Які групи якостей характеризують сучасного менеджера?

1) особисті, адміністративні, професійні;

2) професійні, особисті, ділові;

3) ділові, психологічні, професійні;

4) особисті, ділові, адміністративні.

70. У процесі управління перед менеджерами стоїть така проблема:

1) задоволення купівельного попиту;

2) скорочення чисельності працюючих;

3) обґрунтування управлінських рішень;

4) вибір кращих інвестиційних проектів.

71. Менеджери, які розробляють довгострокові плани, встановлюють цілі, адаптують організацію до змін, управляють внутрішніми і зовнішніми відносинами, це:

1) менеджери нижчого рівня;

2) менеджери середнього рівня управління;

3) менеджери вищого рівня управління;

4) менеджери технічного рівня.

72. До професійних якостей керівника належать:

1) високий рівень освіти, виробничий досвід, прагнення до постійного самовдосконалення;
2) високий рівень освіти, фізичне і психологічне здоров’я, виробничий досвід;
3) доброзичливе відношення до людей, вміння планувати свою роботу, виробничий досвід;
4) вміння планувати свою роботу, впевненість у собі, оптимізм.

73. До особистих якостей керівника належать:

1) високий рівень освіти, виробничий досвід, прагнення до самовдосконалення;
2) доброзичливе відношення до людей, вміння планувати свою роботу, виробничий досвід;
3) фізичне і психологічне здоров’я, доброзичливе відношення до людей, впевненість у собі;

4) високий рівень освіти, фізичне і психологічне здоров’я, виробничий досвід.

74. Суб’єкт праці менеджера:

1) сам менеджер;

2) підпорядкований працівник, колектив працівників;

3) дипломований фахівець;

4) людина з практичним досвідом роботи.

75. Об’єкт праці менеджера:

1) сам менеджер;

2) праця підпорядкованих працівників;

3) дипломований фахівець;

4) людина з практичним досвідом роботи.

76. Предмет праці менеджера:

1) робоче місце менеджера;

2) інформація, необхідна для розробки і ухвалення управлінських рішень, стосунки людей;

3) неофіційна інформація;

4) підпорядковані працівники.

77. Засоби праці менеджера:

1) інтелект, знання та вміння людей, задіяних у процесі виконання поставлених цілей;

2) підпорядкований працівник, колектив працівників;

3) дипломований фахівець;

4) людина з практичним досвідом роботи.

78. Результат (продукт) праці менеджера:

1) організоване робоче місце менеджера;

2) інформація, необхідна для розробки і ухвалення управлінських рішень;

3) підготовлені та ухвалені управлінські рішення, підписані документи;

4) дисципліна підпорядкованих працівників.

79. Види управлінської праці як розумової праці:

1) евристична, адміністративні, оперативна;

2) розумова, фізична;

3) важка, легка;

4) складна, проста.

80. Менеджер організовує свою працю за такими напрямами:

1) організація робочого місця і робочого часу;

2) вивчення зарубіжного досвіду управління;

3) залучення працівників до розробки і прийняття рішень;

4) управління виробничою діяльністю організації, управління підлеглими, управління собою.

81. Посадові обов’язки, права, відповідальність менеджера конкретизуються в:

1) статуті підприємства;

2) положенні про оплату праці;

3) колективному договорі;

4) посадових інструкціях.

82. Основні дані про структурний підрозділ підприємства містяться в:

1) статуті підприємства;

2) положенні про структурний підрозділ;

3) колективному договорі;

4) положенні про службу.

83. Основні дані про підприємство містяться в:

1) статуті підприємства;

2) положенні про структурний підрозділ;

3) колективному договорі;

4) положенні про службу.

84. Основні дані про службу підприємства містяться в:

1) статуті підприємства;

2) положенні про структурний підрозділ;

3) колективному договорі;

4) положенні про службу.

85. Відповідальність за організацію в цілому несуть:

1) керівники виробничих підрозділів;

2) працівники організації;

3) керівники найвищого рівня;

4) фахівці.

