Євроінтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможності на європейському ринку праці. Це зобов’язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією із провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрями розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України. Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

Ø по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій.

Ø по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку.

Ø по-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.

Основні цілі Болонського процесу:

· побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування

· посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти

· досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти

· формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому

· підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей

· змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

82. Взаємодія у системі "вища освіта - ринок праці"

Вища освіта взаємодіє з ринком праці, як органічна складова будь‑якої ринкової економіки, що виконує функції механізму розподілу і перерозподілу суспільної праці за сферами і галузями господарства, видами та формами зайнятості відповідно до структури суспільних потреб і форм власності. Тісна взаємодія ринку праці та вищої освіти в умовах трансформації ринкової економіки є важливим напрямом змін і тенденцій освітнього простору, розширення доступу до навчання і вибору професії, формування людського капіталу як основи ефективного економічного і соціального розвитку країни.

Основною проблемою сьогодення визначають невідповідність параметрів функціонування вищої освіти потребам ринку праці. До сучасних проблем їх розвитку відносять різні, але проаналізуємо деякі з них:

1. Відсутність балансу між попитом і пропозицією на ринку праці.

2. Невідповідність вакансій і рівня кваліфікації.

3. Молодіжне безробіття.

4. Залежність від попиту абітурієнта.

5. Співвідношення кількості населення та вищих навчальних закладів України.

6. Відсутність налагодженої системи працевлаштування фахівців.

На думку дослідників (Мартякової О. В, Плахотнікової Л. О.) урахування в Україні на сучасному етапі розвитку вищої освіти та ринку праці європейського досвіду щодо цього питання дасть змогу:

· удосконалити нормативно‑правову базу, що регулює це питання

· створити організаційні структури на рівні держави (регіону), які б здійснювали координацію діяльності зацікавлених суб’єктів та несли відповідальність за забезпечення взаємодії вищої освіти та ринку праці

· підготувати пропозиції щодо удосконалення змісту і процесу підготовки фахівців

· забезпечити зворотний зв’язок роботодавців з вищими навчальними закладами

· забезпечити незалежну оцінку якості підготовки фахівців.