ЗАКЛЮЧЕННЯ. На лекції були розглянуті зміст і основні характеристики бойових можливостей підрозділів ППО СВ

На лекції були розглянуті зміст і основні характеристики бойових можливостей підрозділів ППО СВ.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1.Бойові можливості - узагальнена характеристика здібності підрозділів ППО СВ виконувати поставлені задачі.

Виконання поставлених задач підрозділами досягається рішенням часткових задач:

розвідка повітряного противника;

управління вогнем зенітних засобів;

маневр підрозділами (розрахунками), вогнем і ракетами.

2. Бойові можливості підрозділів змінюються в залежності від обстановки і включають розвідувальні, вогневі і маневрені можливості.

3. Бойові можливості підрозділів ППО СВ дозволяють виконувати ними бойові задачі по прикриттю загальновійськових частин і підрозділів у всіх видах загальновійськового бою.

ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема № 10. Бойові можливості підрозділів їх характеристика та оцінка.

Заняття № 2.Пересування підрозділів ППО СВ.

Способи пересування підрозділів та їх характеристика.

Марш підроздлів, порядок його підготовки та проведення.

Особливості проведення маршу підрозділів в особливих умовах.

ВСТУП

Досвід локальних війн та конфліктів підтверджуй те, що успішне ведення бойових дій військами ППО СВ в значній мірі будуть визначатися рівнем підготовки особового складу батарей, взводів, обслуг (екіпажів). Це вимагає від офіцерів військ ППО СВ твердих знань і навичок з питань організації бойових дій і вмілого управління підлеглими підрозділами в ході бойових дій. Організувати і підготувати доручені підлеглі підрозділи до бойових дій і досягти найбільш повного використання бойових можливостей О і ВТ підрозділу не представляється можливим без чіткого розуміння і знань питань організаційно-штатних структур і бойових можливостей підлеглих підрозділів, а також вмінь проводити розрахунки бойових можливостей і будувати бойові порядки в різних умовах обстановки згідно з завданням, замислом дій підрозділів, що прикриваються і очікуваними діями повітряного противника

1.СПОСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ППО СВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА.

Пересування підрозділів — організоване переміщення їх маршем, автомобільним, залізничним, водяним, повітряним транспортом чи комбінованим способом з метою виходу до встановленого часу в призначений район чи на зазначений рубіж у повній готовності до виконання бойової задачі.

Своєчасність прибуття підрозділів у призначений район (на рубіж) у боєздатному стані досягається вибором доцільного способу пересування, завчасною підготовкою військ, доріг і транспорту, чіткою організацією і всебічним забезпеченням пересування, надійним прикриттям військ засобами ППО, високою виучкою підрозділів, умілими діями командирів і штабів. Пересування військ застосовується при проведенні перегрупувань і маневру силами і засобами.

а) Перевезення автомобільним транспортом (на важких автопоїздах).

Перевезення підрозділів з технікою на важких автопоїздах здійснюють автомобільні частини, оснащені трайлерами, що мають досить високу швидкість руху і не в такому ступені прив'язані до шляхів сполучення, як залізничний і водяний транспорт. Використання важких автопоїздів дозволяє зберегти моторесурси, зменшити знос техніки, зберегти сили екіпажів, скоротити витрату пального і мастильних матеріалів. Крім того, перевезені підрозділи зберігають високий ступінь бойової готовності, тому що при необхідності, швидко вивантажившись з трайлерів, вони з ходу чи після короткої підготовки можуть вступити в бій із противником. Тому перевезення військ на важких автопоїздах застосовуються не тільки при здійсненні маршу поза погрозою зіткнення із супротивником, але і при пересуванні військ у передбаченні вступу в бій, особливо якщо метою маршу є вихід військ у район, вилучений від лінії бойового зіткнення сторін.

Для навантаження на важкі автопоїзди підрозділу визначаються райони навантаження. Район навантаження вибирається з таким розрахунком, щоб забезпечувалися гарне маскування від спостереження з повітря, зручність підходу до нього і малися природні укриття.

Натренований екіпаж може закріпити ЗСУ за 10...15 хв. При одночасному навантаженні зенітна батарея проводить навантаження за 15...20, танковий батальйон — за 30…40 хв.; при послідовному навантаженні на навантаження танкової роти буде потрібно біля години.