86. Специфіка і зміст праці менеджера залежить від:

1) рівня управління, на якому він знаходиться;

2) фахової підготовки;

3) практичного досвіду роботи;

4) оточення.

87. Перспективні, стратегічні рішення приймають:

1) керівники виробничих підрозділів;

2) працівники організації;

3) керівники найвищого рівня;

4) фахівці.

88. Специфічна особливість діяльності менеджера:

1) уміння відпочивати;

2) інтелектуальний, творчий характер праці;

3) монотонність праці;

4) правильна відповідь відсутня.

89. Специфічна особливість діяльності менеджера:

1) нормований робочий день;

2) монотонність праці;

3) необхідність постійного контакту з іншими людьми;

4) правильна відповідь відсутня.

90. Специфічна особливість діяльності менеджера:

1) не нормований робочий день;

2) нормований робочий день;

3) уміння відпочивати;

4) монотонність праці.

91. Специфічна особливість діяльності менеджера:

1) регламентовані перерви на відпочинок;

2) керівна роль в організації, висока моральна і адміністративна відповідальність;

3) монотонність праці, нормований робочий день;

4) правильна відповідь відсутня.

ТЕМА 6

«КЛАСИФІКАЦІЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ У СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ»

92. Функції планування, організування, контролювання, мотивування, становлять менеджменту:

1) філософію;

2) проблеми;

3) процес;

4) цілі;

93. До загальних функцій управління організацією належать:

1) прогнозування, планування, організування, мотивування, координування, контролювання;

2) планування, організування, спеціалізація, мотивування, контролювання;

3) маркетинг, планування, організування, мотивування, контролювання;

4) організування, планування, мотивування, контролювання;

94. Процес управління складається з наступних функцій:

1) планування, прогнозування, аналіз;

2) планування, організація, аналіз, мотивація;

3) планування, організація, мотивація, контроль;

4) організація, мотивація, контроль;

95. Головним завданням планування є:

1) забезпечення єдиного напрямку зусиль усіх членів організацій;

2) передбачення майбутнього стану організацій;

3) контроль за реалізацією заходів;

4) отримання доходу;

96. Головною метою мотивації є:

1) досягнення працівниками задоволення від роботи;

2) зменшення видатків на оплату праці;

3) виконання членами організації роботи у відповідності із делегованими обов’язками;

4) отримання винагороди;

97. Школа наукового управління в мотивації вбачала:

1) моральне стимулювання підлеглих шляхом похвали;

2) пропозицію надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля;

3) створення відповідних очікувань у підлеглих;

4) покращення психологічного клімату в колективі;

98. Контроль – це:

1) постійний нагляд за виконанням роботи;

2) процес забезпечення досягнення мети;

3) вчинення дій з виправлення ситуації;

4) встановлення стандартів;

99. В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:

1) планування, організація, мотивація, контроль;

2) організація, планування, контроль, мотивація;

3) планування, організація, контроль, мотивація;

4) організація, контроль, мотивація, планування.

ТЕМА 7

«УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ: СУТНІСТЬ ТА ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ»

100. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1) системою стосунків, що склалася в колективі;

2) ситуацією, в якій опинилась організація;

3) досконалістю володіння менеджером прийомами управління;

4) досконалістю володіння менеджером методами управління;

101. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про орга­нізацію як:

1) закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

2) відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

3) систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;

4) закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

102. Створення науковою фундаменту, що замінює собою старі, тра­диційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кож­ного її елементу — це одне з основних положень школи:

1) науки управління;

2) адміністративної;

3) наукового управління;

4) поведінкової;

103. До якої функції підприємництва належить діяльність, пов'язана із сприянням процесу продукування нових технічних, організаційних та управлінських ідей, проведення науково-дослідних робіт та розробок, впровадження інновацій:

1) новаторської;

2) господарської;

3) соціальної;

4) організаційної;

104. Школа управління, що прагне використовувати у науці управлін­ня методи й інструментарій точних наук, — це:

1) адміністративна школа;

2) школа кількісного підходу до управління;

3) раціоналістична школа;

4) школа наукового управління;

105. Підхід до науки управління з точки зору кількісних методів виник:

