Класифікація інвестицій та форми інвестування

Детальніше економічну природу інвестицій пояснює класифі­кація, в основу якої покладено такі ознаки:

1) об'єкти вкладення коштів;

2) характер участі інвестора в інвестуванні;

3) регіональна ознака;

4) період інвестування;

5) форми власності;

6) форми участі інвестора в інвестуванні;

7) ступінь ризику;

8) форми відтворення.

Рис. 1.1. Форми інвестування

1. За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на такі (рис. 1.1):

— фінансові інвестиції, або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банків­ські вклади;

— реальні інвестиції, або вкладення коштів у матеріальні (бу­дівлі, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцен­зії, «ноу-хау», науково-дослідні і дослідно-конструкторські робо­ти у вигляді документації тощо) активи.

Останнім часом в економічній літературі визначилися нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій, — інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.

Інноваційні інвестиції — це вкладення у нововведення. В прин­ципі, в умовах розвиненої економіки всі інвестиції мають бути інно­ваціями. За умов кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.

Інтелектуальні інвестиції — це вкладення в об'єкти інтелек­туальної власності, що випливають з авторського права, винахід­ницького і патентного права, права на промислові зразки і корис­ні моделі.

Україна є об'єктом інвестиційної привабливості як для захід­них, так і вітчизняних компаній, більшість з яких займається ви­робничою діяльністю. Переважною формою інвестування є реаль­ні інвестиції. Нині, коли в Україні формується ринок цінних па­перів, виникає зацікавленість інвесторів у розширенні їх видів. Але необхідно враховувати, що за умов нестабільної податкової політики та інфляції ефективність реального інвестування суттє­во знижується з одночасним зростанням інвестиційних ризиків. У ці періоди ефективнішими є фінансові інвестиції, особливо ко­роткострокові (за умови, що дохідність цих інвестицій перевищує темпи інфляції).

2. За характером участі інвестора в інвестуванні розрізняють інвестиції:

а) прямі — передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладення коштів. При цьому ін­вестори безпосередньо беруть участь у всіх стадіях інвестицій­ного циклу: передінвестиційних дослідженнях, проектуванні та будівництві об'єкта інвестування, у виробництві кінцевого про­дукту;

б) непрямі, що здійснюються через різних фінансових посеред­ників, які акумулюють фінансові кошти і розміщують їх на свій розсуд у найбільш ефективний спосіб. Такі посередники беруть участь в управлінні об'єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, називають портфельними.

3. У регіональному аспекті вирізняють інвестиції:

— внутрішні — вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

— іноземні — вкладення іноземних юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових ор­ганізацій;

— закордонні — вкладення коштів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів інозем­них компаній, майна тощо).

4. За періодом інвестування заведено відрізняти інвестиції:

а) короткострокові — як правило, тривалістю не більше од­ного року (наприклад, короткострокові депозитні сертифікати);

б) довгострокові — тривалістю більше одного року.

5. За формами власності інвестиції поділяються на:

— приватні кошти громадян, кошти підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

— державні — фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами та закладами.

6. Залежно від форми участі інвестора інвестиції передбачають:

— часткову участь у новостворених підприємствах або прид­бання частки в діючих підприємствах (пайова участь у різних то­вариствах);

— створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання у власність діючих підприємств повністю;

— придбання рухомого і нерухомого майна шляхом прямого отримання або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею та інших майнових прав (конце́сія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам.).

7. За ступенем ризику інвестиції поділяються на:

— безризикові — у ряді країн безризиковими вважаються вкладення у короткострокові державні облігації, дохід по них ви­значає ставка безпеки, що використовується при оцінюванні вкладів як точка відліку інвестиційного ризику;

— ризикові — ступінь ризику, або ступінь невизначеності, пов'язаний з інвестиціями, залежить від таких чинників, як час, об'єкт вкладення коштів тощо. Критеріями оцінки ступеня ризи­ку можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми очікуваного прибутку — ри­зик припустимий;

б) можливість втрати очікуваного валового доходу після реа­лізації проекту — ризик критичний;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора — катастрофічний ризик.

8. 3а формою відтворення розрізняють такі форми інвестицій:

— у нове будівництво, або будівництво підприємств, будівель, споруд, здійснюване на нових площах і за вперше затвердженим проектом;

— у розширення діючого підприємства — будівництво наступ­них черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплек­сів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів з метою збільшення виробничих потужностей;

— у реконструкцію діючого підприємства — здійснення за єдиним проектом повного або часткового переобладнання і пере­будова виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою зміни профілю випуску нової продукції;

— у технічне переозброєння — комплекс заходів, спрямова­них на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, дільниць.

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку та ефективному функціонуванні економіки. На макрорівні інвестиції поділяють на валові і чисті.

Валові інвестиції – загальний обсяг інвестиційних коштів у певний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції менші за валові на розмір амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на певному етапі, оскільки чисті інвестиції є вкладенням коштів у новостворені виробничі фонди та оновлений виробничий апарат.