Activity 3. Write a summary of the text in English. Use the phrases from the list given below

МЕХАНІЗМ ДІЯЛЬНОСТІ ООН ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Після другої світової війни під впливом фактів брутального порушення прав людини загальне визнання отримала концепція про необхідність міжнародного співробітництва у цій галузі. У п.3 ст.1 Статуту ООН було проголошено, що одним із завдань Організації Об"єднаних Націй є здійснення спільної діяльності держав-членів ООН, спрямованої на дотримання прав людини, незалежно від раси, статі, мови та релігії. Відповідно до цього положення Україна як один із засновників ООН взяла на себе зобов"язання діяти самостійно або разом з іншими державами для досягнення загальної поваги до прав людини та їх реалізації.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року стверджено перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права і тим самим підтверджено готовність дотримуватися Статуту ООН. У Законі "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р. було зазначено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід"ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Закон про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року підтвердив у ст.6 зобов"язання нашої держави щодо міжнародних угод, підписаних Українською РСР. Наведені міжнародні акти та внутрішньодержавне законодавство переконливо свідчать про те, що Україна братиме діяльну участь у роботі ООН, спрямованій на захист прав людини. Це зобов'язання надає можливість кожній фізичній особі у захисті своїх прав та свобод cпиратися на міжнародні стандарти, вироблені ООН, а у разі відмови національних органів держави захистити ці права і свободи — звертатися до відповідних органів ООН.

Україна ратифікувала і визнала обов"язковими для виконання 14 із 22 найважливіших міжнародних угод із прав людини, розроблених ООН. На Другій всесвітній конференції з прав людини у Відні 1993 р. делегати майже з усіх держав світу визнали, що сьогодні сформовано головні міжнародні стандарти прав людини і головне завдання ООН полягає у підвищенні ефективності механізму міжнародного захисту прав людини.

Таким чином, у рамках ООН сьогодні діє міжнародний механізм захисту прав людини. Відповідно до ст.13 Статуту ООН Генеральна Асамблея ООН провадить дослідження і дає рекомендації щодо здійснення і поважання прав людини. Хоча ці резолюції і мають рекомендаційний характер, але держави-члени ООН, як правило, виконують їх. Генеральна Асамблея ООН також приймає і відкриває для ратифікації державами-членами конвенції, що закріплюють міжнародні стандарти прав людини. У цій діяльності Генеральній Асамблеї допомагає Економічна і соціальна рада, яка у відповідності зі ст.68 Статуту ООН створила дві функціональні комісії — Комісію з прав людини із Підкомісією для запобігання дискримінації і захисту меншин та Комісію із становища жінок.

Комісія з прав людини обирається Економічною і соціальною радою з 43 представників держав-членів ООН строком на 3 роки. Членом Комісії з прав людини неодноразово обиралась Україна з огляду на її активну працю у виробленні міжнародних угод у галузі прав людини. Комісія з прав людини збирається щороку на свої сесії і обговорює найважливіші питання міжнародного захисту прав людини. Крім вироблення проектів конвенцій для Генеральної Асамблеї ООН, вона розглядає факти брутальних та масових порушень прав людини. Так, було розглянуто і засуджено політику апартеїду у Південно-Африканській Республіці, факти порушення прав людини у Сальвадорі, Чилі, на Кубі, стан прав людини у Китайській Народній Республіці тощо.

У 1970 р. повноваження Комісії з прав людини було розширено, і вона почала розглядати індивідуальні скарги, заяви адвокатів і міжнародних недержавних організацій про випадки брутальних порушень прав людини. Ці скарги адресуються до Секретаріату ООН у Нью-Йорку, який передає їх до робочої групи Підкомісії. Якщо автор скарги не дає письмової згоди на те, щоб його ім"я було назване, прізвище та адреса скаржника тримаються у таємниці. Робоча група розглядає скарги з точки зору їх відповідності вимогам, прийнятим ООН (головною з них є зазначення своєї особи —анонімні скарги не розглядаються), і передає їх у Підкомісію для обговорення.

Останнім часом створено нові механізми міжнародного контролю за дотриманням конвенцій з прав людини. Державами-учасницями створено такі конвенційні органи: Комітет з ліквідації расової дискримінації, створений відповідно до Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р. (Україна є учасницею цієї конвенції з 7 квітня 1969 р.); Комітет з прав людини, створений згідно з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. (Україна є учасницею цього Пакту з 19 жовтня 1973 р.); Комітет із ліквідації дискримінації щодо жінок, створений відповідно до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р. (Україна — учасниця цієї Конвенції з 3 вересня 1981 р.); Комітет проти катувань, створений відповідно до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання від 10 грудня 1984 р. (Україна є учасницею цієї Конвенції з 26 червня 1987 р.); Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, створений згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. та Комітет із прав дитини.