1) в 50-ті роки XX століття;

2) в 20-ті роки XX століття;

3) у 70-ті роки XX століття;

4) у 80-ті роки XX століття;

106. Кому належить вислів: «Менеджмент — це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб»:

1) Е. Мейо;

2) М. П. Фоллет;

3) Ф. Тейлору;

4) Г. Форду;

107. Основоположником процесуального підходу в управлінні вва­жають:

1) А. Маслоу;

2) Ф. Тейлора;

3) А. Файоля;

4) Е. Мейо;

108. Управлінські задачі вирішувала за допомогою економіко-математичних методів і моделей:

1) школа наукового управління;

2) адміністративна школа управління;

3) школа науки управління;

4) школа системного управління школа емпіричного управління;

Центром вчення стали такі принципи управління індивідуальною працею робітників: науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

1) Ф. Тейлора;

2) А. Сміта;

3) А. Файоля;

4) Е. Мейо;

110. Назвіть, хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче:

1) А. Сміт;

2) М. Туган-Барановський;

3) Г. Емерсон;

4) А. Файоль;

111. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

1) єдиновладдя;

2) єдності дій;

3) підпорядкованості інтересів;

4) скалярного ланцюга;

112. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1) справедливості;

2) централізації;

3) підпорядкованості інтересів;

4) корпоративного духу;

113. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скаляр­ного ланцюга — це принцип:

1) підпорядкованості інтересів;

2) скалярного ланцюга;

3) справедливості;

4) централізації;

114. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:

1) методи управління;

2) принципи управління;

3) функції управління;

4) стилі управління;

115. До економічних методів управління не належить:

1) преміювання;

2) система податків;

3) підвищення по службі;

4) штрафні санкції;

116. До адміністративних методів управління помилково віднесено:

1) посадові інструкції;

2) розпорядження;

3) накази;

4) присвоєння почесного звання;

117. Наука управління передбачає наступний науковий підхід:

1) системний

2) аналітичний

3) математичний

4) процесний

118. Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:

1) процесний

2) системний

3) економічний

4) прогнозтичний

119. Послідовність в якій виконуються основні функції менеджменту – наступна:

1) планування, організація, мотивація і контроль

2) організація, планування, мотивація і контроль

3) планування, мотивація і контроль. організація

4) організація, планування, мотивація і контроль

120. Послідовність етапів процесу управління:

1) ціль, проблема, ситуація, рішення.

2) проблема, ціль ситуація, рішення.

3) проблема, ситуація, ціль рішення.

4) проблема, ситуація, рішення. ціль

121. До соціально-психологічних методів управління помилково від­несено:

1) усні розпорядження;

2) нагородження похвальною грамотою;

3) почин і новаторство;

4) обмін досвідом;

122. Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Який метод менеджменту при цьому слід використовувати:

1) організаційного впливу.

2) адміністративного впливу

3) економічного впливу

4) цивільно-процесуального впливу

123. До якої функції підприємництва відноситься діяльність, пов'язана з ефективним використанням трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів:

1) новаторської;

2) господарської;

3) соціальної;

4) організаційної;

124. Метод соціального регулювання передбачає:

1) контроль за діяльністю адміністрації організації

2) контроль за діяльністю соціальних виплат

3) контроль за розподілом грошових коштів

4) контроль за діяльністю робітників в організації

125. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг − це:

1) правові акти;

2) правові норми;

3) правові відносини;

4) договірні відносини;

126. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників − це:

1) організаційні методи управління;

2) оперативно-розпорядчі методи управління

3) економічні методи управління

4) адміністративні методи управління

127. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо­го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп­равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, − це:

1) організаційні методи управління

2) оперативно-розпорядчі методи управління

3) економічні методи управління

4) адміністративні методи управління

128. Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:

1) інституційному рівні управління

2) середньому рівні управління

3) нижчому рівні управління

4) із залученням усіх працівників організації

129. Завдання, що пов'язані з техніко-технологічною стороною фун­кціонування виробництва, не включають:

