Ефект фінансового важеля

Для формування структури капіталу необхідно використовувати ще одну з концепцій фінансового менеджменту. Вона полягає в тому, що від структури капіталу залежить доход, який припадає на одну акцію або на одиницю статутного капіталу. Це визначається за допомогою наступного показника:

де РВК — рентабельність власного капіталу, %;

БП — балансовий прибуток;

ВК — сума власного капіталу.

Така формула є вірною для підприємства, яка використовує для свого фінансування лише власний капітал. При залученні позикового капіталу виникає ефект фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля — це збільшення рентабельності власного капіталу, одержуване завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність.

Першою складовою ефекту фінансового важеля є диференціал — різниця між економічною рентабельністю активів і середньою розрахунковою ставкою відсотку по позикових коштах. Вона розраховується тому, що підприємство може залучати кілька кредитів по різних процентних ставках. Тому для розрахунку ефекту фінансового важеля використовується середня величина, яку називають середньою розрахунковою ставкою відсотку (СРСВ). Вона визначається як відношення суми фінансових витрат по всіх кредитних угодах до загальної суми позикового капіталу за аналізований період.

де ЗК — залучений капітал. (Нагадаємо, що відсоткові гроші визначаються як добуток відсоткової ставки на суму одержаного кредиту).

Друга складова — плече фінансового важеля — визначається як відношення між позиковим ЗК і власним капіталом (ВК).

Тоді одержуємо формулу для розрахунку ефекту фінансового важеля:.

або

Як ми бачимо, до диференціалу додано ще 2/3. Це пояснюється необхідністю врахувати ставку податку на прибуток. Оскільки ставка податку на прибуток складає 30%, а з неї здійснюються ще платежі, то прийнято використовувати наступний коефіцієнт: (1 — ставка оподаткування прибутку)

Простежимо ще зв’язок між рентабельністю власного капіталу (РСК) і економічною рентабельністю (ЕР).

Згадаємо, як розраховується економічна рентабельність:

Якщо підприємство не використовує кредитів, то:

1) Пасив = власному капіталу

2) НРЕІ=БП

Тоді

Тобто, підприємство, яке для фінансування своєї діяльності використовує власний капітал, обмежує його рентабельність економічною рентабельністю. Якщо підприємство залучає кредити, то

1) Пасив = ВК + ЗК

2) НРЕІ = БП + фінансові витрати (ФВ)

Ми бачимо, що додається ще одна складова до економічної рентабельності. Якщо має місце ефект фінансового важеля, то РВК можна визначити ще за наступною формулою:

РВК= ЕР + ЕФВ

Тобто підприємство, яке для свого фінансування використовує позиковий капітал, може збільшити або зменшити рентабельність власного капіталу. Це залежить від економічної рентабельності, процентної ставки по кредитах, а саме диференціалу, а також від співвідношення позикового і власного капіталу, тобто плеча фінансового важеля. Результати розрахунків за вищенаведеним показником дозволяють фінансовому менеджеру прийняти рішення щодо:

1) визначення відсотка, під який доцільно залучати позикові кошти;

2) обґрунтуванню розміру кредиту і витрат по його обслуговуванню;

3) оптимізації податкових платежів.

Ефект фінансового важелю може бути позитивним та від’ємним. Це залежить від співставлення економічної рентабельності і середньої розрахункової ставки відсотку, наприклад:

Ефект фінансового важелю виникає при наявності різниці між економічною рентабельністю і “ціною” позикового капіталу, хоча має місце і зв’язок з його плечем. Так, чим вище співвідношення позикового і власного капіталу, тим під більший відсоток буде надано банком наступний кредит. Розглянемо наявність ефекту фінансового важелю на прикладі.

Для підтвердження наявності різниці в рівнях рентабельності власних засобів розглянемо два підприємства, що мають різну структуру капіталу. Існують два підприємства: “Світло”, що не користується кредитами і не випускає облігацій та “Зоря”, що залучає позикові кошти. У підприємства “Світло”: актив — 20 000 тис. грн.; пасив — 20 000 тис. грн. власних засобів.

У підприємства “Зоря” актив — 20 000 тис. грн.; пасив — 10 000 тис. грн. власних засобів і 10 000 тис. грн. позикових засобів. рівень економічної рентабельності обох підприємств — 30 відсотків. Нетто-результат експлуатації інвестицій в обох підприємствах рівний: 6 000 тис. грн.

Припустимо, що ці підприємства не платять податків, тоді підприємство “Світло” одержує 6 000 тис. грн. тільки завдяки використанню власних коштів, які складають його актив. Рентабельність (віддача) власних коштів цього підприємства складе:

6 000 тис. грн.: 20 000 тис. грн. • 100 = 30%

А це саме і є його економічна рентабельність.

Підприємство “Зоря”, маючи 6 000 тис. грн. повинно спочатку нарахувати і виплатити відсотки по кредиту. При середній процентній ставі 25 відсотків ці фінансові витрати складуть 2 500 тис. грн. (25% від 10 000 тис. грн.). Рентабельність власних коштів підприємства «Зоря» буде, таким чином, дорівнювати:

6 000 тис. грн. — 2 500 тис. грн. = 3 500 тис. грн.

3 500 тис. грн.: 10 000 тис. грн. • 100 = 35%.

Отже, при однаковій економічній рентабельності підприємств “Зоря” і “Світло”, що складає 30 відсотків, має місце різна рентабельність власних коштів. Вона з’явилася у результаті різної структури фінансових джерел. Ця різниця в п’ять процентних пунктів і є рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ).

Перевіримо: ЕФР=(30 — 25)•(10 000/10 000)=5%