Проблеми типологізації історії. Культура, цивілізація, епоха, формація як категорії соціальної філософії

Історію розглядають як

стадійно - поступальний процес (або лінійний, або формаційний), в якому вона уявляється як зміна історичних формацій. (Гербер. Гегель, Маркс) Формація - розглядається, по перше, як філософська категорія для відображення конкретного історичного типу суспільства, який характеризується певним способом виробництва, надбудовою та формами суспільної свідомості.: по - друге - як історичний тип суспільства. Взагалі це поняття про суспільство та його цілісність, що відбиває структуру суспільства та процес його розвитку

Маркс розглядав формацію як:

· історично - визначену сукупність виробничих відносин

· історично - визначена сукупність суспільних відносин

· економічна структура суспільства взагалі

· ступінь історичного розвитку суспільства(докласове, класове, безкласове)

· історичний тип суспільства

в рамках цього підходу розглядаються поняття епоха - період, етап, відрізок часу в історії.

Уклад - устрій, лад, суспільна система, що описує а)локальні системи економічних відносин; б)стійкі форми життєдіяльності людей

цивілізаційний процес, в якому розвиток людства невід'ємний від культури. (Данилевський, Шпенглер, Бердяєв). М.Данилевський визнавав єдиним реальним суб’єктом розвитку окремі “культурно - історичні типи“, що проходять стадії від етнографічного стану до державного і від державного до цивілізації. Здійснивши творчу місію, цивілізація вичерпує свої сили та помирає. Бердяєв, наприклад, розглядає історію людства як послідовність етапів -варварство, культура, цивілізація, релігійне відродження. О. Шпенглер сформулював теорію культурно - історичного коловороту з циклічним розвитком безлічі рівноцінних по рівню культурної зрілості світів, виявив 3 стадії - юність (міфосимволічна, рання культура), розквіт (метафізико - релігійна висока культура.), занепад (пізня закостенівша культура, яка переходить в цивілізацію).

В рамках цієї моделі культура розглядається як буття суспільства націлене на відтворення досвіду історії, процес відтворення людиною своєї родової суті, те, що створює міру людського в людині;

Цивілізація розглядається як результат людської діяльності, вона орієнтована на соціально розширене відтворення необхідних засобів існування суспільства;

Підходи до вивчення цивілізації: 1)унітарний (всесвітньо-історичний) розглядає цивілізацію, як ідеал розвитку людства, коли на певному етапі створюється феномен всесвітньої історії і в якості критерію обираються духовні або матеріальні фактори. К.Ясперс розглядає історію, як процес, що складається з прометеївської епохи, епохи великих історичних культур давнини, осьової епохи (початок всесвітньої історії), епохи науки та техніки

2)стадіальний – цивілізації розглядаються, як етапи прогресивного розвитку людства. В рамках цього підходу розвинулася методологія однолінійного прогресизму, до якої відносять, наприклад, теорію суспільно - економічних формацій Маркса. Цивілізація за ним - тип культурного розвитку, який здійснюється в формі класового панування (антична, середньовічна, буржуазна).

локально – історичний підхід вивчає цивілізації, як якісно різні унікальні історичні утворення. Тойнбі виділив 26 типів цивілізацій та серед них 5 існуючих (західне християнство, православне християнство, ісламська, індійська та далекосхідна цивілізації).