Загальна, спеціальна та виключна правоздатність юридичної особи

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації (статті 5 і 6 Закону України "Про підприємства в Україні"), а у випадках, передбачених законодавчими актами (наприклад, ст. 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), — з моменту реєстрації статуту. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Необхідною передумовою вступу юридичної особи у цивільні правовідносини є наявність у неї правоздатності. Наділення організації правоздатністю є свідченням тривалого та нерозривного зв´язку між нею та державою, визначенням правових меж її участі у відносинах цивільно-правового характеру. Традиційно у цивілістичній теорії правоздатність юридичних осіб класифікувалась за таким критерієм, як мета діяльності, залежно від якої виділялася загальна та спеціальна правоздатність. Зазначені види правоздатності у той чи інший період отримали різне відображення у цивільному законодавстві, залежно від існуючих економіко-політичних умов.

Так, у ст. 26 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. превалював принцип спеціальної правоздатності, згідно з яким юридична особа наділялася цивільними правами та обов´язками, що відповідали меті її діяльності [1]. Зміст спеціальної правоздатності полягає в тому, що за невідповідності цивільних прав та обов´язків меті діяльності юридичних осіб, пріоритет надається саме меті діяльності останніх, а отже, заперечується можливість мати цивільні права та обов´язки, що виходять за межі визначеної мети.

Із розвитком ринкових відносин спостерігається зростання ролі юридичних осіб у цивільному обороті, що викликає необхідність у розширенні обсягу цивільної правоздатності останніх. У новому Цивільному кодексі України (далі — ЦК України), прийнятому 16.01.2003 р., повною мірою була сприйнята дана тенденція, що дістала своє вираження у закріпленні принципу загальної (універсальної) правоздатності щодо організацій. Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов´язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Законодавець відмовився від диференційованого підходу у питанні наділення окремих юридичних осіб універсальною правоздатністю, закріпивши її за всіма юридичними особами. На сьогоднішньому етапі розвитку цивільно-правової науки досить актуальним і таким, що викликає жваві дискусії у наукових колах, постає питання, пов´язане із дослідженням цивільної правоздатності тих суб´єктів права, що здійснюють виключну діяльність. законодавством визначається виключність окремих видів діяльності наступними двома способами:

—через пряму вказівку на заборону суміщення певних видів діяльності з іншими видами підприємницької діяльності;

— через перелік тих видів діяльності, якими поряд із виключною діяльністю займатися заборонено.