Из конспекта лекций)Основні напрями зовнішньої політики України

Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії зовнішньої політики України полягає у забезпеченні відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечує тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої політики.

У посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного розвитку України на 2002-2011 роки» передбачається здійснення згідно з копенгагенськими критеріями таких необхідних кроків для набуття Україною повноправного членства в ЄС:

1 У 2002-2003 рр. – набуття Україною членства в СОТ. Це слід розглядати як один з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій.

2 У 2003-2004 рр. – проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію України в ЄС. Зміна Угоди про партнерство та співробітництво на європейську Угоду про асоціацію України та ЄС визначатиме новий формат відносин, який відповідав би довгостроковим інтересам України, і наближав її до кінцевої мети – утворення передумов набуття повноправного членства в Євросоюзі.

3 У 2003-2004 рр. – проведення переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка б передбачала функціонування ринкових інститутів, гарантування правових норм у діловій сфері, стабільні та недискримінаційні правові рамки, чітко визначені права власності, застосування відповідних правил походження товарів, належну організацію прикордонної інфраструктури та ін.

4 У 2002-2007 рр. – приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

5 У 2004-2007 рр. – виконання процедур, необхідних для набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Отримавши такий асоційований статус, Україна зможе бути краще інформованою щодо внутрішніх перетворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах стосовно різних питань загальноєвропейського масштабу і значення, отримати полегшений та в більших обсягах доступ до фінансових ресурсів ЄС.

6.У 2005-2007 рр. – проведення переговорного процесу та Митного союзу між Україною та ЄС, метою якого має стати поступове усунення правових і технологічних перепон у цій сфері.

7. У 2007-2011 рр. – повне виконання Угоди між Україною і
ЄС та дотримання копенгагенських критеріїв членства в Євросоюзі.

8. У 2011 р. – створення реальних передумов для вступу України
до ЄС.

Дополнение:

Приоритетными направлениями развития ВЭД на современном этапе являются:

1) Создание зоны свободной торговли с ЕС, постепенная интеграция экономики Украины в общеевропейское пространство.

2) Реализация потенциала торгово - экономического сотрудничества с Россией, ЕЭП и др. странами СНГ.

3) Наращивание экспортного потенциала путем диверсификации производства с постепенным увеличением доли наукоемкой продукции

4) Углубление сотрудничества с международными финансовыми организациями.

Дополнение:

Європейська та євроатлантична інтеграція (1997 – 2010)

З розвитком інтеграційних процесів в Європі особливої актуальності набуло питання залучення України до співробітництва з європейськими та євроатлантичними структурами. Набуття членства в НБСЄ та Раді Європи, цілеспрямована робота з інституціоналізації відносин з ЄС та НАТО на рівень партнерства – все це стало свідченням еволюціонування зовнішньої політики України та формування комплексного бачення зовнішньополітичних пріоритетів у їхньому сьогоднішньому вигляді.

Укладення Хартії про особливе партнерство з НАТО (1997) та набуття чинності Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС (1998) стало солідним підґрунтям для розвитку відносин України з цими структурами. Ухвалення Стратегії інтеграції України до ЄС (1998) та Стратегії України щодо НАТО (2002) створило необхідні механізми для здійснення усього комплексу внутрішньо- та зовнішньополітичних заходів, який наближатиме Україну до інтеграції в ЄС та НАТО.

Після етапу становлення двосторонніх відносин розпочався період наповнення їх конкретним змістом, отримання реальних результатів від співробітництва у різних сферах. Закладено підвалини стратегічного партнерства з США, Росією, Польщею, сформовано основи добросусідських відносин з сусідніми державами, створено передумови для розвитку взаємовигідного співробітництва з найважливішими зовнішньополітичними партнерами в Європі та на інших континентах.

Важливим елементом зовнішньополітичної діяльності стало забезпечення інтересів українських експортерів на зовнішніх ринках та сприяння притоку інвестицій в українську економіку. Поряд з цим, великого значення набуло співробітництво зі світовими фінансовими інституціями.

Було збережено традиційну активність України у вирішенні нагальних питань світової політики в рамках діяльності ООН. Наша держава зарекомендувала себе відповідальним членом світової спільноти, взявши участь у численних миротворчих місіях під егідою організації.

Україна почала відігравати помітнішу роль у регіональній політиці, беручи участь в регіональних економічних та політичних утвореннях.