Основні стратифікаційні тенденції у сучасній Україні

Для України характерна ситуація паралельного існування двох різних соціальних структур: старої, що проявляється в традиційних солідарних утвореннях (робітничий клас, селянство й інтелігенція), та нової соціальної структури, що склалася внаслідок інституційних змін і проявляється в таких соціокультурних одиницях, як підприємці, банкіри, фермери, особи вільних професій, безробітні, групи протиправної поведінки тощо.

Суттєві зміни відбулися у системі визначальних чинників соціального статусу індивідів. Самоідентифікація соціального статусу відбувається переважно за єдиним критерієм - економічним за умов зниження ролі інших критеріїв - освітніх, кваліфікаційних, престижних тощо.

Наступна тенденція, що прослідковується в соціальній структурі України, пов'язана з браком бажаної інтеграції, солідарності в суспільстві та розшаруванням населення на групи з діаметрально протилежними інтересами: багаті-бідні, вищі-нижчі тощо. В Україні за даними експертів, прибутки 10 % найбагатших людей України у 20 разів перевищують прибутки 10 % найбіднішого українського населення.

Наслідком стрімкої висхідної соціальної мобільності у сфері матеріального добробуту є поява страти багатих.

Формування страти бідних унаслідок спадної мобільності більшості населення - ще одна суттєва тенденція в соціальній структурі українського суспільства.

Особливості бідності в Україні:

- висока частка витрат на харчування в загальній структурі всіх витрат (понад 60% від усіх витрат);

- низький рівень життя населення загалом;

- висока питома вага тих, хто самоідентифікує себе з групою бідних (понад 65 % населення)

- поширеність бідності серед населення, що працює;

Середній клас. Помилково говорити про його повну відсутність в Україні, тому що впровадження ринкових реформ закономірним наслідком має появу середнього класу. Однак ідеться, насамперед, як про кількісні, так і про якісні його показники, що не можуть задовольняти розвинуте суспільство.

Ще одна суттєва тенденція в соціальній структурі України -це маргіналізація суспільства як наслідок посилення спадної соціальної мобільності. Маргінал — це людина на перетині шляхів, яка перебуває між двома культурами, не інтегруючись у жодну з них. Отож характерні риси такої людини: невизначеність соціального статусу, посилені рольові конфлікти, амбівалентність поведінки, психологічний дискомфорт тощо.