Диференціальної ренти І) у землеробстві

Ділянки	Зовнішнівитрати (грн.)	Середня норма прибутку (%)	Нормальний прибуток (грн.)	Валові витрати ТС (грн.)	Продукція Q ц/га	Індивідуальні витрати АТС (грн.)	Ціна 1 ц Р (грн.)	Сукупний виторг TR (грн.)	Диф. рента І TR-ТС (грн.)
	100	10	10	110	5	22	22	110	-
	100	10	10	110	10	11	22	220	110
	100	10	10	110	11	10	22	242	132

У таблиці 14.1 показано процес формування доходів на трьох земельних ділянках однакової площі, але різної продуктивності: на першій ділянці урожай складає 5ц, на другій – 10ц, на третій – 11ц. З 1 га. Припустимо, що розмір зовнішніх витрат капіталу на кожній з ділянок дорівнює 100грн. Середня норма прибутку як результат міжгалузевої конкуренції складає 10%, відповідно, величина нормального прибутку буде становити: (100 х 0,1) – 10грн., а валові витрати виробництва – 110грн. При урожайності 5 ц з одного гектару на першій ділянці індивідуальні витрати виробництва становитимуть: 110: 5 = 22грн., на другій: 110: 10 = 11грн., на третій: 110: 11 = 10грн. Ціна одного центнера продукції визначається індивідуальними граничними витратами найгіршої ділянки, її рівень – 22грн. Сума сукупного виторгу першої ділянки співпадає з валовими витратами і складає 110 грн., з другої – 220грн., з третьої – 242грн. Різниця виторгу і витрат на другій ділянці – 110грн., а на третій – 132грн. є особливою формою надприбутку, що утворилась як результат кращої родючості. Вона й привласнюється землевласниками другої і третьої земельних ділянок у формі орендної плати як рента, а саме – диференціальна рента І (за родючістю). Підприємці ж, які орендують другу і третю земельні ділянки, отримують прибуток величиною 110грн. і 132грн. Власник першої земельної ділянки створює лише нормальний прибуток величиною 10тис. грн., його земельна рента дорівнює нулю.

Отже, власник найгіршої ділянки відшкодовує альтернативну вартість витрат виробництва, включаючи нормальний прибуток, а власники кращих земель присвоюють надприбуток у формі диференціальної ренти.

Утворення диференціальної земельної ренти можна показати, використовуючи неокласичний апарат кривих середніх і граничних витрат (див. рис. 14.4).

Рис. 14.5. Утворення диференціальйної земельної ренти на ділянках з різною родючістю.

На рис. 14.5 зображено три земельних ділянки: I – гірша, ІІ – середня, ІІІ – краща. На І ділянці середні витрати (АТС) найвищі, обсяг випуску (Q) – 5. На ІІ ділянці АТС = 11, МС = 22, Q = 10. На ІІІ ділянці АТС = 10, МС = 22, Q = 11. Надприбуток власника ІІІ ділянки буде становити:: (МС – АТС) х Q = (22 – 10) х 10 = 132 гр. од., власника ІІ ділянки – 110 гр. од. На І ділянці надприбуток не виникає, оскільки МС = АТС.

Кількісно диференціальна земельна рента І за родючістю дорівнює різниці між обсягом виручки від реалізації сільськогосподарської продукції з кращих за якістю ділянок і загальними витратами на її виробництво, або добутку різниці середніх і граничних витрат на обсяг випуску.

Диференціальна рента І за розташуванням виникає у зв’язку з тим, що менш зручне розміщення земельних ділянок від ринків збуту, джерел сировини, індустріальних центрів і транспортних магістралей вимагає більших витрат на транспортування продукції до ринків збуту та оплату послуг постачальників. Внаслідок цього власники ближчих ділянок, маючи транспортні витрати менші, отримують ренту за розташуванням.

За умов оренди земельних ділянок під забудову чинник розташування має вирішальне значення: абсолютна обмеженість землі у центрах міст, у самих містах, у престижних мегаполісах та поблизу них зумовлює значне зростання ціни землі. Величина орендної плати у даному випадку визначається з розрахунку, ніби земля використовується у сільськогосподарському обороті. Суттєва відмінність полягає у термінах орендної угоди: вона укладається із власником майбутнього об’єкту будівництва на тривалий період. Власника не цікавить, як саме буде використовуватись земельна ділянка, для нього важливо, який дохід вона може принести. Якщо зростає попит на житло відносно попиту на продукти харчування, орендна плата за землю під забудову підвищиться порівняно з рентою з сільськогосподарських земель.

У будівництві виникає диференціальна рента першого роду, яка ґрунтується на відмінностях територіального розміщення земельних ділянок, рельєфу місцевості, наявності комунікацій.

