Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Основні суб’єкти ринкової економіки: Домашні господарства(як власники економічних ресурсів пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва отримують доходи від проданих ресурсів використовують доходи на придбання (купівлю) споживчих (неінвестиційних) товарів та послуг для задоволення особистих потреб); підприємці (пред'являють попит на ресурси пропонують товари та послуги як для підприємницького й державного (засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги) інвестують отримані доходи); держава (пред'являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ пропонує гроші та пред'являє попит на гроші пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств здійснює урядове регулювання ринкової економіки).
32. Структура ринкової системи.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
Структура ринкової системи:
1.економічні закони
Зако́н ва́ртості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідноюпрацею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідностіпопиту та пропозиції.
Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x).
Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.
Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незміннихвитратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.
Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.
2.ринкові господарські форми: товар, ціна, гроші, прибуток.
3.учасники господарського життя: домогосподарства, фірми, ринкова інфраструктура, держава
4.комплексний ринок:
ринок споживчих товарів і послуг
ринок робочої сили
ринок засобів виробництва
ринок капіталу
ринок інтелектуальної діяльності
ринок інформації
ринок цінних паперів
ринок позичкового капіталу
ринок землі
5.ринкові регулятори:
відсоток та кредит
ставка податку
бюджетні субсидії
валютний курс
33.. Конкуренція і монополізм як основоположні атрибути ринкової економіки.
Конкуренція – економ суперництво, боротьба між суб’єктами госп діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробн., зниж виробн. Затрати, підвищ якість продукції, прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки. Умови виник та існування конкуренції: наявність на ринку не обмеж к-ті незалежних виробн і покупців товарів; свобода виробників щодо вибору госп діяльності; певна відпов між попитом і пропозицією, відсутність надвиробництва і дефіциту; наявність у кожного учасника конкуренції повної інформ про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з ін. суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія. Монополія означає виключне право держави, підприємства, фіз. особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності. Під економ монополією розуміють велике підпр, фірму або обєднання, яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну част виробн. з метою отр монопольного прибутку. Завдяки цьому такі підпр посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутв, домагаючись вигідних для себе цін, і як результат отрим більш високі прибутки.
34. Сутність, витоки та види монополізму.
Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія – виключне право держави, підприємства, фіз особи на володіння будь-чим або на здійсн якого-небудь виду діяльності. Причини виникнення і розв монополій: 1) дія закону конкуренції; 2) дія закону концентрації капіталу і виробництва; 3) процес централізації капіталу; 4) трансформація індивідуальної приватної власності; 5) економ кризи. Класифікація монополій: 1) за умовами функціонування: - підприємницький тип монополізму пов'язаний із розвитком підприємств на основі концентрації капіталу і виробництва; - інституційний тип монополізму пов'язаний з нерівністю умов конкуренції. Які надає держава для різних її учасників. 2) за х-ом і причинами монополії: - монополія окремого підприємства; - монополія як угода; монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. 3) за сферою функціонування і причиною виникнення: - природна монополія – виникає внаслідок об’єктивних причин; - адміністративна монополія – виникає внаслідок дій держ органів; - економ монополія – зумовлена економ причинами, формується на базі закономірностей госп розвитку. Осн формами економ монополій є: картель, синдикат, трест, конгломерат, консорціум.
35. Сутність капіталу та генезис його трактування. Функціональні форми капіталу.
Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Не слід ототожнювати капітал і будь-який засіб праці, який розглядається часто як фізичний капітал. Справа в тому, що даний засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.
Капітал - це авансова вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, самозростає.
Таким чином, капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є: високорозвинене товарне виробництво і обіг;наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення; зосередженн я у частини господарчих агентів значної часткизасобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;відсутність власних засобів виробництва у частини господарчих агентів, що змушує їх найматися.
Дане трактування капіталу може бути визначене як соціально-економічне.
Звичайно є й інші погляди на сутність капіталу, зокрема так званий предметно-функціональний і грошовий підходи.
Значна частина дослідників вважають, що капітал - це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їх власникові. А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход.
Д. Рікардо - як ту частину багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення в дію праці.
Дж. С. Мілль - як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя та матеріали, а також харчування та інші засоби існування для робітників на час виробничого процесу.
Якщо розглядати капітал як певне вкладання, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба віднести і вкладання у робочу силу. Цей підхід запропонований Г. Беккером, Дж. Мінсером та іншими вченими, має назву“концепції людського капіталу”. Під ним розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда.
Отже, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.
36.
37. Кругообіг промислового капіталу, його стадії і функціональні форми. Оборот капіталу.
Кругооборот промислового капіталу – процес послідовного пертворення капіталу із однієї форми в іншу без відповідного положення.
Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва, знаходиться в постійному русі. В економічному розумінні цей рух - це процес створення, збіль шення і реалізації вартості. З точки зору організаційної, рух капіталу - це його кругооборот. Перше було розглянуто в темі "Капітал і прибуток", друге є предметом даної теми.
Життєвий шлях капіталу історично і логічно починається з грошової форми. Історично капітал скрізь протистоїть іншим формам багатства, як грошове майно купців і лихварів. Але, як нам уже відомо, гроші самі по собі не є капітал. Щоб перетворити гроші в капітал, їх необхідно авансувати, зробити знаряддям
експлуатації найманих працівників і створення додаткової вартос ті. Тому підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби виробництва (3В) і робочу силу (PC). Цей акт руху капіталу можна виразити формулою:
Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбува ється не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на проду ктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху капіталу. Вона протікає у сфері обігу.
Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він по слідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового3 капіталу.
Оборот капіталу – безперервно-повторюваний кругооборот в результаті якого авансови капітал повністю повертається у свою початкову форму(основний і оборотний капітал))
38.. Кругооборот і оборот капіталу. Функціональні форми капіталу.
Кругооборот капіталу - безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і повертається до вихідної точки з приростом.
Оборот капіталу - процес що постійно відновлюється і один оборот забезпечує відновлення всього авансованого капіталу.
Рух капіталу в межах кругообороту поділяється на три стадії:
-на першій стадії капітал виступає у грошовій формі і використовується на купівлю засобів виробництва і робочої сили;
-на другій здійснюється процес виробництва і створення додаткової вартості;
-на третій відбувається реалізація новоствореного товару, вартість якого містить додаткову вартість.
Основний капітал: визначення і структура
Основний капітал – це та частка виробничого капіталу (приміщення, споруди, верстати, обладнання та інші засоби праці), які беруть участь у виробництві та переносять свою вартість на новостворений продукт частково.
Структура основного капіталу: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, продуктивною і робочою худобою, багаторічними насадженням.
Дата публикования: 2015-02-18; Прочитано: 524 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!