Навантаженням техніки на трайлери керує командир підрозділу разом з командиром автомобільного підрозділу. Навантаження виробляється на рівній горизонтальній площадці. Автопоїзди встановлюються в напрямку виїзду на маршрут руху.

Маршрут, по якому пересувається колона трайлерів, вибирається з урахуванням вантажопідйомності мостів в обхід великих населених пунктів, вузлів доріг і інших можливих об'єктів ядерного удару супротивника, а також тіснин і інших вузьких місць, де колона може піддатися ударам авіації противника. Маршрут по можливості не повинний мати крутих підйомів, спусків і поворотів, що вимагають різкого зниження швидкості руху машин, а також протяжних ділянок з піщаним і іншим м'яким ґрунтом, що викликає їхнє буксування.

При гарному стані маршруту колона трайлерів може розвивати швидкість 45…50 км/г. Однак через труднощі керування трайлером під час перевезення важкої техніки (причіп із технікою при швидкій їзді заносить) швидкість колони більш 30 км/год розвивати недоцільно. На спусках швидкість не повинна перевищувати 40 км/год; залізничні переїзди переборюються зі швидкістю не більш 15 км/г. Дистанції між трайлерами можуть досягати 50 м.

Перевезення підрозділів на важких автопоїздах закінчуються з прибуттям колони в призначений район. Вивантаження зенітної батареї може зайняти в середньому близько 20 хв., танкового батальйону – 45 хв.

б) Перевезення залізничним транспортом.

Цей спосіб пересування дозволяє зберігати сили особового складу, охороняти озброєння, бойову й іншу техніку від зносу, заощаджувати моторесурси. Він забезпечує високу швидкість переміщення військ незалежно від часу року і фізичного стану особового складу до початку пересування. Темп перевезення практично не залежить від метеорологічних умов і стану погоди.

Перед навантаженням на залізничний транспорт підрозділ звичайно розташовуються в районах очікування, де здійснюється остаточна підготовка їх до перевезення. У кожнім з таких районів розташовуються підрозділи, що складають один військовий ешелон і призначені до навантаження на одній залізничній станції. Район чекання вибирається в 3...5 км від станції навантаження. Він вибирається з урахуванням характеру місцевості, укриттів і зручних шляхів висування до місця навантаження, можливостей маскування, особливо від спостереження з повітря.

Пiд час завантаження пiдроздiлiв омбр (отбр) мп (тп) зенітний ракетний артилерійський дивізіон (зенітний дивiзiон) бригади (полку) займає бойовий порядок на станцiї завантаження (в районi порту завантаження) на вiдстанi 1-3 км вiд вiйськового ешелону (судна). Для прикриття станцiї завантаження (розвантаження) батарея, яка озброєна ЗРК “Оса” (“Тор”) займає СП на вiдстанi 2-3 км

У районі чекання війська розосереджуються, підготовляють укриття для особового складу і бойової техніки, ретельно маскуються

Особовий склад, кухні, що діють у шляху, і запаси продовольства передбачається розміщати в критих вагонах, бойову техніку — на платформах, матеріальні засоби — у транспортних машинах і критих вагонах.

Військовий потяг з ешелоном формується так, щоб криті вагони з особовим складом і діючими в шляху кухнями знаходилися в його середній частині, платформи і піввагони з бойовою технікою — у голові і хвості потяга, причому платформи з зенітними засобами для зручності ведення вогню повинні бути відділені від локомотива, критих чи вагонів піввагонів не менш чим однією платформою з вантажем невеликої висоти.

Найбільшої витрати часу вимагає навантаження техніки і майна, тому вона виробляється в першу чергу.

Навантаження бойової техніки виробляється своїм ходом чи кранами. Заїздом кожної бойової машини на рухомий склад керує командир підрозділу, а подальшим їхнім рухом по платформі і розміщенням — командир машини.

Машини повинні рухатися тільки по сигналах своїх командирів, без ривків і різких розворотів, на нижчій передачі. Озброєння, бойова й інша техніка розміщаються на рухливому складі з урахуванням черговості їхнього вивантаження і введення в бій, по можливості щільно, щоб цілком використовувалися вантажопідйомність і місткість рухливого складу, і так, щоб не порушувалася безпека руху поїздів по сусідньому шляху.

