Вектори на основі плазмід

Дають можливість одержувати від декількох десятків до декількох тисяч векторів молекул на клітину. Використовуються плазміди з ослабленим контролем. У плазмідні вектори можна включити фрагменти будь-яких розмірів, але не більше 15000 нукл. (втрачається стабільність).

Вимоги:

-Повинен мати невелику кількість ДНК;

-Реплікація його повинна здійснюватись за типом послабленого контролю (забезпечувати велику кількість копій);

-Повинен мати принаймні 2 селективних маркери;

-Повинен мати унікальні сайти для рестриктаз

Недоліки плазміди pBR 322:

-нестабільність при безперервному культивуванні;

-нерегульована копійність (тому вводять спец. Ділянки, що регулюють число копій);

-обмежене коло хазяїв (E. coli, але може реплікуватися і в деяких Г^- бактеріях).

-невелика кількість селективних маркерів(вводять додаткові селективні маркери)

-незручні сайти рестрикції (21 сайт, але тільки в 4 відбувається інактивація, тому вводять штучні лінкери)

Етапи отримання плазмідного вектору:

1. Введення транспозона в кон’югативну плазміду

- Перенесення кон’югативних плазмід в клітини, що містять потрібний транспозон в хромосомі

- Відбір транскон’югатів, що отримали стійкість, яка визначається транспозоном

2. Перенесення транспозона в складі кон’югативної плазміни

3. Відбір плазміни і транспозона за маркерами

4. Позбавлення вектору

- Використання температуро чутливих плазмід і високих температур

- Вікористання реціпієнтних клітин, які несуть плазміди тієї ж групи сумісності, що й плазміда, яка вводиться.