частина молекул газів розпадається на атоми та іони, утворюючи іоносферу; тиск і щільність повітря в атмосфері на більшій висоті зменшуються.

Маса атмосфери створює тиск на поверхню Землі (атмосферний тиск), який в різних точках її нерівномірний. В атмосфері розсіюється й поглинається сонячна та земна радіація і, в свою чергу, атмосфера є джерелом інфрачервоного випромінювання. Нерівномірність нагрівання атмосфери сприяє загальній циркуляції повітря, яка впливає на погоду і клімат Землі.

Атмосферний тиск. У звичайних умовах людина знаходиться під тиском атмосферного стовпа повітря, що дорівнює 1,033 кг на 1 кв. см поверхні (1 атм), що відповідає тиску ртутного стовпчика висотою 760 мм. Цей тиск рівномірно розподіляється по всьому тілу людини і зрівноважується тиском газів всередині організму, що знаходяться в крові і порожнинах тіла. Атмосферний тиск змінюється залежно від висоти місцевості над рівнем моря і температури повітря. Добові коливання невеликі. Підвищення чи зниження тиску на 0,3-0,4 атм може серйозно вплинути на організм.

Підвищений атмосферний тиск належить до фізичних чинників виробничого середовища і має місце при роботах, що проводяться під водою чи під землею в сильно перенасичених водою ґрунтах. В таких умовах знаходяться будівельники, що працюють так званим "кесонним способом", а також водолази. Кесонні роботи використовуються при проході стволів шахт, будівництві мостових опор, при зведенні фундаментів під будівлі і обладнання, в будівництві тунелів і колекторів.

Зміст кесонного способу полягає в осушенні від води замкну-того простору, шляхом нагнітання в нього стиснутого повітря, щоб витиснути воду і дати можливість вести необхідні роботи.

Кесонні камери — це простір, у якому здійснюється робота з виїмки ґрунту та зведення споруд а також шлюзові апарати для убезпечення проходу людей. Тиск у камері не повинен перевищу-вати 4 атм. Перебування робітників у кесонній камері регламентується. На працюючих в кесоні крім підвищеного тиску впливає температурний режим, підвищена вологість, забруднення повітря-ного середовища масляними аерозолями, окислами вуглецю, азоту і електрозварювальними аерозолями.

Для підтримки рівноваги тиску в барабанній порожнині працюючим, що проходять шлюзування, рекомендується робити ковтальні рухи, або смоктати льодяники і ін. Це стосується і роботи водолазів. Робота в кесоні протікає без будь-яких суб'єктивних відчуттів і великих фізіологічних змін в організмі. Однак у фазі декомпресії в організмі людини протікає цілий ряд фізичних процесів, що можуть призвести до розвитку так званої кесонної хвороби. Під кесонною хворобою розуміють порушення, що виникають внаслідок надто швидкого зниження надлишкового тиску. Останнє викликає перенасичення крові і тканин газами (головним чином азотом). Від ступеню насичення тканин азотом залежить швидкість звільнення організму від азоту після виходу з зони підвищеного тиску. При цьому азот виділяється з тканин організму в кров і видихається легенями. Якщо перехід від підвищеного тиску до нормального відбувається надто швидко, то внаслідок великої різниці між парціальним тиском азоту в навколишньому середовищі і в тканинах організму, він буде виділятись в кров з швидким утворенням бульбашок. Поки вони малі, вони виносяться струменем крові в легені, де подрібнюються і виводяться з організму, але якщо ці бульбашки перевищують перетин кровоносної судини, може виникати закупорка судин, утворення аеротромбу.