Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!

---

Види письмових доказів

I.За суб’єктом:

1)Офіційні письмові докази.		2)Нео­фіційні письмові докази.
«Офіційні письмові докази»— це документи, акти, які виходять від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних установ, підприємств, службових осіб і громадських об’єднань. До офіційних письмових доказів належить велика група документів, у складі якої можна виділити певні підгрупи, у тому числі документи, що виходять від органів держаної влади та місцевого самоврядування; службових осіб; судово-прокурорських органів; органів громадських організацій тощо.	«Неофіційні» — це документи, які виходять від громадян. До неофіційних документів належить листування ділового і особистого характеру, різні записи, щоденники, рукописи, договори тощо. Дослідження неофіційних документів допускає перевірку достовірності відомостей, які містяться в документі, або волевиявлення суб’єкта. Неофіційні документи мають доказове значення для правильного вирішення спору, тому що вони можуть містити позасудове визнання певних фактів.

Значення розмежування письмових доказів на офіційні та неофіційні.

Розмежування письмових доказів на офіційні та неофіційні зумовлює не однаковий порядок їх дослідження. Дослідження офі­ційних документів потребує з’ясування наявності повноважень органів і службових осіб, які склали документ, дотримання передбаченого законом порядку складання документів і перевірки достовірності викладених у документах відомостей. Оспорювання офіційних документів у ряді випадків можливо лише у встановленому законом порядку.

II.За змістом:

1)Розпорядчі докази.		2)Інформативні документи.
Розпорядчі докази визначаються як документи, які містять вираження волі (акти органів державної влади, письмові правочини тощо). Різноманітність розпорядчих документів пояснюється характером суб’єкта і його функціями, що має враховуватися при дослідженні цих доказів. Розпорядчі документи характеризуються наявністю двох головних ознак: правомірністю волевиявлення і наявністю дійсної волі суб’єкта, вираженої в документі.	Інформативні документи містять відомості про наявність або відсутність певних фактів.   У судовій практиці часто використовуються інформативні письмові докази (довідки, звіти, акти, листи, повідомлення). Істотною ознакою інформативного документа є те, що в ньому повідомляється лише про певні факти, їх наявність або від­сутність. У таких документах головним при дослідженні доказів є встановлення відповідності закріплених відомостей самим фактам дійсності.

Наведений поділ документів має умовний характер, тому що в одному й тому ж документі можуть бути закріплені одночасно і волевиявлення особи, і відомості інформативного характеру.

III. За формою.

1)Документи простої письмової форми (прості).		2)Кваліфікованої письмової форми (нотаріально засвідчені).
Для документів простої письмової форми характерно те, що порядок їх викладу не має значення, вони не мають обов’язкових реквізитів. Ці документи можуть бути використані як докази з урахуванням вимог допустимості. Форма таких документів до­вільна і визначається їх суб’єктами.	Для документів кваліфікованої форми характерно те, що для них встановлена визначена форма з наявністю необхідних реквізитів.

IV. За засобом і характером формування.

1)Оригінали.		2)Копії.
Оригіналами є перші примірники. Такий документ має більшу вірогідність, тому що відомості про факт закріплені у ньому безпосередньо особою, яка склала даний документ. При вирішенні справи повинні бути використані в першу чергу письмові докази в оригіналі. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи має право, в разі потреби, вимагати подання оригіналу.   ЦПК Стаття 138. Повернення оригіналів письмових доказів 1. Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції 1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.   Наприклад, відповідно до ст. 269 ЦК кожна фізична особа має особисті немайнові права від народження або за законом, якими вона володіє довічно. Стаття 270 ЦК передбачає види особистих немайнових прав, до яких, зокрема, відносить право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

Ч.2- ч.6 ст.137 ЦПК 2. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ. 3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду. 4. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. 5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. 6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази.

цпк Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням 1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. 2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. 3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. 4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеозаписи тощо. 5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

Дата публикования: 2015-01-24; Прочитано: 864 | Нарушение авторского права страницы