Скандинавія

Загальною характеристикою скандинавських країн є комбінація сильної центральної влади, слабких регіонів і добре розвиненою місцевої автономії. Для скандинавської моделі місцевого самоврядування, на відміну від британської і французької, значимі аспекти функціональності і участі. Політичний простір детерміновано не тільки державою, а й низовими рівнями прийняття рішень, такими як провінції і муніципалітети.

У Скандинавських країнах сучасне місце самоврядування влаштовано швидше за принципом агентства, ніж партнерства, що нагадує досвід Британії. У Швеції реформи першої хвилі (1970-і рр..) були транзитом від місцевого самоврядування з рисами прямої демократії до сучасної функціонально організованою репрезентативною системі. У Фінляндії особливістю реформ управління в 1990-х рр.. стало проведення масштабних перетворень саме на місцевому рівні. Також, як і в Швеції, вони були орієнтовані на досвід Британії: агентські з широкою автономією відносини між рівнями управління, впровадження ринкових принципів у надання публічних послуг і т.д. Але комерціалізація і переклад публічних послуг на місцевий рівень негативним чином позначилися на соціальній сфері, традиційно вирізнялася високим рівнем та якістю надання послуг. Після цього фінська реформа управління стала орієнтуватися на німецький досвід поступових перетворень з використанням пілотних проектів.