У добувній галузі промисловості виробництво засноване на використанні невідтворюваних природних ресурсів. Останнім властива різна продуктивність (зокрема, існують вугільні пласти неоднакової потужності, глибини залягання, якості руд чи мінерального палива тощо). Окрім цього, гірничопромислові підприємства, що займаються видобуванням мінеральної сировини, можуть перебувати на різних відстанях від транспортних комунікацій і ринків збуту.

Панівною формою ренти у добувній промисловості є диференціальна рента першого роду – за якістю надр і за розташуванням земельних ділянок.

Причина виникнення диференціальної земельної ренти – існування монополії на землю як об’єкт господарювання. Умова утворення диференціальної ренти першого роду – диференціація земель за їх якістю та розташуванням.

Диференціальна рента другого роду. Розглядаючи диференційну ренту І, робилося припущення про те, що у різні за родючістю й розташуванням ділянки землі вкладались однакові капітали. Це – екстенсивний спосіб розвитку сільськогосподарського виробництва, за якого обсяги виробництва продукції зростають на основі розширення посівних площ. Однак, процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва супроводжується пошуком способів створення штучної родючості землі, тобто кращого використання раніше залучених до обробітку земель. Для цього в одну й ту ж ділянку землі застосовується додатковий капітал. Внаслідок цього зростає продуктивність, яка може мати характер постійної, зростаючої або спадної віддачі. Неоднаковою буде віддача на різних ділянках: більшою – на кращих і меншою – на гірших.

Очевидно, що додаткові інвестиції, перш за все, будуть здійснюватися у середні і кращі землі, що забезпечать більший ефект, ніж гірші. Надлишковий прибуток, який при цьому виникає, являє собою диференціальну ренту ІІ. Процес її утворення можна продемонструвати, використовуючи дані табл. 14.1. Припустимо, що додаткові інвестиції здійснює власник третьої ділянки. Їх величина – 100 грн., як і попередні. Це дасть приріст врожаю 11 ц. Реалізуючи продукцію за ціною 22 грн., орендар отримає 242 грн. додаткового доходу (а загалом – 484 грн.). До закінчення терміну дії орендної угоди цей надприбуток залишається орендарю, але при укладенні нового договору землевласник врахує цей надлишок і підвищить орендну плату, щоб його привласнювати й надалі. У зв’язку з цим підприємці-орендарі прагнуть до збільшення тривалості термінів оренди, а землевласники – навпаки, до їх скорочення.

Диференціальна рента ІІ є результатом створення й підвищення штучної родючості землі внаслідок додаткових інвестицій у цю землю. Величина диференціальної ренти ІІ дорівнює різниці між доходом від реалізації продукції з поліпшеної ділянки і валовими витратами найгіршої.

На відміну від диференціальної ренти І диференціальну ренту ІІ можна отримати й на гірших землях, але тільки у тому випадку, якщо віддача від додаткових вкладень капіталу буде вищою від рівня середньої норми прибутку на капітал.

Монопольнарента виникає тоді, коли ринкова ціна перевищує вартість товарів або послуг, які є неповторними, не мають аналогів або потребують виняткових умов свого виробництва. Це стосується:

· рідкісних сортів винограду, пряностей, троянд, тютюну, які вирощуються лише за унікальних природно-кліматичних умов і на особливих територіях;

· видобування золота, алмазів, уранових руд;

· надання туристичних й оздоровчих послуг через використання унікальних історичних, соціально-культурних та рекреаційних багатств;

· експлуатації платних швидкісних транспортних магістралей, нафто- чи газогонів;

· оцінки результатів діяльності обдарованих співаків, спортсменів, адвокатів, тренерів.

Ціна на названі блага формується під впливом значного перевищення попиту над пропозицією, визначається не реальними витратами виробників, а здатністю заможних споживачів сплачувати за найвишуканіші види вин, парфумів; екологічні чи лікувальні цінності; золото, платину, діаманти; престижні концерти й спортивні змагання тощо. За таким принципом формується монопольна рента у різних галузях: сільському господарстві, добувній промисловості, транспортних перевезеннях, туризмі, мистецтві, спорті, інших видах діяльності.

Монопольна гірна рента утворюється в результаті розробки родовищ рідкісних мінералів.

Туристична рента – це монопольно високий дохід власника туристичних ресурсів.

Екологічна рента – це надприбуток від реалізації переваг чистого довкілля і екологічно чистої продукції.

Транспортна рента – монопольний надприбуток власника унікальних, що не мають альтернативи, шляхів сполучення, нафто- чи газогонів.

Рента талантів, спортивна рента – надвисокі доходи обдарованих співаків, адвокатів, спортсменів, тренерів тощо.

На сьогодні висуваються пропозиції сміливців щодо експлуатації “Чорнобильського бренду”, тобто створення комерційного проекту використання у туристичних цілях зони, охопленої наслідками Чорнобильської катастрофи. Очевидно, що обмеження щодо уповноваження правом надання таких послуг і перепони стосовно термінів перебування у зоні можуть створити умови для виникнення ще однієї з форм туристичної ренти – ренти від перебування в екстремальних умовах (екстремальної ренти?).

Монопольна рента дорівнює різниці між ціною і реальною вартістю унікальних благ.Її джерело – доходи,створені в інших галузях діяльності, що перерозподіляються через механізм цін.

Економічнарента. На відміну від монопольної ренти, яка передбачає виключність умов господарювання, чиста економічна рента – це дохід, що перевищує альтернативну вартість витрат від будь-якого фактору виробництва з цілком нееластичною пропозицією у довгостроковому періоді.

Інфрамаржинальна рента виникає на тих ринках, на яких однакові за продуктивністю ресурси розрізняються за ступенем активності їх пропозиції. Будь-який фактор виробництвазатримується у певній сфері свого застосування мінімальною платою, що дорівнює його альтернативній вартості, тобто його доходу за умов найкращого альтернативного застосування.

Інфрамаржинальна рента являє собою надлишок оплати послуг фактора над мінімальним доходом, за якого виникає пропозиція цього фактора (ресурсу) на ринку.

Так, наприклад, важливим чинником пропозиції праці в аграрному секторі є рівень зарплати у промисловості. Якщо у промислових галузях заробітна плата буде вищою, то пропозиція праці у сільському господарстві зменшиться. При цьому завжди існує певний мінімальний рівень платні, за якого якась частина працездатного населення погоджується працювати “на селі”. Якщо ж за сприятливих обставин рівень оплати аграріїв підвищиться, у цю галузь повернеться частина “мігрантів”. Зросте рівень зайнятості аграрного сектора, підвищиться зарплата й тих працівників, яких влаштовувала нижча платня. Різниця між теперішнім і попереднім заробітком для вказаних працівників і буде складати їхній інфрамаржинальний дохід. Продемонструємо це за допомогою графіка (рис. 14.6).

Рис.14.6. Інфрамаржинальна рента

Лінія S_L відображає еластичниу пропозицію праці, D_L – лінія попиту. W₀ – мінімальна оплата, за яку певна кількість робочої сили пропонує свою працю в аграрному секторі. Рівень оплати W^* встановлюється для того, щоб залучити до праці в даній галузі останнього “граничного” працівника. Усі інші OL робітників також отримуватимуть заробітну плату за ставкою W^*. Оскільки вони погоджувались і на меншу оплату, то різниця (W^* – W₀) буде складати додатковий дохід кожного з них. Мовою мікроекономіки площа фігури OW^* EL^* – це загальна сума доходу, ОW₀ EL^* – плата за неперехід в інші ринки праці (англ.transfer earninqs), яка підтримує певний “дограничний” рівень пропозиції робочої сили; W₀ W^* E – надлишок власника фактору у формі інфрамаржинальної ренти.

Отже, рентні доходи виникають й за умов еластичної пропозиції фактора виробництва, тобто на конкурентних ринках. Однак, на конкурентних ринках доходи, що перевищують альтернативну вартість фактора, є швидше випадковістю, ніж закономірністю. На ринках з нееластичною пропозицією обов’язково виникає дохід у формі ренти. Саме цим пояснюється специфіка економічних умов господарювання в тих галузях, для яких найважливішим фактором виробництва є земля.

Питання для самоконтролю

1. Чому природні ресурси є обмеженими, рідкісними?

2. Які відмінності між відновлюваними і невідновлюваними ресурсами?

3. Чому вислів Ф. Кене “рента виростає із землі” є помилковим?

4. Чим відрізняється земельна рента від орендної плати?

5. Які чинники формують ціну на ринках природних ресурсів?

6. За яких умов зміна пропозиції впливає на ціну землі?

7. Які матеріальні умови виникнення земельної ренти?

8. В чому головна причина утворення земельної ренти?

9. Чому граничні витрати складають основу ціни сільськогосподарської продукції?

10. Як кількісно визначити розміри диференціальної земельної ренти І і ІІ?

11. Де саме міститься джерело монопольної ренти?

12. У чому полягає сутність економічної ренти?

13. У яких сферах діяльності виникає інфрамаржинальна рента?

14. Чому попит на землю в Україні набуває ажіотажного характеру?