Національно-правовий механізм реалізації альтернативних форм соціального захисту моряків

Національний механізм реалізації міжнародних соціальних стандартів складається з: національних норм, що розробляються державами самостійно, або виникають як наслідок імплементації відповідних міжнародних норм; державних організацій, що виконують норми національного законодавства відносно реалізації соціальних норм (стандартів); додаткових систем АСС, які шляхом діяльності приватних інституцій, реалізують національне законодавство в сфері соціального страхування, та доповнюють систему державного соціального захисту.

Необхідно відмітити, що по-перше, важлива конституююча та інституційна роль держави в легалізації та легітимації АСС. По-друге, акцентувати увагу на тому, що зазначені вище елементи національного механізму реалізації міжнародних соціальних стандартів є обов’язковими на всіх стадіях правового регулювання, а значить й реалізації міжнародних соціальних стандартів.

Через весь дворівневий механізм реалізації міжнародних соціальних стандартів проходить ідея створення для людини соціально захищеного життя. Це завдання покладається на держави універсальними міжнародними нормами, потім уточнюється регіональними нормами. Лише після цього ідея соціально захищеної людини втілюється на внутрідержавному рівні з урахуванням національних особливостей та умов життя у кожній конкретній державі.

Отже, недержавне соціальне страхування (АСС) є одним з важливих елементів механізму реалізації міжнародних соціальних стандартів особливо для держав, що знаходяться на перехідному етапі їх соціально-економічного розвитку.

Реформування законодавства України в сфері соціального страхування проходить відповідно до міжнародних та регіональних договорів у сфері соціальних прав людини. Україна вже ратифікувала низку міжнародних договорів, які встановлюють міжнародні соціальні стандарти. Деякі з них вже є частиною внутрішнього законодавства (наприклад, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Європейська соціальна хартія (оновлена) 1996 р.), але багато міжнародних актів Україна ще не ратифікувала (наприклад, Конвенції МОП № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення" 1952 року, № 117 "Про основні цілі і норми соціальної політики" 1962 року та ін.). Приєднання до зазначених міжнародних угод буде позитивно сприяти поступовому формування внутрідержавних соціальних стандартів, на основі яких можна визначити рівень основних державних соціальних гарантій. Україна член МОП с 1954 р. Продуктивність такого висновку підтверджує прийняття в 2000 році Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії".