Становище провідних країн у світовому господарстві напередодні Другої світової війни

США. Вихід з ек. кризи початку 30-х років у США пов'язаний з іме­нем президента Франкліна Делано Рузвельта. Програма ви­ходу із кризи відома під назвою "новий курс". Здійснювався "новий курс" упродовж 1933 — 1938 рр.

Перший етап чинності "нового курсу" тривав з 1933 по 1934 рр. Насамперед проведено реформи у фінансово-кредит­ній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, при­пинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку бан­ківської системи, допомагаючи перспективним банкам.У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисл.

Він передбачав запровадження у різних галузях промисл. "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на продукти, рівень вир-ва тощо. У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання с/г (ААА), спрямований на підвищення цін на с\г продукцію.

На другому етапі чинності "нового курсу" (1935—1938 рр.) було прийнято важливі акти соц. характеру. У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагнера). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у профспілки, проведення страйків і підписання колективних угод. У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і максимум тривалості робочого дня для деяких категорій ро­бітників. Закон заборонив використання дитячої праці. У тому ж 1938 році було прийнято новий закон про регу­лювання с/г вир-ва. Державне регулювання ек-ки у США успішно викори­стовувалося і в наступні десятиліття. Воно базувалося на ек. теорії Джона Кейнса ("Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей", 1936 р.). За його іменем держ. регу­лювання отримало назву "кейнсіанство".

Англія, як і США, подолала наслідки ек. кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне безробіття. Англійська промисл. залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях деп­ресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тен­денції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, мета­лургійній галузях був застій, а в автомобільній, хімічній, енергетичній— прогрес, значний приріст продукції. С/г Англії у 30-х роках відставало від промисл. Воно перебувало у стані застою і лише на 35% задовольняло потреби населення в с\г про­дукції. Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалізувалася, то зовнішня переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням конкуренції з боку США, Японії, Німеччини.

Хоча Англія до самої другої світової війни зберігала перше місце в світовій торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно поступаючись, правда, за розмірами імпорту. Але особливо небезпечним для Англії виявився ек. і політичний наступ фашистської Німеччини, яка швидко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній Європі та Латинській Америці.

Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова ек. криза, яка привела до спаду вир-ва. З цієї кризи країні вда­лося вийти лише в атмосфері підготовки до нової світової війни, яка потребувала збільшення воєнного вир-ва.

Франція. Розвиток ек-ки Франції у 30-х роках виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних галузях був тривалішим порівняно з іншими країнами. Збері­галося дрібне вир-во, де було зосереджено близько 40% всіх промислових робітників. Загалом французька промисл. за рівнем механізації і продуктивності праці відста­вала від всіх провідних держав. Не могло вийти зі стану кризи французьке с/г. Хоч обсяг його вир-ва порівняно з 1913 р. зріс на 10%, однак цього було замало, щоб забезпечити країну хар­човими продуктами. Держава почала ввозити їх з-за кордону.

Німеччина. Ек. криза призвела до кризи політич­ної і приходу до влади нацистів на чолі із А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого правління пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господар­ського життя.

Японія, як і Німеччина, виходила з ек. кризи 1929— 1933 рр. шляхом мілітаризації. У 1937 р. їй вдалося захопити деякі провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах Китаю. Війна набу­ла затяжного характеру. На неї Японія витрачала понад 80% державного бюджету, що покривався за рахунок емісії папе­рових грошей. Закон про загальну мобілізацію нації фактично довів робіт­ників і службовців до становища кріпаків. Профспілки було розігнано, робочий день продовжено до 14—16 год, заробітну плату зведено до мінімуму.