Дія випромінювання на ембріон та плід

Внутрішньоутробний розвиток дитини відбувається в три періоди — передімплантації, органогенезу та фетогенезу.

Передімплантаційний період триває до 9-ої доби після запліднення. Найбільш чутливі зародки до 5-ої доби розвитку. Опромінення 1 – 1,5 Гр зумовлює загибель 70 – 80% зародків. Опромінення зародків 6 – 10 доби розвитку зумовлює виникнення наступних вроджених вад: морфо-функціональні порушення мозку, вади серця, скелета та ін.

Органогенез триває з 9-ої доби до 6-го тижня після зачаття. Опромінення дозою в 0,2 Гр в цей період може спричинити затримку росту плода, грубі аномалії його розвитку, та неонатальну смертність.

Фетогенез розпочинається з 7-го тижня після запліднення. В цей період відносно великі дози опромінення зумовлюють стійке відставання в рості організму.

Біологічну дію випромінювань оцінюють також по радіочутливості (поява фізіологічної реакції на опромінення) і радіоуражуваності ( радіоуражуваність: СД50/30 викликає загибель 50% тварин на протязі 30 днів; СД100/30 - викликає загибель 100% опромінених на протязі 30 днів).

Променеве ураження залежить від індивідуальної чутливості до іонізуючого випромінювання і загальної реактивності організму під час опромінення. Є видові відмінності чутливості у ссавців. Смертельна доза для людини становить більше 6 Гр, для собаки – 6 Гр, морської свинки - 5 Гр, пацюка - 8 Гр, птахів - 8-10 Гр, кроля - 12 Гр, найпростіших (амеба) - 1000 Гр, бактерій - сотні тисяч Гр (Mіcrococcus radіodurens живе і розмножується в каналах працюючого атомного реактора).

Рідіочутливість залежить від віку (у дітей значно вища, ніж дорослих та осіб похилого віку), генетичної конституції, стану здоров’я (хворі зазвичай більш радіочутливі ніж здорові), харчування (повноцінне та збалансоване харчування підвищує радіостійкість), гормонального статусу (порушення гормонального статусу підвищує радіочутливість), статі (особи жіночої статі більш радіостійкі, ніж чоловіки), кількості кисню в атмосфері під час опромінення біологічних об’єктів (кисневий ефект – підвищення радочутливості при зростанні чи зниженні парціального тиску кисню в атмосфері), температури (охолодження тіла нижче нормальної супроводжується підвищенням радіостійкості).

В 1906 р. І. Бергоньє і Л. Трибондо відзначили, що радіочутливість тканин прямо пропорційна проліферативній активності і обернено пропорційна ступеню диференціювання клітин, що її складають. Тому найбільш чутливими є кровотворна тканина, лімфоїдна тканина, статеві залози, кришталик ока та ін., найбільш радіостійкою тканиною є м’язова тканина.

В залежності від радіочутливості встановлено 3 групи критичних органів або тканин:

І група - все тіло, гонади і червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина.

ІІ група - щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, м'язи, кришталик ока і органи, що не відносяться до І і ІІІ груп.

ІІІ група - шкірний покрив, кісткова тканина, кисті, передпліччя, гомілки і стопи.