Проголошення Української незалежної держави

16 липня ТІ90 р, Нерховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний іуіичнчііцч України, яка мала величезне значення для подальшої боротьби II Державну незалежність. Декларація проголошувала верхопені.шп, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, недоторканність І незмінність кордонів, право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством, самостійне створення банківської, цінової, фінансової, митної і податкової систем.

Україна заявила про права на власні збройні сили, внутрішні війька та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді. У Декларації наголошувалося, що відносини з іншими республіками Україна має намір будувати на основі договорів, укладених на принципі рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи, та зазначалося, що принципи Декларації про державний суверенітет України використовується для укладення союзного договору.

Важливим політичним кроком у національному відродженні України було прийняті Закону «Про економічну самостійність Української РСР».

Як показав подальший розвиток подій, принципи Декларації були несумісні з новим союзним договором, який розроблявся кремлівським керівництвом, щоб врятувати прогнилу імперію.

Так, у грудні 1990р. IV з'їзд народних депутатів СРСР фактично відмовився підтримувати декларації про державний суверенітет, прийняті союзними республіками. Замість цього з'їзд ухвалив Постанову «Про загальну концепцію нового союзного договору і порядок його укладення», де наголошувалося на перетворенні СРСР як багатонаціональної держави у «Добровільний рівноправний союз суверенних республік — демократичну федеративну державу».

Для розробки проекту союзного доктору створювався підготовчий комітет, якому рекомендувалося розпочати роботу вже в січні 1991 р. З'їзд підкреслив, що головною умовою досягнення злагоди є підписання нового союзного договору усіма державними органами чинної Конституції СРСР і союзних законів.

Одночасно з’їзд доповнив Конституцію СРСР розділом 15 «Рада Федерації», який був покликаний здійснювати координацію діяльності найвищих органів державного управління Союзу РСР і республік. 16 січня 1991р. Верховна Рада СРСР прийняла постанову про проведення на території СРСР 17 березня 1991 р. референдуму з питання збереження Союзу РСР як федерації рівноправних суверенних республік. Такий загальносоюзний референдум відбувся. Але він не вніс ясність щодо змісту новішії і ті іікіі о договору і подальшої долі СРСР. Кожна республіка проводила референдум на свій розсуд, а деякі навіть відмовилися від нього (Грузія, Литва, Молдова, Латвія, Вірменія, Естонія).

Після референдуму розпочався так званий «новоогарьовський процес», під час якого йшли переговори керівників республік з Президентом СРСР М. Горбачовим про новий союзний договір, 23 квітня 1991 р. учасниками переговорів була підписана «Заява». В документі декларувалися принципи нового союзного договору і підкреслювалася необхідність його найшвидшого підписання. Зустрічі учасників переговорів утрав-ні-лимнї в Ново-Огарьові, мабуть, кеспрацювали, виявивши значні розходження між сторонами. Так, керівництво України, посилаючись на Декларацію про державний суверенітет, заявило про необхідність попереднього обговорення проекту договору на засіданні Верховної Ради України. 27 червня остання прийняла рішення про відкладення розгляду договору на вересень. Наприкінці липня М. Горбачов сказав, що роботу над проектом союзного договору завершено. 15 серпня було розповсюджено остаточний текст проекту союзного договору. Цей проект залишав фактично недоторканною монополізацію центром найважливіших повноважень і понадцентралізацію прийняття рішень Із основних питань державного, господарського) соціально-культурного будівництва,

Церемонію попереднього підписання союзного договору було призначено на 20 серпня 1991 р. Але 19 серпня 1991 р. в країні сталася спроба державного перевороту. Проте змова була придушена. Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад Союзу РСР.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР, з огляду на небезпеку, яка створилася у зв'язку з державним переворотом, прийняла постанову і Акт проголошення незалежності. Україна ставала незалежною демократичною державою. На 1 грудня 1991 р. було призначено проведення республіканського референдуму щодо підтвердження Акту проголошення незалежності, а також всенародні вибори Президента України.

Референдум і вибори відбулися,.

7-8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі керівники України, Росії, Біларусі підписали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), Цей документ був відкритий для підписання усіма республіками колишнього СРСР. 10 грудня Верховна Рада України прийняла постанову «Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав». 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алмаати керівники Азербайджану, БіларусІ, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану, України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав. Це означало, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного прааа і геополітична реальність припиняв своє існування.