1) освоєння нової техніки

2) реконструкцію виробничих цехів

3) реорганізацію структури управління

4) модернізацію існуючого обладнання

130. До функцій управлінського рівня управління відносяться:

1) щоденні операції й дії;

2) координація роботи структурних підрозділів організації;

3) довгострокове планування;

4) зв'язки організації із зовнішнім середовищем;

131. Рішення, що характеризуються значним ступенем новизни, не­повнотою інформації щодо суті проблеми, неможливістю виділення із них стандартних елементів і для прийняття яких найбільш придатні евристич­ні методи, відносять до класу:

1) неструктурованих

2) структурованих

3) запрограмованих

4) слабоструктурованих

132. Раціональна технологія прийняття управлінського рішення не включає наступні етапи:

1) діагностика проблеми

2) визначення критеріїв та обмежень

3) вибір рішення

4) реалізація рішення

133. Спосіб упорядковування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структурування, визначаються цілі, встановлюються вза­ємозв'язки і залежності елементів проблем, а також чинники та умови, що впливають на їхнє вирішення, — це:

1) системний аналіз

2) метод сценаріїв

3) морфологічний аналіз

4) платіжна матриця

134. До методів генерації ідей не належить:

1) метод інверсії

2) метод аналогії

3) метод елімінування

4) морфологічний аналіз

135. До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не на­лежить:

1) метод контрольних запитань

2) дерево рішень

3) методи оптимізації

4) платіжна матриця

136. До методів реалізації рішення належить:

1) дерево рішень;

2) факторний аналіз

3) мережний графік

4) метод сценаріїв

137. Методи прогнозування не застосовують для:

1) оцінки рівня майбутнього попиту на продукцію

2) оцінки рівня інфляції

3) оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства

4) оцінки потреб у запасах

138. До методів економічного аналізу не відносять:

1) метод порівняння

2) метод групувань

3) індексний метод

4) метод інверсії

139. Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:

1) Методи соціальної спадковості

2) Методи управління організованими групами

3) Адміністративні методи

4) Методи організаційного регламентування

140. Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:

1) Накази

2) Розпорядження

3) Інструкції

4) Статути

141. Вираження вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру - це:

1) Інструкції

2) Накази

3) Розпорядження

4) Службова записка

142. До якого типу управління належать управління, що являє собою систему заходів, спрямовану на задоволення економічних потреб:

1) Політичне

2) Соціальне

3) Економічне

4) Державне

143. Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:

1) Технологічних методів

2) Адміністративних методів

3) Економічних методів

4) Управлінських методів

144. Сукупність функцій, орієнтованих на ефективне використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів із метою досягнення цілей організації, — це:

1) управління;

2) менеджмент;

3) підприємництво;

4) бізнес;

145. Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:

1) Положення, статуту, постанов и

2) Інструкції, постанови

3) Статуту, інструкції, постанови

4) Постанови, наказу

146. Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення:

1) Контурне

2) Структуроване

3) Алгоритмічне

4) Організаційне

147. Рішення, які потребують певною мірою нових ситуацій, вони в середині неструктуровані або пов'язані з невідомими чинниками:

1) Алгоритмічні

2) Запрограмовані

3) Незапрограмовані

4) Інтуїтивні

148. Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:

1) Організаційне рішення

2) Запрограмоване рішення

3) Раціональне рішення

4) Рішення, що ґрунтується на судженнях

149. Завдання керівника на цьому етапі процесу прийняття рішення полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення:

1) Діагностика проблеми

2) Реалізація рішення

3) Контроль за виконанням рішення

4) Виявлення обмежень та визначення альтернатив

150. Вид управлінського рішення, яке гранично жорстко регламентує діяльність підлеглих і практично виключає їх ініціативу:

1) Контурне

2) Структуроване

3) Алгоритмічне

4) Організаційне

151. Властивість притаманна організації, що означає переривність, виділеність складових та відображає поелементний, поетапний підхід до її проектування, формування та функціонування, - це:

1) Дискретність;

2) Циклічність;

3) Оперативність;

4) Цілеспрямованість;

152. Єдиний на сьогодні систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх ефективно порівнювати:

