Лондонська школа неолібералізму. Економічні погляди Ф.Хайєка

Фрідріх фон Хайєк (1899-1992). Він народився у Відні, переїхав до Англії, а потім у США. У 1974 році отримав Нобелівську премію з економіки.

У своїх працях він розвинув ідею А. Сміта про можливість виникнення та існування спонтанного порядку в економіці. Сміт вважав, що спонтанний порядок створюється невидимою рукою конкуренції, яка регулює ціни на ринку. На думку Хайєка конкуренція через механізм цін інформує учасників ринку про ті можливості, якими вони можуть скористатися для ефективного застосування тих ресурсів, якими володіє суспільство. У той же час ринок сприяє концентрації знань, умінь і навичок, які розсіяні у суспільстві і можуть бути використані для виробництва товарів.

У своїй останній книзі Хайєк характеризує ринок як складну високоорганізованої систему, де відбувається процес "несвідомої самоорганізації". Хайєк вважав, що економічні проблеми повинні вирішуватися через накопичення та поширення інформації (знань). Якщо інформація поширюється без перешкод, то конкурентні ціни приводять економіку в оптимальний стан. Звідси, на його думку, випливає, що вищою людською цінністю є свобода. Тільки вона може гарантувати, що людина може самостійно розпорядитися своїм знанням в умовах конкуренції це веде до ефективного використання знань і тим самим до високого рівня економічного добробуту.

Економічна свобода у Хайєка - це перш за все індивідуальна свобода кожної окремої людини з тим єдиним обмеженням, яке не дозволяє йому обмежувати індивідуальну свободу інших людей. Основа економічної свободи полягає не в більш-менш рівномірному розподілі матеріальних благ, що здійснюється державою і підпорядковується цим розподілом окремих індивідів, а в праві кожної окремої людини вільно розпоряджатися капіталом і своїми здібностями, що породжує ризик і відповідальність розпорядника.

Система приватної власності - основна гарантія свободи. Поки контроль над власністю розподілений між безліччю незалежних друг від друга людей, ніхто не має над ними абсолютної влади. Навпаки, в суспільстві, де все планується зверху, добробут кожного буде залежить не від нього, а від рішення вищого органу.

Альтернативою державному регулюванню служить конструкція спонтанного порядку. Хаєк відмовився від використання поняття економічної рівноваги. Замість нього він використовує деяке наближення до економічної рівноваги, зване порядком. Для підтримки порядку особливо важливі два правила: відмову від присвоєння чужої власності; виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань.

Але при цьому Хайєк допускає значно більшу, ніж традиційний лібералізм, роль держави в економіці, перш за все щодо частки державних витрат. Лібералізм, на його думку, полягає в забезпеченні максимальної інформаційної прозорості дій держави в економіці і політиці, що виключає "приватизації" держави з боку окремих осіб або невеликих груп, що володіє політичною владою або владою багатства.