Визначити напрями нормування стану грунту, обґрунтуйте їх необхідність. Охарактерезуйте наслідки недотримання нормативів по кожному напряму

Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються для здійснення ефективного контролю за якісним станом ґрунтів сільськогосподарських угідь, які використовуються у сільськогосподарському виробництві, та запобігання їх виснаженню.

Нормативи гранично допустимого забруднення ґрунтів запроваджуються з метою встановлення критеріїв придатності земель за їх основним цільовим призначенням (сільськогосподарським, оздоровчим, рекреаційним тощо). До нормативів граничнодопустимого забруднення ґрунтів належать: граничнодопустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімі-катів, важких металів тощо; максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.

Нормативи рівня деградації земель та ґрунтів встановлюються для кожної категорії земель з метою здійснення ефективного контролю за земельними ресурсами та запобігання погіршенню їхнього стану.
Слід зазначити, що застосування стандартів та нормативів у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів може здійснюватися шляхом укладення та реалізації договорів. Наприклад, у договорі оренди земельної ділянки можуть бути визначені обов’язки орендаря щодо додержання у процесі використання орендованої ділянки певних параметрів (стандартів, нормативів) її використання. Стандарти та нормативи можуть також реалізовуватися через укладення та виконання договорів на рекультивацію земель, їх консервацію, виконання землевпорядних робіт тощо.
За роки незалежності в Україні ще не були прийняті вітчизняні стандарти чи нормативи у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів. Однак законодавство не виключає можливості застосовування стандартів у цій галузі, які були прийняті органами влади колишнього СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.

Нормирование загрязняющих веществ в почве имеет три направления:

 нормируется содержание ядохимикатов в пахотном слое почвы сельскохозяйственных угодий;

 нормируется накопление токсичных веществ на территории предприятия;

 нормируется загрязненность почвы в жилых районах, преимущественно в местах хранения бытовых отходов.

В пахотном слое ядохимикаты нормируются по двум показате­лям:

 предельно допустимым концентрациям (ПДК_П);

 временно допустимым концентрациям (ВДК_П).

Для установления ПДК_П используют данные о фоновых концент­рациях исследуемых веществ, их физико-химических свойствах, параметрах стойкости/токсичности. При этом экспериментально ус­танавливают:

 допустимую концентрацию вещества в почве, при которой его содержание в пищевых и кормовых растениях не превысит некоторых допустимых остаточных количеств (ДОК), иначе называемых ПДК_ПР в продуктах питания (ТВ мг/кг),

 допустимую (для летучих веществ) концентрацию, при ко­торой поступление вещества в воздух не превысит установлен­ных ПДК для атмосферного воздуха (ПДК_ав) (МА мг/м³),

 допустимую концентрацию, при которой поступление ве­щества в не грунтовые воды не превысит ПДК для водных объ­ектов (МВ мг/м³),

 допустимую концентрацию, не влияющую на микроорганизмы и процессы самоочищения почвы (ОС мг/кг).

Санитарное состояние почвы оценивается по ряду гигиеничес­ких показателей, в том числе по так называемому, санитарному числу, т.е. отношению содержания белкового азота к общему орга­ническому; учитывается также наличие кишечной палочки (коли-титр), личинок мух, яиц гельминтов. По комплексу этих показателей почва оценивается как:

 чистая,

 слабозагрязненная,

 загрязненная,

 сильнозагрязненная.

Кроме того, суще­ствует ряд дополнительных показателей санитарного состояния почв, определяемых на территории, как производственных предприятий, так и населенных пунктов.

Нормативы накопления токсичных отходов на территории предприятия устанавливают на основе совокупности показателей, включающих:

 размеры территории складирования,

 токсичность и химическую активность соединений, присутствующих в отходах.

Обычно нормируются два показателя:

 предельное количество токсичных промышленных отходов на территории предприятия

 предельное содержание токсичных соединений в промышленных отходах.

Предельное количество отходов на территории предприятия – это такое их количество, которое можно размещать при условии, что возможное выделение вредных веществ в воздух рабочей зоны не превысит 30% от ПДК в воздухе рабочей зоны предприятия.

При этом вещества, наиболее опасные и даже хранимые в герметизированной таре, а также токсичные отходы очистных сооружений удаляются с территории предприятия в течении суток.

Твердые сыпучие отходы, хранящиеся в контейнерах, пластиковых пакетах и бумажных мешках, удаляются в течении двух суток.

Предельное количество отходов определяют путем замеров содержания токсичных веществ в воздухе (с учетом эффекта суммации).

то количество находящихся на территории отходов является предельным и они подлежат немедленному удалению.

(С – средневзвешенная концентрация)

Предельное содержание токсичных соединений (в г/кг или мг/кг) в отходах определяет класс опасности этих отходов.

Здесь используются сложные многоступенчатые расчеты, конечной целью которых является установление ПДК токсичных веществ в общей массе отходов.