1) Моделювання

2) Формулювання гіпотези

3) Прогнозування

4) Економічний аналіз

153. У випадку, коли треба з'ясувати найважливіші чинники, що впливають на прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби, застосовують:

1) Моделі управління запасами

2) Теорію ігор

3) Модель лінійного програмування

4) Імітаційне моделювання

154. Ці моделі використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них, щоб збалансувати витрати у випадку їх занадто великої чи малої кількості:

1) Моделі теорії черг

2) Моделі управління запасами

3) Теорія ігор

4) Платіжна матриця

155. Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб:

1) Моделі теорії черг

2) Моделі управління запасами

3) Модель лінійного програмування

4) Імітаційне моделювання

156. Схематичне зображення проблеми прийняття рішення:

1) Дерево рішень

2) Платіжна матриця

3) Графік беззбитковості

4) Модель лінійного програмування

157. Один з методів статистичної теорії рішень, який корисний за умови, якщо керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей:

1) Моделі теорії черг

2) Платіжна матриця

3) Графік беззбитковості

4) Модель лінійного програмування

158. Метод, у якому використовують накопичений в минулому досвід і поточні передбачення щодо майбутнього для визначення рішення:

1) Прогнозування

2) Платіжна матриця

3) Імітаційне моделювання

4) Економічний аналіз

159. Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об'єктивних обставин, що невідомі або мають випадковий характер:

1) Метод платіжної матриці

2) Метод "дерева рішень"

3) Метод теорії статистичних рішень

4) Метод теорії ігор

160. Кількісні методи прогнозування можна використовувати, якщо:

1) Інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірної залежності між змінними

2) Є переконаність, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому

3) Результати одного рішення впливають на наступні рішення

4) Керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей

161. Згідно з якою моделлю організація визначається як об'єктивний, самовдосконалюваний процес, у якому наявний суб'єктивний елемент:

1) механістичною;

2) інституціональною;

3) соціотехнічною;

4) кібернетичною;

162. Організації, які являють собою об'єднання працівників з метою одержання прибутку, - це:

1) холдинги;

2) кооперативи;

3) товариства;

4) асоціації або спілки;

163. Управлінські рішення класифікуються за часом дії на:

1) Стратегічні, тактичні, оперативні

2) Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні

3) Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні

4) Оптимальні, раціональні

164. Управлінські рішення класифікуються за напрямом впливу на:

1) Стратегічні, тактичні, оперативні

2) Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування

3) Планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні

4) Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні

165. До якої функції підприємництва відноситься діяльність, пов'язана з ефективним використанням трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів:

1) Новаторської

2) Господарської

3) Соціальної

4) Організаційної

166. До функцій технічного рівня управління відносяться:

1) Щоденні операції й дії

2) Координація роботи структурних підрозділів організації

3) Довгострокове планування

4) Зв'язки організації із зовнішнім середовищем

167. До функцій управлінського рівня управління відносяться:

1) Щоденні операції й дії

2) Координація роботи структурних підрозділів організації

3) Довгострокове планування

4) Зв'язки організації із зовнішнім середовищем

168. До функцій інституційного рівня управління відносяться:

1) Щоденні операції й дії

2) Координація роботи структурних підрозділів організації

3) Довгострокове планування

4) Безпосереднє використання матеріальних ресурсів

169. Менеджери низової ланки управління відповідають за:

1) Керівництво функціональними підрозділами

2) Визначення цілей і стратегій організацій.

