Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Поняття „класична школа політекономії” та її хронологічні межі: основні підходи



Класична політична економія - провідний напрям (мейнстрим) світової економічної думки впродовж останньої третини XVIII - середини XIX ст. Назва "класична" свідчить про науковий характер концептуальних положень і методологічних досліджень, об'єктивний аналіз закономірностей розвитку товарного господарства.

Класична школа політекономії - слово "класична" означає "наукова". Цей напрям розвивався до першої половини ХІХ століття. Його засновниками були У.Петті (Англія), П.Буагільбер (Франція). Найвищим досягненням в розвитку цієї теорії були праці англійських економістів А.Сміта (1723-1790рр) та Д.Рікардо (1772-1823рр ). Їх класичний напрям побудований на теорії трудової вартості. Вона вважає джерелом доходів експлуатацію найманих робітників, досліджує механізм відтворення суспільного капіталу. Представники цієї школи виступають за обмеження вмішування держави в економіку, за свободу торгівлі, намагаються пояснювати закони, які управляють економічними явищами. Джерело прибутку вони розглядають, як надлишок вартості над заробітною платою. Найважливішою умовою росту багатства країни вважають свободу господарської діяльності. Основоположнику школи Уільяму Петті належить вираз: "Праця є батько багатства, а земля - його мати" (тобто прибуток дає земля і праця).

Досягненням класичної політичної економії є те, що вона: зосередила увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, включивши до неї всі галузі матеріального виробництва, та на вивченні її об'єктивних закономірностей; започаткувала теорію трудової вартості, згідно якої людська діяльність є єдиним джерелом вартості, а також аналіз капіталу та процесу відтворення; вперше поставила проблему економічних законів, досліджувала їх об'єктивний характер, механізм дії, необхідність врахування і використання цих законів у господарській практиці та політиці.

До недоліків класичної політичної економії можна віднести наступне: при аналізі відтворення суспільного капіталу А.Сміт не врахував постійного капіталу, тому вартість сукупного суспільного продукту він звів лише до величини зарплати і прибутку; Д.Рікардо визначав вартість товару через механізм "попиту і пропозиції", тобто як результат змішування абстрактної і конкретної праці; поняття "капітал" А.Сміт і Д.Рікардо звели до речового змісту - засобів виробництва





Дата публикования: 2015-02-03; Прочитано: 509 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с)...