Позовна заява, її форма й зміст

Згідно зі ст. 54 ГПК позовна заява має містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб — платників податків);

3) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

4) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладенні, ІМІІІІ та розірванні господарських договорів);

5) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох ііідіїонідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

6) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; ііічначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавс- І ІІО, на підставі якого подається позов;

7) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

8) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу У-1 ГПК;

9) перелік документів та інших доказів, що додаються до

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо нони необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою вимогою, передбаченою ст. 54 ГПК, є письмова форма позовної заяви. Позовна заява підписується керівником підприємства, організації або його заступником (органами юридичної особи), прокурором.

Із порівняння цієї статті зі ст. 63 ГПК випливає, що в позовній заяві слід обов’язково вказати посаду особи, яка підписала її під імені юридичної особи. Якщо позовна заява підписана особою, яка не має такого права, або особою, посада якої не пказана, вона згідно з п. 1 ч. 1 ст. 63 Кодексу повертається суддею без розгляду.

Якщо позов подається до кількох відповідачів, слід вказувати повне найменування, поштову адресу кожного з них. Порушення цієї вимоги має наслідком повернення позовної заяви без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК).

Так, суддя господарського суду м. Києва, розглянувши матеріали за позовом ЗАТ до Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики Ук-раїни та Національної комісії з питань регулювання елек-троенергетики України про визнання недійсними окремих положень нормативних актів, встановив:

У позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155, адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), зазначається у такому порядку: найменування адресата (одержувача) у називному відмінку... повне найменування підприємства, установи, населеного пункту, району, області, поштовий індекс...

Відповідно до п. 60 вказаних Правил адреса має бути вичерпною і повністю виключати необхідність в уточненні даних під час пересилання поштового відправлення (пошто-вого переказу). В адресі не повинно бути скорочених най-менувань чи будь-яких знаків, що не стосуються адреси.

Оскільки відповідно до п. 61 зазначених Правил поштові відправлення юридичних осіб без зазначення індексів для пересилання не приймаються, а вийняті з поштових скриньок — повертаються відправникам з першого етапу обробки, в п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК встановлено, що позовна заява повинна містити найменування сторін та їх поштові адреси, а в зазначеній позовній заяві відсутні індекси відповідачів.

Крім того, не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або належним чином посвідченій копії. Надані ксерокопії документів належним чином не посвідчені.

Керуючись пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК, суд ухвалив: Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути по- іиііачеві без розгляду.

Повернути з бюджету державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., перераховане квитанцією № 000023 від 10 березня 2005 р.

И позовній заяві вказується ціна позову, якщо позов підлягає і ротовій оцінці. В ціну позову включаються вказані в позовній іаниі суми штрафу, пені. Ціна позову, який складається з кількох самостійних вимог, визначається сумою всіх вимог.

Визначення ціни позову має важливе значення, оскільки ця сума безпосередньо впливає на розмір державного мита, що сплачується за подання позову (в разі якщо позивач не інільнений від сплати державного мита). Ціну позову вказує позивач і тільки у разі її неправильного зазначення вона виз- пичається суддею.

Правила ст. 55 ГПК визначають ціну позову:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна — вартістю майна, що нитребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог — загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти — в іноземній та національній валюті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В позовній заяві вказуються: обставини, на яких ґрунтується позовна вимога; докази, що підтверджують її; обґрунтований розрахунок стягуваної або оспорюваної суми; законодавство, на підставі якого подається позов.

Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги — юридичні факти, що призвели до виникнення спірних правовідносин (договір тощо), його порушення, настання відповідальності або інших наслідків.

Засоби захисту прав передбачені в ЦК. Якщо позов подається до кількох відповідачів, в позовній заяві має бути виділена позовна вимога щодо кожного з них.