Причини економічного спаду в Японії на межі ХХ–ХХІ ст

Енергетична криза 1973 року і наступні за нею світові економічні кризи середини 70 -х і початку 80 -х років дуже серйозно відбилися на економічному зростанні Японії, продемонстрували високий ступінь залежності японської економіки від зовнішніх ринків і світової господарської кон'юнктури.

Але статистичні дані свідчать про те, що, незважаючи на значне погіршення кон'юнктури у світовому капіталістичному господарстві, японська економіка в 80 -і роки розвивалася більш високими темпами, ніж економіки країн Західної Європи та США. У цей період Японія як і раніше лідирує в темпах росту; її валовий національний продукт перевершив ВНП Англії і Франції, разом узятих. Величезних масштабів досягла зовнішня торгівля Японії: експорт у 1984 склав більше 146 млн. $, імпорт - більш 126 млрд. $. Японські товари все міцніше займали провідні позиції на світовому ринку.

У 1986 році відбулося прискорення спаду, який розпочався ще в середині 1985 року. За підсумками 1986 приріст ВНП склав 2,4 % (найнижчий з 1974 року), а обсяг промислового виробництва вперше за останні 11 років абсолютно скоротився на 0,4 %.У експортоорієнтованих галузях значно підвищилися витрати виробництва, знизився рівень прибутковості, загострилися труднощі збуту продукції. У результаті в цілому в обробній промисловості різко впали приватні інвестиції в машини та обладнання (особливо в чорної і кольорової металургії, суднобудуванні, загальному і транспортному машинобудуванні, текстильній промисловості). Серйозний спад ділової активності торкнувся і такі нещодавно процвітаючі галузі, як електротехнічна і напівпровідникова промисловість. Аналіз даних про розвиток японської економіки в першій половині 90 -х років ХХ століття свідчить про те, що для Японії це був один з найскладніших періодів. Слід мати на увазі, що початок 90 -х рр.. стало періодом третього великого світового спаду виробництва за останні 20 років. Характерним для Японії було те, що вона однією з останніх увійшла в цикл спаду. Разом з тим, Японія зуміла зберегти величезне позитивне сальдо торговельного та платіжного балансів, перевищення доходів держави над витратами, бездефіцитний бюджет і помірні темпи зростання, і до кінця ХХ століття залишитися однією з країн світу, що найбільш динамічно розвиваються. За останні роки японська економічна міць асоціюється з перетворенням її у фінансовий центр світового значення. Роль Японії у світі на рубежі нового тисячоліття найчастіше пов'язують з її потенційними можливостями в галузі розвитку новітніх технологій.

56.Економічна суть Європейського Союзу: виникнення, еволюція, розширення складу країн-учасниць та перспективи розвитку.

ЄС. У 50-их роках в більшості євр.их держав були розвинуті індустріальні госп.а, їхній розвиток відзначався динамічністю і стабільністю. Швидкі темпи ек.ого зростання доповнюються початком органічної інтеграції в єдиний зхєвр.ий ек.ий простір. Організаційне оформлення цей процес отримав ще у 1951 р. Саме тоді, у Парижі (Паризька угода), було створено Євр.е об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця міжнародна організація об'єднала кам'яновугільну, залізорудну, металургійну галузі промисловості і контролювала 60% виплавлення сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.

Важливим кроком в інтеграційному процесі було підписання договору про створ. Євр.ого співтовариства (ЄС). Договір підписали у 1957 р. шість вище перелічених зхєвр.их країн. Мета співтовариства — створити «спільний ринок», забезпечити рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення у Західній Європі. Для цього передбачалося ліквідувати митні бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів, сприяти пересуванню людей. Договір передбачав також проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Євр.ого інвестиційного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція. Євроатом, створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної енергетики. У 1958 р. були утворені вищий виконавчий, законодавчий та консультативний органи ЄС, відповідно: Комісія, Рада Міністрів та Європарламент. Бюджет Співтовариства формувався з внесків його членів.

Створ. ЄС свідчило про подолання антагоністичного протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття стали очевидними і незаперечними позитивні результати євр.ої інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика. В кінці 60-их років у порядок денний роботи Співтовариства було включено монетарну проблему. Поступово число членів ЄС зростало. Так, у 1973 р. до нього вступили Великобританія, Ірландія, Данія, що посилило роль і значення організації. У 1981 р. в ЄС вступила Греція, у 1986 — Іспанія і Португалія.

На сучасному етапі до Євр.ого союзу входить 28 країн. Деякі країни колишнього соціалістичного табору є кандидатами на вступ до ЄС.