У Радянському Союзі був встановлений лише один норматив, що визначає допустимий рівень забруднення грунту шкідливими хімічними речовинами - ГДК для орного шару грунту. Принцип нормування вмісту хімічних сполук у грунті заснований на тому, що надходження їх в організм відбувається переважно через контактують з грунтом середовища. Основні поняття, що стосуються хімічного забруднення грунтів, визначені ГОСТом 17.4.1.03-84. Охорона природи. Грунти. Терміни та визначення хімічного забруднення.
Гранично допустима концентрація в орному шарі грунту (ГДК _п) - це концентрація шкідливої ​​речовини у верхньому, орному шарі грунту, яка не повинна надавати прямого або непрямого негативного впливу на дотичні з грунтом середовища та на здоров'я людини, а також на самоочищаються здатність грунту.
Нормативи ГДК _п розроблені для речовин, які можуть мігрувати в атмосферне повітря або грунтові води, знижувати врожайність або погіршувати якість сільськогосподарської продукції.
В даний час в Інституті екології людини проводяться дослідження, спрямовані на обгрунтування індивідуальних нормативів ГДК _п для різних типів грунтів. Таким чином, найближчим часом слід очікувати того, що особливості міграції та трансформації шкідливих речовин у грунтах будуть відображені в системі нормування.
Оцінка рівня хімічного забруднення грунтів населених пунктів проводиться за показниками, розробленими при сполучених геохімічних і гігієнічних дослідженнях навколишнього середовища міст. Такими показниками є коефіцієнт концентрації хімічного елемента і сумарний показник забруднення.
Коефіцієнт концентрації визначається як відношення реального змісту елемента в грунті до фонового. Оскільки часто грунту забруднені відразу декількома елементами, то для них розраховують сумарний показник забруднення, що відображає ефект впливу групи елементів.
Сумарний показник забруднення може бути визначений як для всіх елементів в одній пробі, так і для ділянки території за геохімічної вибірці.
Оцінка небезпеки забруднення грунтів комплексом елементів за показником проводиться за оцінною шкалою, градації якої розроблені на основі вивчення стану здоров'я населення, яке проживає на територіях з різним рівнем забруднення грунтів.

Визначити мету, завдання, об’єкти нормування забруднень у харчових продуктах. Допустима залишкова кількість (ДЗК) шкідливої речовини у продуктах харчування. Наслідки недотримання параметрів нормування.

ДОПУСТИМЫЕ ОСТАТОЧНЫЕ КОЛИЧЕСТВА(ДОК), предельно допустимые количества (ПДК), максимально допустимые уровни содержания остатков пестицидов, а также др. токсич. веществ в продуктах питания или кормах для с.-х. животных, выраженные в мг на 1 кг продукта или корма. Термин ДОК соответствует термину “толерантность”, принятому за рубежом (выражается в единицах р. р. т.— parts per million — частей на миллион). Величину ДОК токсич. веществ в продуктах питания устанавливают исследованием хронич. токсичности вещества (за период не менее 11 мес) на лабораторных животных, в кормах — по результатам опытов на с.-х. животных с учётом величины ДОК этого соединения в молоке, мясе, яйцах. В перечне ДОК остатков пестицидов одновременно указывается метод, к-рым необходимо пользоваться при определении уровня их содержания в кормах и продуктах питания. Нормування якості продуктів харчування регламентується Державним нормативом ДР-97, санітарними нормами і правилами СанПіН № 5061, Міждержавними стандартами ГОСТ 26926, ГОСТ 26927, що розробляють гранично допустимі концентрації (допустимі залишкові кількості) шкідливої речовини у продуктах харчування (ГДКхр) і максимально допустимі рівні нітратів (МДР) у плодоовочевій продукції; нормативи оцінок пестицидного забруднення продуктів харчування; санітарну оцінку продуктів тваринництва, гранично допустимі кількості отруйних речовин у м'ясі та м'ясних продуктах, отруйні речовини, з якими м'ясо допускається для використання на харчові цілі; нормування вмісту важких металів в продуктах харчування і продовольчій сировині, гранично допустимі концентрації важких металів у харчових продуктах.

ДР–97, санітарними нормами і правилами СанПіН № 5061, Міждержавними стандартами ГОСТ 26926, ГОСТ 26927, що розробляють гранично допустимі концентрації (допустимі залишкові кількості) шкідливої речовини у продуктах харчування (ГДКхр) і максимально допустимі рівні нітратів (МДР) у плодоовочевій продукції; нормативи оцінок пестицидного забруднення продуктів харчування; санітарну оцінку продуктів тваринництва, гранично допустимі кількості отруйних речовин у м'ясі та м'ясних продуктах, отруйні речовини, з якими м'ясо допускається для використання на харчові цілі; нормування вмісту важких металів в продуктах харчування і продовольчій сировині, гранично допустимі концентрації важких металів у харчових продуктах.

