Монтаж вставки в контактний дріт

В процесі експлуатації контактної мережі різними вимірювальними приладами (універсальними мікрометрами, штангенциркулями, комплектом вимірювальних скоб або іншими приладами з погрішністю не більше 0,1 мм) вимірюють висоту перетину контактних проводів, розраховують їх знос і визначають ділянки, на яких знос проводів перевищує допустимі межі і вимагає установки шунтів або монтажу вставки з нового дроту тієї ж марки і перетину.

До початку монтажу виконуються підготовчі роботи, зокрема готують вставку контактного дроту. Для цього відрізують частину контактного дроту необхідної довжини, ретельно виправляють на спеціальному бруску (правилі) свинцевим молотком його кінці і обробляють торці напилком і наждачним папером. Підбирають стикові затиски (КС-050 або КС-321), видаляють з їх контактної поверхні грязь і оксиди, проганяють різьблення болтових з'єднань і закріплюють їх на кінцях вставки, тимчасово затягнувши болтами (мал. 6.1).

Крім того, з обох боків вставки 2 на відстані 600-700 мм від її кінців встановлюють натяжні затиски 4, приєднують мідні шунтуючі перемички 8 перетином 95 мм² і згортають підготовлену вставку в бухту діаметром не більше 1,5 м. В цілях безпеки кожен виток надійно кріплять в трьох-чотири місцях до попереднього дротяними в'язками.

Здійснюють допуск бригади до робіт без зняття напруги в звичайному порядку. Якщо немає можливості здійснити міжпоїздові інтервали необхідної тривалості, захищають місце роботи тимчасовими сигнальними знаками про опускання і підйом струмоприймача і видають попередження поїздам.

Послідовність монтажу вставки. Виконавець і його помічник піднімають бухту дроту вставки в робочий майданчик ізольованої знімної вежі. Завішують обидві шунтуючі штанги 9 на робочий контактний дріт 1, встановлюють на нім натяжний затиск 5 і сполучають його струбциною б з натяжною муфтою 7. Місця з'єднання муфти з натяжними затисками підв'язують дротом для попередження розчіплення. Натяжний затиск 4 на кінці останнього витка бухти сполучають з натяжною муфтою і теж підв'язують дротом. Встановлюють шунт 8 між вставкою 2 і робочим контактним дротом 1.

Розмотують бухту, переміщаючи ізольовану вежу по рейках і, по черзі переставляючи одну з шунтуючих штанг 9 по напряму руху вежі. При розмотуванні бухти її підв'язують до робочого контактному дроту через 0,5-1 м.

З другого боку вставки встановлюють другий натяжний затиск 5 на робочий контактний дріт, сполучають його з натяжним затиском 4 на другому кінці бухти натяжною муфтою 7 і встановлюють ще один шунт 8. Як і на початку вставки проводять всі з'єднання.

За допомогою натяжних муфт обережно передають натягнення робочого контактного дроту на вставку і шунтують намічені місця його розрізу шунтами 8. Розрізають контактний дріт з одного боку і стикують з ним дріт вставки стиковим затиском 3. Замінюваний дріт змотують в бухту, скріпляючи його витки дротом, а струни перекладають на новий контактний дріт. Розрізають робочий контактний дріт з іншого боку і проводять стиковку з другим кінцем вставки.

Потім поступово передають натягнення з муфти на вставку, знімають шунти, натяжні муфти, натяжні затиски, опускають їх і бухту знятого дроту на землю. Після цього проводять регулювання і перевіряють стан струнових і стикових затисків, місце проходу струмоприймача під стиковими затисками.

Рисунок 6.1. Монтаж вставки і контактний провід.

За наявності сходинки (виступу) із-за різниці висот контактних проводів в місці стиковки запилюють напилком виступаючий дріт на довжині 50 мм, зробивши перехід плавним, таким, що виключає удари полоза струмоприймача. Для посилення кріплення контактних проводів встановлюють зверху стикового затиску шунт з дроту ПБСМ-70 і закріплюють затисками середньої анкеровки (КС-051) на відстані не менше 100 мм від стикового затиску з максимальною витяжкою шунта. З метою попередження руйнування стикового затиску по раковинах з двох його сторін встановлюють металеві пластини завтовшки 2,0-2,5 мм під горизонтальні болти.

Зазор між зістикованими кінцями робочого контактного дроту і вставки не повинен перевищувати одного міліметра; при передачі натягнення з натяжної муфти на вставку зазор не повинен збільшуватися. У стикових затисків встановлюють додаткові підтримуючі струни і регулюють їх так, щоб при проході струмоприймачів ЕПС зі встановленою швидкістю не створювалася жорстка крапка на контактному дроті. При двох контактних проводах стикові затиски вставки і дроту підвішують на ланкові струни на 10-20 мм вищі за інший (цілого) контактний дріт.

Якщо в місці вставки розташований подовжній або поперечний електричний з'єднувач, підключені шлейфи секційного раз'єднувача або грозового розрядника, то до розрізу робочого контактного дроту в місці стиковки встановлюють шунт між вставкою і з'єднувачем, перемикають з'єднувач із зношеного контактного дроту на знов змонтовану вставку і знімають шунт. Якщо в місці вставки розташований фіксатор, його також переставляють із зношеного дроту на вставку після передачі тяжіння на неї до розрізу дроту. Перестановку фіксатора проводять при завішених шунтуючих штангах знімної вежі на фіксатор і контактний дріт.

Під час роботи виконавець і помічник повинні знаходитися по відношенню до контактного дроту із зовнішнього боку зигзага.

Якщо під час розмотування або змотування бухти необхідно тимчасово припинити роботу, то насамперед помічник повинен завісити сходи на трос, що несе, а виконавець піднятися по ній і надійно прив'язати бухту, що не розкотила, до троса, що несе, або верхньої ланки струни. Потім необхідно зняти сходи і шунтуючі штанги, а виконавцеві з помічником спуститися на землю. Після цього знімну вежу знімають з шляху і видаляють людей на відстань не менше 2 м від крайньої рейки, забезпечуючи пропуск ЕПС з опущеними струмоприймачами, по заздалегідь встановленому порядку з огорожею місця роботи тимчасовими сигнальними знаками або шляхом подачі сигналістом ручного сигналу «Опустити струмоприймач».