3) Безпосереднє використання матеріальних ресурсів

4) Управління маркетингом

170. Топ- менеджери відповідають за:

1) Керівництво функціональними підрозділами

2) Визначення цілей і стратегій організацій

3) Безпосереднє використання матеріальних ресурсів

4) Контроль за виконанням виробничих завдань

ТЕМА 8

«ФУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ»

171. Планування - це:

1) вміння визначити завдання, вибрати виконавців для їх реалізації і методи досягнення поставлених цілей

2) вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей

3) вміння передбачити майбутні результати

4) оцінка можливості здійснення прогнозів при наявних ресурсах

172. До принципів планування не відносять:

1) принцип синергізму

2) принцип участі

3) принцип гнучкості

4) принцип точності

173. Головна відмінність стратегічного планування від інших методів планування полягає у наступному:

1) планова робота націлена на майбутнє, а не описує поточну ситуацію

2) стратегічний план є детермінованим

3) у системі стратегічного планування є припущення про те, що майбутнє можна передбачити тільки за результатами минулого

174. Аналіз внутрішнього потенціалу підприємства не включає:

1) оцінку маркетингових зусиль

2) оцінку фінансового становища

3) оцінку напрямків використання прибутку

4) оцінку організаційної культури

175. Великі масштаби виробництва є сильною стороною підприємс­тва, що дозволяє скористатися такими зовнішніми можливостями:

1) поява прогресивної технології;

2) зменшення ставок мита на експорт продукції, що випускається фірмою

3) підвищення рівня доходів населення

4) поява продукту-замінника

176. До слабких сторін підприємства не можна віднести:

1) застарілу технологію

2) відсутність управлінського таланту і глибокого бачення проблеми у вищого керівництва

3) здатність фінансувати необхідні зміни у стратегії

4) відсутність ефективної системи контролю

177. Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:

1) організаційне рішення.

2) запрограмоване рішення.

3) раціональне рішення.

4) рішення, що ґрунтується на судженнях.

178. До стратегій концентрованого зростання не відносять:

1) стратегію розвитку продукту

2) стратегію збору врожаю

3) стратегію розвитку ринку

4) стратегію зміцнення позицій на ринку через інтенсифікацію маркетингових зусиль

179. Стратегія, що передбачає пошук можливостей зростання на існу­ючому ринку за рахунок нової продукції, яка вимагає нової технології, —це стратегія:

1) розвитку продукту

2) відтинання зайвого

3) вертикальної інтеграції

4) горизонтальної диверсифікації

180. Стратегія виробництва, що дозволяє за рахунок нижчих цін на продукцію зайняти більшу частину ринку, — це:

1) стратегія досягнення лідерства у мінімізації витрат

2) стратегія фіксації певного сегмента ринку і концентрації на ньому зусиль фірми;

3) стратегія інтегрованого зростання

4) стратегія стабільності

181. До принципів управлінського планування не належить:

1) принцип ефективності;

2) принцип повноти;

3) принцип економічності;

4) принцип безперервності;

182. Дж. Томпсон і Стрікланд запропонували спосіб вибору стратегії фірми залежно від:

1) ринкових позицій фірми і темпів економічного розвитку країни

2) конкурентних позицій фірми і рівня стабільності ринку

3) конкурентних позицій фірми і її фінансових можливостей

4) конкурентоспроможності фірми і конкурентоспроможності її продукції

183. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг — це:

1) правові акти

2) правові норми

3) правові відносини

4) юридичні відносини

184. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників то­що — це:

1) організаційні методи управління

2) оперативно-розпорядчі методи управління

3) економічні методи управління

4) адміністративні методи управління

185. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничого процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату управління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, - це:

1) організаційні методи управління

2) оперативно-розпорядчі методи управління

3) економічні методи управління

4) адміністративні методи управління

186. Для якого етапу життєвого циклу організації характерні великі масштаби, механічна вертикальна структура, посилення централізації, збільшення навантаження на топ-менеджерів, формалізація діяльності:

1) Середнього віку

2) Зрілості

3) Юності

4) Старіння

187. До суб’єктів планування належить:

1) Розподіл ресурсів та резервів

2) Розробка стандартів та нормативів

3) Планові відділи та організації

4) Виробнича, фінансова, інноваційна та інша діяльність організації

188. Які види планів виокремлюються за класифікаційною ознакою предмет планування:

1) Загальне планування підприємства організації

2) Планування процесів

3) Планування по галузях діяльності

4) Планування проектів

189. Генеральні плани, які містять установлення цілей організації, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінку стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії бізнесу, - це:

1) Стратегічні плани

2) Тактичні плани

3) Оперативні плани

4) Організаційні плани.

