Летальні реакції клітин. Форми клітинної загибелі

Під клітинною загибеллю або летальним ефектом опромінення розуміють втрату клітиною здатності до проліферації. Клітинами, що вижили, вважають ті, що зберегли здатність до необмеженого розмноження, тобто клоноутворення. Таким чином, йдеться про репродуктивну загибель клітини. Ця форма променевої інактивації клітин найбільш розповсюджена в природі.

Інший різновид репродуктивної загибелі нащадків опромінених клітин - утворення так званих гігантських клітин, що виникають в результаті злиття двох сусідніх, частіше “сестринських” клітин. Такі клітини здатні до 2-3 поділів, після чого вони гинуть.

Основною причиною репродуктивної загибелі клітин є структурні перетворення ДНК у вигляді так званих хромосомних перебудов, або аберацій хромосом. Основні види аберацій: фрагментація хромосом, формування хромосомних мостів, дицентриків, кільцевих хромосом, поява внутрішньо- і міжхромосомних обмінів, тощо.

Деякі аберації, наприклад мости, механічно перешкоджають поділу клітини. Обмін всередині хромосом і між ними призводить до нерівномірного розподілу хромосом, до втрати генетичного матеріалу, що викликає загибель клітини через нестачу метаболітів, синтез яких кодувався ДНК втраченої частини хромосоми.

Ще одна форма радіаційної інактивації клітин - інтерфазна загибель - настає до вступу клітин в мітоз. При дозах опромінення 10 Гр загибель може настати “під променем” або незабаром після опромінення. При дозі опромінення до 10 Гр загибель настає в перші години після опромінення і може бути зареєстрована у вигляді різноманітних дегенеративних змін клітини - частіше пікнозу або фрагментації хроматину.