Схеми та визначення. Поведінка людини– це сукупність (система) взаємозалежних діянь (дій, бездіяльності), реакцій людини

Поведінка людини – це сукупність (система) взаємозалежних діянь (дій, бездіяльності), реакцій людини, спрямованих на досягнення певного результату.

Поведінка поза сферою права правом не оцінюється і регулюється іншими (насамперед, моральними) соціальними нормами (наприклад, відносини любові, дружби, поваги до старшого і т.д.).

Юридично байдужна поведінка також правом не оцінюється і не регулюється, насамперед, в силу того, що вона і не вимагає правового опосередкування. При цьому, вона може і не піддаватися впливу з боку інших соціальних норм (наприклад, захоплення спортом, музикою і т.д.).

Поведінка в сфері права через свою важливість має потребу в правовій оцінці та характеризується наступними ознаками:

- соціальна значимість (впливає на стан суспільних відносин і суспільства в цілому, викликає певну реакцію з боку інших людей);

- інтелектуально-вольовий характер (суб'єкт усвідомлює свою поведінку і контролює її);

- правова регламентація (регулюється нормами права);

- здійснюється у сфері, підконтрольній державі (держава за допомогою правотворчої та правозастосовчої діяльності впливає на поведінку суб'єктів, а також виступає гарантом права);

- викликає певні (позитивні або негативні) юридичні наслідки.

Зловживання правом- це вид поведінки в сфері права (правової поведінки), яка зовні відповідає діючим правовим нормам, але заподіює шкоду правам і законним інтересам інших осіб, держави, суспільства.

Неправомірна поведінка – це соціально-шкідлива поведінка особи, яка не відповідає нормам права.

Об'єктивно-протиправна дія – це суспільно-шкідливе, протиправне діяння неделіктоздатного (через малолітства, психічне захворювання, слабоумство і т.д.) суб'єкта, що виключає застосування до нього юридичної відповідальності (тобто містить всі ознаки правопорушення, крім винного, деліктоздатного суб'єкта).

Вина – це соціально-шкідливе, протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність (цивільно-правова, адміністративна, дисциплінарна, матеріальна та ін.).

Злочин - це соціально-небезпечне, протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної (осудної) особи, за яке передбачена кримінальна відповідальність.

Соціально-активна правомірна поведінка характеризується високим ступенем правової активності та відповідальності особи, що не тільки знає правові приписи, але і активно реалізує їх у своїй поведінці, прагнучи досягти максимального ефекту.

Законослухняна правомірна поведінка характеризується трохи меншим, у порівнянні із соціально-активною поведінкою, ступенем правової активності та проявляється у свідомому підпорядкуванні осіб вимогам правових приписів (насамперед, це стосується зобов’язань і заборон).

Звична правомірне поведінка являє собою вид правомірної поведінки, яка здійснюється через звичку (багаторазове повторення).

Конформістська правомірна поведінка характеризується прагненням особи пристосуватися до зовнішніх обставин, до навколишнього середовища, діяти за принципом: «Як всі, так і я», що свідчить про низький рівень правосвідомості та правової активності.

Маргінальна правомірна поведінка характеризується підпорядкуванням особи вимогам правових норм, але не через високий ступінь усвідомлення необхідності такої поведінки, а з урахуванням інших (негативних) мотивів – страху перед покаранням, осудом з боку оточення або з міркувань вигоди.

Склад правомірної поведінки – сукупність елементів, необхідних і достатніх для кваліфікації діяння як правомірного.

Склад правопорушення – це сукупність елементів, необхідних і достатніх з погляду чинного законодавства для кваліфікації діяння як правопорушення.

Суб’єкт правопорушення – фізична або юридична особа, наділена деліктоздатністю.

Об'єкт правопорушення –правовідносини, що охороняються законом, з приводу матеріальних і нематеріальних благ, яким правопорушенням заподіюється шкода.

Суб'єктивна сторона характеризує внутрішню сторону правопорушення і виражається, насамперед, у психічному ставленні особи до свого діяння і його наслідків.

Об'єктивна сторона характеризує зовнішню сторону правопорушення і виражається, насамперед, у самому протиправному діянні, його соціально шкідливих наслідках і причинно-наслідковому зв'язку між ними.

Відповідальність – це міра соціальних вимог, запропонованих індивіду (колективному суб'єкту) державою та суспільством.

Проспективний аспект відповідальності пов'язаний із сучасною та майбутньою належною (відповідальною) поведінкою.

Ретроспективний аспект відповідальності пов'язаний з минулою «неналежною» (безвідповідальною) поведінкою.

Ретроспективний аспект відповідальності має переважне значення для поновлення порушених суб'єктивних прав, оцінки невиконання обов'язків, відшкодування виновно заподіяного збитку, примусу порушника до претерпівання несприятливих для нього наслідків і т.п.

Юридична відповідальність(ретроспективний аспект) – це обов'язок правопорушника претерпіти несприятливі правові наслідки (примусові заходи) у встановленому процесуальному порядку.

Державний примус(у широкому сенсі) - це частина сутності держави, що виражається поєднанням управління та примусу.

Державний примус(у вузькому сенсі) - це міра несприятливих наслідків, яка передбачена правовою нормою (санкцією) і встановлена для правопорушника (таким чином реалізуються функції юридичної відповідальності).