Після розміщення на рухомому складі бойова техніка і майно щоб уникнути подовжніх і поперечних зсувів надійно закріплюються за допомогою кріпильних матеріалів (дроту, дерев'яних брусків, вкладишів, розпірок, стійок, підкладок, скоб і цвяхів) і кріпильних пристосувань (металевих башмаків, тросових чи ланцюгових розтяжок, дерев'яних брусків, що є в кожній машині). Машини ставляться на гальмо і нижчу передачу, поворотні пристрої блокуються. Борта платформ піднімаються і закріплюються запорами, а якщо через габарити техніки їх підняти неможливо, надійно закріплюються в опущеному положенні.

Після закінчення навантаження техніки і майна здійснюється посадка у вагони особового складу. Вона повинна бути закінчена не пізніше, ніж за 10 хв. до відправлення потяга.

Протиповітряна оборона ешелону здійснюється зенітними засобами підрозділів, а також засобами старшого командира (начальника), що організує перевезення.

Гаряча їжа видається особовому складу військового ешелону не менш двох разів у добу під час стоянки потяга, як правило, з діючих кухонь ешелону.

З прибуттям на станцію вивантаження особовий склад по команді начальника ешелону висаджується з вагонів і по підрозділах швидко розводиться до місць вивантаження бойової техніки і майна. Ті підрозділи, що не залучаються до вивантаження техніки і вантажів, негайно виводяться з території станції в район збору на 3...5 км від місць вивантаження. Туди ж у міру вивантаження направляється весь особовий склад з технікою.

Перевезення військ залізничним транспортом закінчується з прибуттям на станцію призначення і завершенням їх вивантаження з рухливого складу.

в) Перевезення водяним транспортом.

Перевезення водяним транспортом вимагають наявності обладнаних причалів і могутніх кранів, зв'язані з більш тривалим навантаженням і вивантаженням, а іноді і з додатковим перевантаженням особового складу і техніки на рейді; крім того, місце розташування портів (пристаней) легко виявляється противником, а це підвищує їхню уразливість від ударів авіації, ядерної, хімічної і високоточної зброї, запальних засобів.

Однак перевезення водяним транспортом усе-таки дозволяють зберегти сили особового складу, техніку від зносу, заощаджувати моторесурси і переміщати війська зі швидкістю не менш 25...30 км/год, даючи тим більший ефект, чим значніше відстань, на яке здійснюється перевезення. Тому, якщо дозволяє обстановка і можна використовувати для переміщення військ морський чи річковий транспорт то це дасть економію в часі в порівнянні з маршем

Доцільно застосовувати перевезення військ водяним транспортом, особливо на велику відстань.

Прибуваючі на навантаження війська розташовуються в районах чекання, вилучених на 3...5 км від портів (пристаней).

Для перевезення водяним транспортом війська розподіляються по судам і судновим приміщенням.

Для перевезення військових ешелонів можуть використовуватися самохідні і несамохідні судна, що мають приміщення і палуби, придатні для розміщення особового складу і бойової техніки і перевезення, що забезпечують безпеку.

Навантаження військового ешелону на морські і річкові судна здійснюються в портах і на пристанях через причали, а на необладнаному річковому березі — з використанням розбірних перевантажувальних містків чи тимчасових причалів.

Бойова техніка повинна розміщатися з урахуванням міцності палуб і днища судна, по можливості уздовж його діаметральної площини і так, щоб вона не виходила за межі габаритів судна.

Зенітні засоби, що здійснюють прикриття району навантаження від ударів повітряного супротивника, вантажаться на судна в останню чергу, безпосередньо перед посадкою особового складу.

Після розміщення на судні бойова техніка і майно надійне закріплюються щоб уникнути подовжніх і поперечних зсувів під час хитавиці. Кріплення бойової техніки виробляється під керівництвом командирів підрозділів силами екіпажів машин шляхом підклинювання брусами гусениць і коліс, закріплення техніки і майна за рами, кнехти, шпангоути і бімси судна за допомогою дротових, тросових і ланцюгових розтяжок. Необхідні кріпильні матеріали: дріт, цвяхи, скоби, бруски, клини, розтяжки надає порт навантаження.

Посадка особового складу повинна закінчуватися не пізніше чим за 10 хв. до відправлення судна.

