Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Стаття 184-1. Неправомірне використання державного майна



Використання посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від двох з половиною до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 184і згідно із Законом України № 358/95-ВР від 05.10.95р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління державним майном. Зазначені відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про власність» 07.02.1991 р. № 697-XII та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у використанні посадовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв'язку, техніки або іншого державного майна. Невід'ємною ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є розмір спричиненої шкоди: вона не повинна перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Правопорушення може вчинюватися шляхом різноманітних діянь: незаконного здавання в оренду службових приміщень, використання транспортних чи технічних засобів для зайняття підприємницькою діяльністю, використання засобів зв'язку для особистих розмов, вартість яких знаходиться у межах визначеного у диспозиції статтею, розміру шкоди, тощо. Правопорушення, передбачене коментованою статей необхідно відмежовувати від злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єктом правопорушення можуть бути лише посадові особи державних підприємств, установ, організацій.

Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

[Назву статті 185 доповнено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 р.] Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, -адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

[У статтю 185 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 6347-ХІ від 03.08.88 р., № 647-ХІІ від 18.01.91 р.; Законом України № 388/96-ВР від 02.10.96р.]

[У статтю 185 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.] [Статтю 185 доповнено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Права працівника міліції встановлено у ст. 11 Закону України «Про міліцію», яка, зокрема встановлює право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу, а також інші права в межах його компетенції. Права членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону визначено у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р. № 1835-ИІ. Права військовослужбовців у сфері підтримання громадського порядку визначено у Законі України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. № 550-ХІУ. Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам визначених у диспозиції статті осіб.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, яка досягла 16 років.





Дата публикования: 2015-01-23; Прочитано: 326 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с)...