190. До методів організаційного планування не належить:

1) Метод послідовного опису операцій

2) Графіки виконання

3) Метод сітьового планування та управління

4) Постійний оперативний план

191. До методів розробки планів не відносять:

1) Психологічні методи

2) Балансовий метод

3) Нормативний метод

4) Математичні методи

192. Комплекс планів праці менеджерів, виконання яких забезпечує реалізацію економічних, виробничих, технічних, соціальних та інших планів діяльності, належить до:

1) Економічного планування

2) Організаційного планування

3) Тактичного планування

4) Операційного планування.

193. До принципів управлінського планування не належить:

1) Прицип ефективності

2) Принцип повноти

3) Принцип економічності

4) Принцип безперервності.

194. Плани робіт, які виконуються особисто менеджером, - це:

1) Регламентування службових обов'язків

2) План праці менеджера

3) Планування видів робіт і робочого часу

4) Делегування окремих робіт

195. Оперативне планування передбачає:

1) Формування сіткового графіка

2) Вибір стратегії бізнесу

3) Визначення цілей організації

4) Бюджетне планування

196. Поточне планування передбачає:

1) Формування сіткового графіка

2) Вибір стратегії бізнесу

3) Визначення цілей організації

4) Бюджетне планування

197. Стратегічне планування передбачає:

1) Формування сіткового графіка

2) Формування поточного плану

3) Встановлення місії та цілей організації

4) Бюджетне планування

198. Тактичне планування включає такі різновиди:

1) Стратегічне планування

2) Поточне й оперативне планування

3) Вибір стратегії бізнесу й бюджетування

4) Вибір стратегії бізнесу й оперативне планування

199. До адміністративних важелів досягнення планових показників належать:

1) Оперативні плани

2) Поточні плани

3) Контроль

4) Почасова форма оплати праці

ТЕМА 9

«ФУНКЦІЯ ОРГАНІЗУВАННЯ В МЕНЕДЖМЕНТІ»

200. Ключовими поняттями організаційної структури є:

1) елементи; зв'язки; рівні; повноваження

2) підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження

3) організаційні одиниці; механізми координації; повноваження

4) рівні; елементи; зв'язки; субординація; повноваження

201. Назвіть, у якій структурі управління найвищий рівень централізації:

1) лінійній

2) матричній

3) мережній

4) функціональній

202. Зазначте, у якій структурі управління порушується принцип єди­новладдя:

1) дивізійній

2) проектній

3) лінійній

4) функціональній

203. Визначте, яка структура управління передбачає створення фун­кціональних служб при лінійних керівниках:

1) лінійна

2) лінійно-штабна

3) матрична

4) функціональна

204. Вкажіть, яка організаційна структура забезпечує високу гнуч­кість фірми при виробництві нею продукції з коротким життєвим циклом:

1) лінійно-функціональна

2) лінійно-штабна

3) матрична

4) функціональна

205. Визначте, яка з перелічених характеристик не належить бюрок­ратичній системі управління:

1) чіткий поділ праці

2) ієрархічність рівнів управління, при якому кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкоряється йому

3) наявність тимчасових структур, що створюються для розв'язання конкретного завдання

4) наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різних завдань

206. Процес передавання керівником частини своєї роботи та необхідних для її виконання повноважень підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання, - це:

1) відповідальність;

2) діапазон контролю;

3) координація робіт;

4) делегування повноважень;

207. Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру:

1) на базі стратегічних одиниць бізнесу

2) лінійно-функціональну

3) холдингову

4) конгломератну

208. Кількість працівників, що безпосередньо підпорядковуються конкретному керівникові, - це:

1) відповідальність;

2) діапазон контролю;

3) координація робіт;

4) делегування повноважень;

209. Зазначте, у якій організаційній структурі домінують вертикальні інформаційні потоки:

1) лінійно-штабній

2) лінійній

3) функціональній

4) дивізійній

210. Дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціаль­но-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:

1) матрична структура

2) конгломератна структура

3) дивізіональна структура

4) проектно-цільова структура