Вивантаження бойової техніки ешелону виробляється судновими стрілами чи плавучим краном, із залученням у допомогу працівникам порту і команді судна завнтажно-вивантажних команд ешелону.

Перевезення військ водяним транспортом закінчується з завершенням їхнього вивантаження із судів. Особовий склад, озброєння, бойова й інша техніка і матеріальні засоби зосереджуються в призначеному районі; війська приводяться в повну бойову готовність і, одержавши нову задачу, приступають до її виконання,

г) Перевезення повітряним транспортом.

Під час перевезення військ повітряним транспортом вони менш піддані впливу ЗМУ противника, чим під час перевезення залізничним і водяним транспортом, і забезпечується більш швидке перекидання військ на значні відстані.

Повітряний транспорт не залежить від дорожньої мережі і може застосовуватися не тільки для перевезення військ над своєю територією, але і, здійснивши переліт через лінію бойового зіткнення сторін, для висадження їх на територію в тил противника. Використання повітряного транспорту дозволяє зберегти сили особового складу, зберегти моторесурси бойової техніки, значно зменшити витрату матеріальних засобів, а головне — раптово для противника доставити в зазначений район війська в більш високому ступені бойової готовності, чим при їхньому пересуванні своїм ходом.

Однак, незважаючи на багато переваг перевезень військ повітряним транспортом перед іншими способами пересування, вони не можуть застосовуватися так широко і часто, як, наприклад, марш. Це обумовлено головним чином тим, що для перекидання військ, особливо загальновійськових частин і з'єднань, по повітрю потрібно значна кількість транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту — велика кількість бойових літаків. Крім того, авіації необхідні підготовлені аеродроми чи площадки в районах навантаження і вивантаження військ.

У залежності від обстановки і масштабу військового формування, що перекидається по повітрю, перевезення військ повітряним транспортом може здійснюватися одним чи декількома рейсами. Підрозділ перевозиться одним рейсом, частина і з'єднання — декількома.

Для перевезення військ повітряним транспортом використовуються спеціальні літаки військово-транспортної авіації, пасажирські і вантажні літаки, вертольоти і, можливо, транспортні планери; призначаються аеродроми чи площадки навантаження і вивантаження, кількість яких залежить від задачі військ і складу авіації, приваблюваної до перевезення.

Безпосередня підготовка військ до перевезення повітряним транспортом здійснюється звичайно в районі чекання. У цих районах вони знаходяться нетривалий час перед виходом на аеродроми чи площадки навантаження. Район чекання вибирається на видаленні 5...10 км від місць навантаження підрозділів.

Озброєння, бойова й інша техніка розміщаються в літаках (вертольотах, планерах) з урахуванням черговості їхнього вивантаження і введення в бій. Запаси боєприпасів і пального вантажаться в різні літаки (вертольоти).

Навантаження бойової техніки закінчується не пізніше, ніж за 1 год., посадка особового складу — за 20...30 хв. до вильоту літаків (вертольотів, планерів).

Посадка транспортних засобів на аеродроми чи площадки вивантаження повинна здійснюватися у встановлений час. Висадження особового складу і вивантаження бойової техніки і матеріальних засобів виробляються негайно після того, як літак приземлиться та звільнить посадкову смугу для приземлення наступного літака, а вертоліт чи планер здійснить посадку. Вивантаження виробляється без вимикання двигунів, а літаки, що розвантажилися, негайно злітають.

В міру вивантаження підрозділу з озброєнням, бойовою й іншою технікою, матеріальними засобами без затримок виводяться з аеродромів і площадок вивантаження в райони збору, призначувані не менш чим у 10 км від місць вивантаження.

д) Комбіноване пересування.

Під комбінованим пересуванням військ розуміється таке їх переміщення з одного району в інший чи на зазначений рубіж, при якому сполучаються різні способи пересування. В одних випадках війська можуть застосовувати різні способи пересування одночасно, в інші способи пересування чергуються, послідовно змінюються. При цьому можуть використовуватися всі чи тільки деякі види транспорту. У залежності від масштабу військового формування, дальності його переміщення, характеру комунікацій, наявності і характеру транспортних засобів, використовуваних для пересування, можуть відбуватися: комбінований марш, комбіноване перевезення, сполучення маршу і перевезення.

