Поняття, об'єкти й джерела екологічного права

Екологічне право — це самостійна галузь права, яка закріплює певний режим, що визначає принципи й порядок раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища, екологічні вимоги, що є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Предметом екологічного права є суспільні відносини з приводу раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Правове регулювання екологічних відносин здійснюється переважно за допомогою адміністративно-правового методу: компетентні державні органи приймають нормативні акти, в яких передбачені екологічні правила, обов'язкові для виконання всіма учасниками відносин у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Законодавством визначаються коло суб'єктів екологічних відносин, об'єкти правового регулювання, система та функції органів екологічного управління і контролю, заходи відповідальності за недотримання встановлених вимог по раціональному використанню природних ресурсів і охороні навколишнього природного середовища і т. д.

Також розширюється застосування цивільно-правового методу регулювання екологічних відносин, зокрема, шляхом впровадження договірних основ в організацію природокористування, судового захисту прав його суб'єктів, встановлення негативних майнових наслідків екологічно шкідливої діяльності і т. д.

До об'єктів екологічного права належать:

• екосистеми (закриті єдині сукупності елементів природи на загальній території, які здатні існувати при замкненому кругоо-берті речовин);

• природні ресурси (частини природи, які використовуються для задоволення економічних, матеріальних потреб суспільства — землі, ліси, води, тваринний світ та ін.);

• природні комплекси (системи взаємозв'язаних природних елементів, які охороняються як єдине ціле — заповідники, національні парки, ландшафти та ін.);

• мікроорганізми, генетичний фонд.

До природних об'єктів, що охороняються, відноситься також частина природного середовища, яка перетворена в результаті діяльності людини (міста й інші населені пункти, промислові, сільськогосподарські зони та ін.).

До джерел екологічного права належать нормативні акти і міжнародні нормативні договори.

Суб'єктами екологічного права є народ України, держава (яка реалізує свої правомочності через відповідні органи державної влади, наділені компетенцією по регулюванню екологічних відносин), територіальні громади (реалізують свої правомочності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування), фізичні і юридичні особи, громадські, міжнародні і релігійні об'єднання, іноземні держави та ін. Суб'єкти екологічного права мають характерні ознаки: вони наділені юридичними правами та обов'язками; реально здатні брати участь в екологічних правовідносинах. Юридичні норми створюють обов'язкову основу участі суб'єктів екологічного права у відповідних правовідносинах (право власності на природні ресурси, природокористуванні та ін.). Здатність володіння екологічними правами й обов'язками складає екологічну правоздатність, а здатність самостійно здійснювати екологічні права й обов'язки — екологічною дієздатністю. У сукупності правоздатність і дієздатність створюють правосуб'єктність.

Фізичні особи — це переважно різновид індивідуальних суб'єктів в екологічному праві. При наявності певних умов вони можуть бути суб'єктами права власності на визначені в законодавстві природні ресурси, права користування ними, на отримання екологічної інформації; мають право на подання позовів до винних осіб про відшкодування збитків, заподіяних забрудненням природного середовища, тощо.

Фізична особа-підприємець має право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності в галузі використання природних ресурсів за умови її державної реєстрації.

Юридичною особою є організація, створена й зареєстрована відповідно до законодавства. Залежно від порядку їх створення ці суб'єкти поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариства у свою чергу поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Юридичні особи публічного права створюються розпорядчими актами Президента України, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Правосуб'єктність органів, які виконують управлінські функції у сфері екології, визначається їх компетенцією. Дані суб'єкти поділяються на органи загальної й спеціальної компетенції. До перших належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети та державні адміністрації. До других належать органи, що вирішують спеціальні питання у галузі екології. Це міністерства, держкомітети тощо.

Повноваження громадських об'єднань у галузі охорони довкілля визначені у ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».