Методи оцінки якості товарів

У торговельну мережу товари надходять партіями. Перевірити якість кожної одиниці упаковки, тобто здійснити суцільний контроль якості, неможливо. Тому для встановлення якості товару відбирають його частину, яка повинна об'єктивно відобразити справжню якість усієї партії. Ця відібрана частина товару називається середньою пробою. Якщо партія товару досить велика, то середня проба може бути значно більшою, ніж треба для визначення якості партії товару. У таких випадках із середньої проби виділяється середній зразок, який направляється в лабораторію для аналізу. Порядок відбору середньої проби І середнього зразка регламентується діючими стандартами. Оцінка якості товару, визначена за середнім зразком, поширюється на всю партію.

Якість продовольчих товарів визначається на основі глибокого дослідження складу, фізико-хімічних та #- структурно-механічних властивостей з використанням сучасних методів фізичного, фізико-хімічного та біологічного аналізу.

Існують різні види контролю якості продукції, які можна класифікувати за такими ознаками:

1. За етапами процесу виробництва (вхідний, операційний, приймальний).

2. За повнотою охоплення продукції контролем (суцільний, вибірковий, безперервний, періодичний),

3. За впливом на можливість подальшого використання виробів (руйнівний і неруйнівний).

Суцільний контроль, при якому визначається якість кожної одиниці продукції, застосовується в так випадках; при освоєнні нової продукції, якщо кількість об'єктів контролю недостатня для одержання вибірок aw проо (малосерійне виробництво); якщо наявність дефектів абсолютно недопустима при подальшому виробництві або експлуатації; якщо технологічний процес або обладнання, яке використовується при виробництві, не забезпечує необхідної якості.

Вибірковий контроль застосовується: при масовому виробництві, коли кількість виробів достатня для держання проб; якщо в процесі контролю продукція руйнується або частково втрачає свої властивості; якщо застосовуються складні методи контролю.

Руйнівний контроль використовується для визначення смаку, внутрішньої структури виробів (сирів, ковбас, кавунів, динь), прихованих дефектів.

Неруйнівний контроль застосовується для визначення зовнішнього вигляду, консистенції, запаху.

Товарознавцям необхідно розрізняти такі поняття, як контроль якості і вивчення якості.

Контроль якості — це діяльність, яка включає проведення вимірів експертизи, випробовування або оцінювання однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів з встановленими вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності за кожною Із цих характеристик. При контролі якості визначаються тільки ті показники, які регламентуються стандартами або іншою нормативною документацією.

Вивчення якості — це дослідження закономірностей виявлення споживних властивостей товару відповідно до його призначення у певних умовах обігу, споживання або експлуатації. При дослідженні якості оцінюються не тільки ті показники, які регламентуються стандартами, а Й інші показники, що дозволяють глибше вивчити вплив того чи іншого фактора на якість готового продукту (перекисне число жирів, ступінь зрілості сирів, масова частка білків у молоці тощо).

всі методи визначення якості товарів можна поділити на органолептичні (сенсорні) та інструментальні.

Сенсорний аналіз — це визначення якості продукції за допомогою органів чуттів людини. Цим методом визначають такі показники, як зовнішній вигляд, колір, прозорість, форму, консистенцію, ступінь подрібнення, запах та смак товарів.

Фізіологічні основи органолептичного аналізу та методи визначення окремих показників якості детально розглядаються при вивченні дисципліни «Сенсорний аналіз товарів».

Показники якості, які визначаються органолептичними методами, не завжди можуть бути виражені конкретними одиницями. Що вносить певні труднощі при порівнянні одних товарів з іншими за аналогічними ознаками.

У зв'язку з цим використання бальної оцінки в сенсорному аналізі можна вважати першим кроком кількісної оцінки якості за сукупністю показників. Наукову базу лід кількісну оцінку якості підвів академік О. М Крилов, який вперше ще на початку XX ст. для оцінки якості проектів військових кораблів використав коефіцієнти значущості окремих показників. По суті це була перша спроба кількісно, в комплексі оцінити якість поданих проектів, тобто перший крок становлення нової науки, яку пізніше назвали кваліметрією (від латинського слова quails — якість та грецького metreo — міряти).

Необхідною умовою розвитку будь-якої науки є практична потреба в ній. Які фактори зумовили появу кваліметрії? По-перше, виникнення і впровадження автоматизованих систем управління якістю продукції. По-друге, прагнення зменшити ризик, що викликається ускладненням організації виробництва нової продукції, відносним подорожчанням підготовленої до випуску нової продукції, а отже, збільшенням строків її окупності.

Але крім цих факторів, з'явилися і фактори збільшення ризику у зв'язку Із зміною ринку збуту. Щоб їм протидіяти, необхідно:

1. Заздалегідь враховувати ефективність використання продукції. Підприємству, яке починає випуск нової продукції, треба знати споживача цієї продукції, його купівельну спроможність.

2. Повсякчасно враховувати зміну попиту і кон'юнктури. Конкуренція на ринках збуту примушує виробничників постійно працювати над обґрунтуванням рішень при проектуванні і виготовленні нових виробів. Для таких обґрунтувань необхідно мати прогнозовану оцінку якості продукції, наміченої до випуску,

3. Точно визначити ціну. Продукція високої якості повинна мати вищу ціну. Якщо такого регулятора не буде, то не буде жодного стимулу для виробництва високоякісної продукції.

Поряд з посиленням факторів, що зумовили виникнення кількісної оцінки якості, спостерігається постійне зростання дії факторів, які утруднюють розробку конкретних оцінок.

Зокрема має місце підвищення абсолютны і відносної значущості економічних наслідків від випуску недоброякісної продукції.

У зв'язку з цим підвищується відповідальність дослідників, які розробляють методики оцінки якості, підвищуються вимоги до надійності і достовірності таких оцінок. Коли перебудова виробництва вимагала невеликих капіталовкладень, то економічний ризик, пов'язаний з випуском нової продукції, яка не користується попитом, не був таким великим, як зараз, коли випуск нової продукції вимагає великих витрат на переобладнання виробництва.

Крім того, постійно ускладнюється нова продукція, а це призводить до необхідності враховувати все більшу кількість показників, що в цілому ускладнює модель якості. Сьогодні при виробництві нової продукції треба турбуватися про те, щоб властивості нової продукції не завдавали шкоди зовнішньому середовищу, забезпечували зручність у використанні, задовольняли естетичні запити. ЦІ властивості не можуть одержати кількісну характеристику при використанні традиційних методів оцінки якості.

Постійно збільшується кількість видів продукції одного призначення, яка потрапляє на ринок, а також скорочуються періоди зміни моделей одного Й того ж виду продукції.

Таким чином, об'єктивні умови сучасного виробництва все більше потребують надійних методів кількісної оцінки якості товарів, тобто виникла практичне потреба у спеціальній галузі знань. У 1967 р. в Москві на неофіційному симпозіумі економістів, інженерів, архітекторів обговорювалося питання про зародження нової наукової дисциплін». У 1970 р. на засіданні Ради Європейської організації з контролю якості було схвалено поняття «кваліметрія».