Комбінований марш при сучасному рівні технічного оснащення військ може застосовуватися підрозділами типу відділення — взвод, рідше рота — батальйон. При такому марші по черзі чи одночасно застосовуються різні способи похідного пересування — на штатній техніці і пішому порядку, узимку — на лижах. Більш великі військові формування комбінований марш у сучасних умовах не роблять, тому що ні в районах бойових дій, ні в глибокому тилу своїх військ пішим порядком вони не пересуваються, а використовують для пересування штатні машини.

Комбіноване перевезення припускає, як правило, послідовне, а іноді й одночасне сполучення перевезення військ різними видами транспорту — залізничним, водяним (морським, річковим) і повітряним. Вона може застосовуватися для переміщення підрозділів і більш великих військових формувань з одного району в іншій.

У сучасних умовах широке поширення може одержати одночасне чи послідовне сполучення маршу і перевезення. Воно може застосовуватися військовими формуваннями будь-якого масштабу. При одночасному сполученні маршу і перевезення одна частина військ пересувається своїм ходом, а інша (танки, важка техніка, машини з малим запасом ходу і низьких швидкостей руху) перевозиться залізничним чи водяним транспортом. При послідовному сполученні марш може передувати перевезенню чи застосовуватися після його закінчення. При пересуванні великого військового формування може застосовуватися як одночасне, так і послідовне сполучення маршу і перевезення військ, а також їхнє чергування.

У складних умовах сучасної війни здатність військ робити пересувань будь-яким способом і на будь-яку відстань, зберігаючи високу боєздатність і готовність з ходу чи після нетривалої підготовки приступати до виконання бойових задач, має особливе значення.

Щоб уміти правильно і швидко завантажувати і вивантажувати бойові, спеціальні і транспортні машини і майно у вагони, на платформи, судна, у літаки, вертольоти і планери, особовий склад усіх підрозділів повинний вивчати і практично відпрацьовувати питання навантаження і посадки на залізничний, водяний і повітряний транспорт, правила кріплення, перевезення і вивантаження з транспортних засобів озброєння, бойовий і інший техніки, матеріальних засобів.

2. МАРШ ПІДРОЗДІЛІВ ППО СВ, ПОРЯДОК ЙОГО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ.

Основний спосіб пересування підрозділів ППО – марш.

Марш – організоване пересування пiдроздiлiв ППО в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж.

Марш може здійснюватися в передбаченні вступу в бiй або без загрози зіткнення з противником, а по напрямку руху – до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. В усіх випадках він здійснюється приховано, як правило, в ніч або в інших умовах обмеженої видимості, а під час бою i в глибокому тилу своїх військ вдень.

Для здійснення маршу підрозділ будує похідний порядок, що повинний забезпечити: високу швидкість руху; постійну бойову готовність і швидке розгортання в бойовий порядок з ходу чи з урахуванням можливості відбиття ударів повітряного противника вогнем у русі і з короткої зупинки; найменшу уразливість від ЗМУ, ВТЗ й ударів з повітря; підтримку стійкого управління підрозділом.

Батарея здійснює марш однією колоною, як правило, у складі дивізіону у готовності до негайного розгортання в бойовий порядок.

Дистанцiя мiж машинами пiдроздiлами) в колонi може бути 25…50 м. Під час руху по польових шляхах та в iнших умовах обмеженої видимості, при ожеледi, по дорогах, якi мають стрiмкi спуски, пiдйоми та повороти, а також під час руху з пiдвищеною швидкістю, дистанцiя мiж машинами (потягами) збiльшується.

При здiйсненнi маршу по вiдкритiй мiсцевостi в умовах загрози застосування противником високоточної зброї дистанцiя збiльшується i може бути мiж машинами 100…150 м, мiж взводами (батареями) 300…400м.

Середня швидкiсть руху без урахування часу на привали може бути: змiшаних колон – 20…25 км/год, автомобiльних колон – 25…30 км/год. При виконаннi батареєю (взводом) самостiйних завдань швидкiсть буде, як правило, збiльшуватися. Величина добового переходу зенітного пiдроздiлу може складати до 250 км для змiшаних колон та до 300 км для автомобiльних колон.

У горах, зимою, лісисто-болотистій мiсцевостi за iнших несприятливих умов середня швидкiсть руху може зменшуватися до 15…20 км/год. Величина добового переходу у цих випадках може складати до 200 км, а в окремих випадках i менше.