♦ Санітарно–гігієнічне нормування забрудненості продуктів харчування. При розробці нормативів гранично допустимих концентрацій рівнів шкідливих речовин у продуктах харчування (ГДКхр) враховуються матеріали з токсикології та гігієнічного нормування цих речовин в різних об'єктах природного (у повітрі, воді, грунті), а також інформація про природний вміст різних хімічних елементів у харчових продуктах.

ГДКхр – це допустима залишкова кількість шкідливої речовини у продуктах харчування, яка протягом необмеженого часу (при щоденному впливі) не викликає захворювань або відхилень у стані здоров'я людини. Санітарно–гігієнічне нормування забрудненості харчових продуктів стосується головним чином нітратів, пестицидів, важких металів і радіоактивних речовин. Необхідно відзначити, що при інтерференції результатів дослідження не можна використовувати ГДКхр як стандарт, прийнятий для будь–яких об'єктів біоти. Наприклад, опис результатів дослідження накопичення сполук ртуті у тканинах птахів не може бути підставою для висновків про перевищення ГДКхр.

Нормативи вмісту нітратів у харчових продуктах і продовольчій сировині Нітрати – це солі азотної (NaNО₃), а нітрити –азотистої (NaNО₂) кислот. Нітрати та молекулярний азот (N₂) присутній у навколишньому природному середовищі (повітрі, воді, грунті) та продуктах харчування внаслідок кругообігу азоту в природі. У грунті нітратів більше, ніж в інших об'єктах середовищах, у зв'язку з внесенням у нього мінеральних та органічних добрив, потраплянням відходів переробки сировини різними підприємствами. З грунтів нітрати проникають у воду і рослини, а з водою та продуктами рослинництва – в організм людини.

Надмірна кількість нітратів у продуктах харчування становить велику небезпеку для здоров'я людини. Останнім часом доведено канцерогенну дію нітратів, особливо у разі тривалого і систематичного надходження їх в організм людини.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, добова норма нітратів становить 5 мг на 1кг маси людини. Самі нітрати не токсичні. Потенційна токсичність їх зумовлена тим, що в надмірних кількостях в організмі людини вони перетворюються в нітрити, які спричиняють зміни стану здоров'я (нітрити діють на гемоглобін крові). Нітрати у високих концентраціях діють також на засвоєння вітаміну А, порушують діяльність ендокринної системи, серця тощо.

Харчові продукти з вмістом нітратів вище за допустимі рівні реалізовувати не дозволяється. Їх слід знищувати або, за наявності дозволу санітарно–ветеринарної служби, використовувати в якості корму для тварин. При вмісті нітратів у два рази більше встановлених рівнів, санітарна служба може дати дозвіл на використання таких продуктів для харчування людей у разі змішування їх з іншими незабрудненими продуктами (приготування салатів). Забруднені овочі слід споживати у відвареному вигляді, оскільки 50 % нітратів переходить у відвар.

Нормативи пестицидного забруднення продуктів харчування. За накопиченням у харчових продуктах пестициди поділяють на над акумулятивні з вираженою, помірною і слабо вираженою акумуляцією; за стійкістю: дуже стійкі (час розкладу на нетоксичні компоненти –більше 2 років); стійкі (0,5–2 роки); помірно стійкі (1–6 місяців); малостійкі (до 1 місяця).

Ступінь шкідливості пестицидів визначається надходженням та рівнем вмісту їх у харчових продуктах.

За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, наслідки наявності пестицидів у продуктах харчування призводять до 2 мільйонів випадків отруєння. В людський організм вони потрапляють кількома шляхами: через дихальні шляхи, через шкіру і з продуктами харчування.
Так, хлорорганічні пестициди застосовують у боротьбі зі шкідниками овочевих і зернових культур, плодових дерев, виноградників. Відзначається їх підвищена стійкість до навколишнього середовища, деякі з цієї групи пестицидів, були знайдені після 4-12 років в грунті, після їх застосування.Потрапивши в організм людини, вони накопичуються в жирових відкладеннях. Періодичне потрапляння до організму людини, навіть у незначних дозах призводить до хронічного отруєння.

Фосфорорганічні пестициди не так стійки до навколишнього середовища, практично всі отрутохімікати розпадаються за 1-2 місяці. Залишки фосфорорганічних пестицидів у продуктах харчування, повністю руйнуються під час термічної обробки. Але, вони дуже легко проникають в організм через шкіру.
Наявність пестицидів в продуктах харчування або їх потрапляння в організм іншими шляхами, призводять до гострих отруєнь. Симптоми отруєння залежать від способу потрапляння в організм: при попаданні через дихальні шляхи спостерігається утруднення дихання, потім поразка центральної нервової системи. Проникнувши через шкіру, пестициди в місці надходження викликають м’язові фібриляції. При надходженні з продуктами харчування – спазми кишечнику, нудоту, блювоту, діарею. Повна клінічна картина отруєння являє собою загальне занепокоєння, головний біль, м’язові посмикування, задишку. Більш важкі випадки отруєння призводять до сильних судом і паралічу.