Аналіз „Економічної таблиці” Ф.Кене та її наукове значення

Франсуа Кене (1694-1774) основоположник класичної політичної економії у Франції. У своїй теоретичній системі виділяв три елементи:

- теорію природного порядку;

- теорію чистого продукту;

- теорію кругообігу багатства.

Вартість Ф. Кене визначає як суму витрат виробництва. Розрізняє два види доходів - заробітну плату і чистий продукт, єдиною формою якого є земельна рента. Заробітна плата - фізичний прожитковий мінімум. Чистий продукт - залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Він створюється лише у сільському господарстві. Ф. Кене визначив теорію капіталу. Фактично він поділив його на основний та оборотний і назвав їх первісними та щорічними авансами.

Первісні аванси - витрати на декілька років у сільському господарстві на будівлі, худобу, та сільськогосподарські машини. Щорічні аванси - витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу.

Ф.Кене вперше визначив поділ населення на великі соціальні групи (класи) за економічною ознакою - участю у створенні і розподілі суспільного багатства:

o продуктивний клас, до якого належать фермери та сільськогосподарські робітники;

o непродуктивний (безплідний) клас - торговці, ремісники та промисловці;

o клас землевласників.

Найвідоміша праця Ф. Кене - "Економічна таблиця" (1758), в якій відображена теорія кругообігу багатства та суспільного відтворення. В ній також знайшли відображення всі сторони вчення Ф. Кене: "чистий продукт", капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо. Ідеї, закладені в творах Ф. Кене, стали першоосновою майбутнього економічного моделювання.

Завдяки геніальній спробі аналізу процесу відтворення на макроекономічному рівні "Економічна таблиця" Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши:

економічне моделювання, створення макромоделей, які відображають умови та головні пропорції суспільного відтворення;

макроаналіз на основі використання агрегованих показників та об'єднання численних актів купівлі-продажу на рівні національного господарства в цілому;

осмислення економічної ролі капіталу як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки.