Завдання. Завданням LAN 3 було спроектувати схему диспетчерського центру, структура схема зображено на рисунку 2.12

Завданням LAN 3 було спроектувати схему диспетчерського центру, структура схема зображено на рисунку 2.12, тут потрібно було створити 3 VLAN мережі та налаштувати Inter-VLAN routing.

Для адресації хостів потрібно використовувати IP- адресу типу 221.16.Y.0 та маску 255.255.255.0 (Y – номер VLAN’а) у моєму випадку це 10 20 та 30. А хости повинні розташовуватися на таких портах свіча:

Таблиця 2.4 Завдання для диспетчерського центру

№ вар.	VLAN 10 (хости)	VLAN 20 (хости)	VLAN 30 (хости)
	1 4 7 10	11 2 5 8	0 3 6 9

Рисунок 2.12 – Схема диспетчерського центру

Дана схема складається з 7 24 –х портових свічів, 12 хостів та 1 маршрутизатора. Як було дано по умові то потрібно було підключити хости кожної віртуальної мережі до певного порту свіча. І так щоб на кожному свічові було по одному хості з кожної мережі. То таким чином наприклад на 1 свічові я мав хости які між собою не взаємодіють, так як доступ одне до одного мають лише хости одного і тогож самого VLAN’а. Я прописував на кожному хості певну IP – адресу яка відносила той чи інший хост у певну мережу. Це все зображено на Рисунках 2.13, 2.14 і 2.15.

Рисунок 2.13 – Конфігурування хосту VLAN 10

Рисунок 2.14 – Конфігурування хосту VLAN 20

Рисунок 2.15 – Конфігурування хосту VLAN 30

Після того як всі адреси були розставленні. Я приступив до надання імен мережам, та відніс відповідно хости до певних мереж. Я це робив через CLI на свічах. Для першого свіча я прописав команди, для розподілення хостів.

Switch>en

Switch#conf t

Switch(config)#vlan 10

Switch(config-vlan)#name F10

Switch(config-vlan)#vlan 20

Switch(config-vlan)#name F11

Switch(config-vlan)#vlan 30

Switch(config-vlan)#name F12

Switch(config-vlan)#en

Switch(config)#int

Switch(config)#interface fa

Switch(config)#interface fastEthernet 0/4

Switch(config-if)#switchport mod

Switch(config-if)#switchport mode acc

Switch(config-if)#switchport mode access

Switch(config-if)#sw acc

Switch(config-if)#sw access vla

Switch(config-if)#sw access vlan 10

Switch(config-if)#interface fastEthernet 0/1

Switch(config-if)#switchport mode access

Switch(config-if)#sw access vlan 20

Switch(config-if)#interface fastEthernet 0/2

Switch(config-if)#switchport mode access

Switch(config-if)#sw access vlan 30

На даному лістингу видно назви VLAN’ів, та який порт свіча, та якого типу до якої мережі належить

Після даного налаштування можна перевірити як взаємодіють мережі (Рисунок 2.16).

Рисунок 2.16 – Результати налаштування VLAN

Як видно на зображенні хости однакової мережі мають доступ один – до – одного, а різних ні. Щоб це виправити потрібно налаштувати Inter VLAN routing.

Традиційний inter-VLAN routing потребує окремого фізичного інтерфейсу – для кожної VLAN. Одначе, не завжди inter-VLAN routing потребує великої кількості інтерфейсів. Деякі особливості програмного забезпечення дозволяють поділити один фізичний інтерфейс на декілька логічних.

"Router-on-a-stick" – так називається технологія розбиття одного фізичного інтерфейсу на кілька логічних підінтерфейсів. Один фізичний інтерфейс передає трафік між різними VLAN.

Інтерфейс маршрутизатора сконфігурований таким чином, що працює, як транк-з’єднання – у trunk режимі. Маршрутизатор забезпечує inter-VLAN routing шляхом тегування трафіку на транкінговому з’єднанні, використовуючи під інтерфейси.

Під інтерфейси – це множина віртуальних інтерфейсів на одному фізичному інтерфейсі. Конфігуруються програмно, причому, кожен – зі своєю ІР-адресою з відповідної підмережі VLAN. Для обміну даними між VLAN, трафік тегується.

Для цього до схеми я додав маршрутизатор, на якому і налаштував Inter VLAN routing (Записка Б). У записці видно як я розбив один фізичний інтерфейс на кілька логічних, для кожної з мереж. І кожна прописана мною IP – адреса стала Default gateway для кожного VLAN`а. Маршрутизатор та свіч з’єднані також через Trunk з’єднання. Тепер після налаштування Inter VLAN routingу перевіримо доступ до хостів різних VLAN’ів (рисунок 2.17).

Рисунок 2.17 – Перевірка доступу між різними VLAN’ами

Як видно з зображення що ті хости які раніше не могли мати доступ одне до одного, тепер можуть обмінюватися даними завдяки Inter VLAN routingу.

2.4 Організація взаємодії локальних мереж

Після створення всіх локальних мереж, моєю задачею було об’єднати всі 3 мережі. Це я реалізував за допомогою 3-х маршрутизатори та кабелів типу Serial. І так для взаємодії LAN1 - LAN2, я використав Default route як на одному так і на іншому маршрутизаторі (рис. 2.17).

Рис. 2.17– Приклад Default route

Як видно з зображення що ті хости які раніше не могли мати доступ одне до одного, тепер можуть обмінюватися даними завдяки Inter VLAN routingу.