В усiх випадках марш повинен здiйснюватися на максимальнiй можливiй в даних умовах швидкостi.

Глибину колони батареї можна визначити по наступній залежності:

де n – кількість машин у колоні;

l – середня довжина машин;

n – 1 – кількість проміжків між машинами;

– дистанція між машинами.

При зупинці (привалі) побудова колони не порушується, БМ, ЗСУ, БМП (БТР), установки (БМ) зупиняються на правому узбіччі на встановленої командиром дистанції, але не ближче 10 м одна від одної. Машини, що у ході переміщення (маршу) відстали, займають своє місце в колоні батареї при зупинках (привалах).

Отримав бойове завдання на марш, командир батареї з’ясовує його, проводе розрахунок часу, віддає необхідні розпорядження по підготовці до маршу; оцінює обстановку, проводить розрахунок маршу, приймає рішення, віддає усний бойовий наказ; дає вказівки по забезпеченню бойових дій на марші; визначає завдання виховної роботи.

При з’ясуванні завдання командир батареї окрiм звичайних питань: вивчає по картi маршрут руху, його протяжнiсть та прохiднiсть, можливi дiї повiтряного противника та до яких дiй бути готовим, мiсця та час привалiв, а також мiсця, час i порядок дозаправлення технiки, приймання їжi особовим складом та поповнення запасiв матерiальних засобiв, витрачених пiд час маршу; оцiнює маршевi можливостi батареї; визначає допустимi швидкостi руху по дiлянкам маршруту i розраховує час руху по кожному з них; оцiнює характер мiсцевостi, умови захисту i маскування на маршрутi, в районах привалiв, вiдпочинку i зосередження; визначає обсяг iнженерного обладнання районiв i проводить iншi необхiднi розрахунки; визначає порядок ведення розвiдки та управлiння на маршi.

При розрахунку часу командир батареї визначає загальний час на підготовку маршу, час прийняття рішення на марш і постановки бойових завдань, віддачі вказівок по бойовому забезпеченню маршу, контролю підготовки до здійснення маршу.

У вказівках на підготовку до маршу командир батареї вказує маршрут і тривалість майбутнього маршу, час готовності до виступу й основні заходи щодо підготовки обслуг і відділень до маршу.

Оцінюючи обстановку, командир батареї визначає віддалення наземного противника, можливість застосування їм ЗМУ, можливий характер дій повітряного противника по колоні батареї на марші, у районах відпочинку, зосередження, можливість застосування противником розвідувально-диверсійних груп.

При оцінці батареї командир вивчає положення, стан, маршові можливості батареї, забезпеченість ракетами, боєприпасами, пальним і іншими матеріальними засобами, а також порядок поповнення ними до початку та у ході маршу.

При оцінці сусідніх підрозділів ППО і авіації командир батареї вивчає положення сусідніх зенітних підрозділів у похідній колоні та районах відпочинку, з яких командних пунктів (пунктів управління), як, з яких рубежів необхідно одержувати оповіщення про повітряного противника, а також порядок забезпечення безпеки польотів своїх літаків і вертольотів.

Оцінку місцевості командир батареї проводить по карті. При цьому він вивчає прохідність доріг по габаритах, спусках, підйомах, радіусах поворотів, вантажопідйомності мостів і переправ, вигідні напрямки для дій повітряного противника, умови спостереження, ведення розвідки і вогню, захисні властивості місцевості, метеорологічні умови, а також визначає можливі місця розгортання на маршруті руху в бойовий порядок.

Крім того, командир батареї оцінює час року, доби і погоди з погляду їхнього впливу на здійснення маршу батареєю.

Однієї з найважливіших робіт, що виконується командиром батареї при здійсненні маршу самостійно, є розрахунок маршу.

Розрахунок маршу полягає в розподілі відведеного на марш часу на висування і відпочинок особового складу батареї та у визначенні часу проходження колонної батареї вихідного пункту і пунктів регулювання.

Вихідними даними для розрахунку маршу є: маршрут руху в новий район розгортання (місце СП (ВП)); величина переходу; час на здійснення маршу; можливі швидкості руху похідної колони батареї по ділянках маршруту; побудова похідного порядку батареї; вихідний пункт і пункти регулювання руху.

Характеристики маршу надані на слайді (Інв. 645у).